Постанова

від 27.11.2008 по справі 21/190-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/190-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2008 р.                                                           Справа № 21/190-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Камишева Л.М. ,  Сіверін В. І.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача - Шишка О.М., дор. від 01.09.2008 р.

відповідача -  Лопатін В.В., дор. № 322 від 20.11.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2551Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 13.10.08 р. по справі № 21/190-08

за позовом ТОВ "Екотеп", м. Львів

до ТОВ "Пак Імпекс", м. Харків

про стягнення 54545,22 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2008 р. по справі № 21/190-08 (суддя Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволені частково. З ТОВ "Пак Імпекс" на користь ТОВ "Екотеп" стягнено 4545,21 грн. пені, 3000 грн. витрат з надання адвокатських послуг, 575,45 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 50000,01 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення 4545,21 грн. пені та 3000 грн. витрат з надання адвокатських послуг не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх в судовому засіданні представників сторін і встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставку № 0104/04, відповідно до п. 1.1 якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити до 04.04.2008 р., а відповідач (замовник) зобов'язався прийняти поліграфічні матеріали в строки та порядок, передбачені договором.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав у повному обсязі та за накладною № 16926 від 02.04.2008 р. передав відповідачеві товар на загальну суму 171814,19 грн., отримання якого підтверджено довіреністю № ЯОМ № 053026 від 02.04.2008 р. (а.с. 114-12).

Відповідно до п. 5.1. договору сторони погодились, що поставка здійснюється на умовах відстрочення платежу. При цьому замовник  здійснює повну оплату товару не пізніше 35 календарних днів з моменту отримання товару. Однак відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань по договору, оплатив отриманий товар лише частково в сумі 10814,18 грн. Таким чином, на момент подання позивачем позову до суду несплаченою залишилась сума основного боргу - в розмірі 50000,01 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

13.10.2008 р. позивач уточнив позовні вимоги та зазначив, що в процесі розгляду справи у суді сума основного боргу в розмірі 50000,01 грн. відповідачем погашена повністю, що підтверджено банківськими виписками,  надані позивачем до матеріалів справи (а.с. 55), у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі в цій частині відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спора.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 4545,21 грн. пені за прострочення терміну оплати, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення цієї частини позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Пунктом 6.2. договору поставки передбачено, що у випадку прострочення відповідачем зазначеного у договорі терміну оплати, він сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не спростовує факту порушення ним умов договору щодо оплати поставленої продукції, але заперечує проти нарахованої позивачем суми пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак слід зазначити, що відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування викладених в апеляційній скарзі доводів, зокрема, ним не наданий докладний контррозрахунок суми пені, яка, на його думку, повинна бути нарахована відповідно до п. 6.2 договору.

У судовому засіданні представник відповідача визнав заборгованість по пені, визначивши лише незначну розбіжність у сумі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4545,21 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнити позов в цій частині.

Крім того, в заяві про уточнення позовних вимог від 13.10.2008 р. позивач просив стягнути з відповідача 3000 грн. витрат з надання адвокатських послуг та 782,60 грн. витрат, пов'язаних із відрядженням представника в судове засідання.

Що стосується стягнення           782,60 грн. витрат, пов'язаних із відрядженням представника в судове засідання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині з мотивів, викладених в рішенні.

Щодо вимог позивача викладених, в заяві про уточнення позовних вимог про   стягнення з відповідача  витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3000 грн. колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з  нижченаведених  підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Екотеп" та Адвокатським об'єднанням "Укрзахідюрсервіс" в особі Президента Компанії Сендеги Т.Р. було укладено договір про надання адвокатських послуг та правове обслуговування від 02.06.2008 р. (а.с. 34-36).

На виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи були надані  докази проведеної ним оплати адвокатських послуг на суму 3000 грн., а саме,  платіжне доручення № 2082 від 19.09.2008 р., акт здавання-приймання виконаної роботи № 199/1 від 19.09.2008 р. (а.с. 33, 37).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача в суді здійснював не працівник адвокатського об'єднання "Укрзахідюрсервіс",  з яким був укладений договір про надання адвокатських послуг, а юрисконсульт ТОВ "Екотеп" Шишка О.М. Працівники адвокатського об'єднання "Укрзахідюрсервіс" не приймали участі у судових засіданнях ані під час розгляду даної справи  в суді першої інстанції,  ані у суді апеляційної інстанції.

Крім того, слід зазначити, що договір між позивачем та адвокатським об'єднанням укладено не на ведення конкретної справи № 21/190-08, яка розглядалася в господарському суді, а про надання адвокатських послуг та правове обслуговування підприємства на довгостроковій основі.

Враховуючи викладене, колегія судів апеляційної інстанції господарського суду вважає, що вимоги  позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката належним чином не обґрунтовані і задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що висновки, зроблені в  рішенні  господарського суду Харківської області від 13.10.2008 р. по справі № 21/190-08, не відповідають обставинам справи,  у зв'язку з  чим рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача  - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 3 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -  

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2008 р. по справі № 21/190-08 скасувати в частині стягнення з ТОВ "Пак Імпекс" на користь ТОВ "Екотеп" витрат з надання адвокатських послуг в розмірі 3000 грн. та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

         Головуючий суддя                             (підпис)                          Бондаренко В.П.  

                                 Судді                             (підпис)                          Камишева Л.М.  

                                                                        (підпис)                          Сіверін В. І.  

Постанову підписано 27.11.2008 р.