Рішення

від 24.11.2008 по справі 40/215-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/215-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2008 р.                                                            Справа № 40/215-08

вх. № 7833

Суддя господарського суду Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання Кобиченко Н.М.

за участю представників сторін:

прокурора - не з*явився позивача - не з*явився  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом  Харківського міжрайонного прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави. в особі Пісочинської селищної ради с. Пісочин  

до  Приватного підприємства фірми "Лідер", м. Харків  

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач – прокурор Харківського району Харківської області звернувся до суду в інтересах Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства фірми "Лідер" (ЄДРПОУ 21202400) в якому просить визнати за Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області (62416,Харківська область, Харківській район, смт. Пісочин, пров. Транспортний, 2.) право власності на будівлю літ. «А-1», загальною площею 585, 2 кв.м., розташованої за адресою: Харківська область, Харківській район, смт. Пісочин, вул. Весела, № 55.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на земельній ділянці яка знаходиться в межах населеного пункту – Пісочинської селищної ради, Відповідачем без відповідного дозволу та проекту була самочинно збудована будівля яка є предметом спору загальною площею 585, 2 кв.м. за адресою: Харківська область, Харківській район, смт. Пісочин, вул. Весела, № 55.

Здійснення відповідачем самочинного будівництва позивач також підтверджує рішенням Господарського суду Харківської області від 13 травня 2008 року по справі 52/11-08, яким було відмовлено Відповідачеві у задоволенні позову про визнання права власності на самочинно побудовану будівлю. Вказане рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 року.

Відсутність проектної документації на будівництво об'єкту спору позивач обґрунтовує Листом відділу містобудування, архітектури та з питань надзвичайних ситуацій Харківської районної Державної адміністрації від 04 травня 2006 року за № 70 та Рішенням Пісочинської селищної ради від 05 травня 2006 року про доручення з приводу звернення до суду з позовом про зніс самочинно побудованої споруди.   

Прокурор у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву суду не надав, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позов прокурора Харківського району Харківської області в інтересах Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області до Приватного підприємства фірми "Лідер" (ЄДРПОУ 21202400)  не підлягає задоволенню, що обґрунтовується наступним.

Стаття 373 Цивільного кодексу України вказує, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності   на   землю  гарантується  Конституцією України. Право власності на землю  (земельну  ділянку)  набувається  і здійснюється відповідно до закону. Право власності   на  земельну  ділянку  поширюється  на  поверхневий  (ґрунтовий)  шар  у межах  цієї  ділянки,  на  водні об'єкти,  ліси,  багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а  також на простір,  що є над і під поверхнею  ділянки,  висотою  та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її  на  свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник  земельної  ділянки  може використовувати на свій розсуд все,  що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо  інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Позивач не надав доказів які б підтверджували право власності на земельну ділянку особи в інтересах якої подається позов.

За статтею 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі  та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної  ділянки  набуває  право  власності  на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника  на  забудову  здійснюється  ним  за  умови додержання архітектурних,  будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил,  а  також  за  умови  використання  земельної  ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на  його земельній  ділянці,  встановлюються  статтею  376  Цивільного кодексу України.

Житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або  будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї  мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (статті 376 Цивільного кодексу України).

Особа,  яка  здійснила  або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути  за рішенням суду визнане за особою,  яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети,  за  умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У разі істотного відхилення  від  проекту,  що  суперечить суспільним  інтересам або  порушує  права  інших осіб,  істотного порушення будівельних норм і правил суд за  позовом  відповідного органу  державної  влади  або органу місцевого самоврядування може постановити  рішення,  яким  зобов'язати  особу,   яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову (частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України).

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа,  яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке  нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи,  яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює)   самочинне   будівництво,   зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (стаття 386 Цивільного кодексу України). Власник,   який   має   підстави   передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою,  може звернутися  до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій,  які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання  такому порушенню.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування   земель   державної  та  комунальної власності повноваження щодо розпорядження  землями  (крім  земель, переданих  у  приватну власність,  та земель,  зазначених в абзаці третьому  цього  пункту)  в  межах  населених  пунктів здійснюють відповідні сільські,  селищні,  міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Зазначеними положеннями діючого законодавства спростовуються доводи Позивача оскільки зібрана споруда не введена в експлуатацію у передбаченому законом порядку та не може вважатися об'єктом нерухомого майна.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення) майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, правовий аналіз наведеної норми, свідчить, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Проте стосовно нерухомого майна, щодо якого законом чи договором передбачено прийняття його до експлуатації, встановлено, що право власності на нього виникає з моменту прийняття до експлуатації.

Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва, визначені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243. Назване положення не  встановлює будь-яких виключень із загального правила про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення.

В силу пункту 1 названого Порядку, прийняття в  експлуатацію  закінчених  будівництвом  об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Пунктами 5 та 9 Порядку передбачено, що для пред'явлення закінченого будівництвом об'єкту державній приймальній комісії відповідно до пункту 3 Порядку замовником будівництва об'єкта утворюється робоча комісія, яка на підставі проведеної перевірки визначає готовність закінченого будівництвом об'єкта до пред'являння державній приймальній комісії. Результати перевірки робочою комісією готовності  закінченого будівництвом об'єкта до пред'явлення державній приймальній комісії оформляються актами, форми яких затверджуються Мінрегіонбудом. Акти робочої комісії оформляються генеральним підрядником, підписуються головою та членами робочої комісії і передаються державній приймальній комісії.

Відповідно до пунктів 27, 28  Порядку, за результатами роботи державної  приймальної  комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.

Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Не допускається затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за відсутності підписів окремих членів державної приймальної комісії.

Датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Судом встановлено, що зазначена приймальна комісія для прийняття об'єкта, який є предметом спору не створювалась.

Одночасно суд враховує й те, що відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності  на нерухомість підлягає державній реєстрації. Законом ніякі винятки із цього правила не встановлені.  Отже, до державної реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна, що прийняті до експлуатації, не виникає. Якщо право власності на нерухоме майно підлягає державний реєстрації, право власності на таке новостворене майно виникає з моменту державної реєстрації.

Лише після закінчення будівництва та введення в експлуатацію об'єктів нерухомого майна, право власності на які підлягає реєстрації, місцевими органами державної влади або органом місцевого самоврядування майбутньому власнику видається свідоцтво про право власності на відповідний об'єкт нерухомого майна (пункт 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно). Реєстрація права власності здійснюється на підставі свідоцтва. З цього моменту виникає право власності на новостворений об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, оскільки спірне майно яке є предметом спору не прийнято до експлуатації, право власності на нього, як на об'єкт нерухомого майна набути не можна, що виключає підстави для задоволення позовних вимог Позивача, оскільки він просить суд визнати право власності на об'єкт, будівництво якого не завершено. Зібрана споруда не введена в експлуатацію у передбаченому законом порядку та не може вважатися об'єктом нерухомого майна.  Позивач інших доказів щодо цього не надав.

Крім цього, відповідно до пункту 1.6 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому  порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Також слід зазначити, що державної реєстрації об'єктів нерухомості у БТІ передує звернення зацікавленого суб'єкта з відповідною заявою та проведення інвентаризації майна.

Разом з тим, Позивач, як зацікавлена особа до БТІ не звертався та не надав відповідних правовстановлюючих документів про підтвердження права власності на майно, яке повинно зареєструвати.

На підставі цього спірний об'єкт не є нерухомістю, будівництво якої закінчене та на нього не може бути визнано право власності.

За цим вимоги позивача щодо визнання права власності за Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області на будівлю літ. "А-1", загальною площею 585, 2 кв.м., розташованої за адресою: Харківська область, Харківській район, смт. Пісочин, вул. Весела, № 55 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові на відповідача не покладаються.

На підставі викладеного та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 331, 376, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 21, 32-33, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову прокурора Харківського району Харківської області в інтересах Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області за позовом до Приватного підприємства фірми "Лідер" (ЄДРПОУ 21202400) про визнання за Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області (62416,Харківська область, Харківській район, смт. Пісочин, пров. Транспортний, 2.) права власності на будівлю літ. "А-1", загальною площею 585,2 кв.м., розташованої за адресою: Харківська область, Харківській район, смт. Пісочин, вул. Весела, № 55, у повному обсязі.

Повний текст рішення підписаний 24.11.2008 року

Суддя                                                                                            Хотенець П.В.