Постанова

від 23.05.2012 по справі 2а-7265/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 року 2а-7265/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта сервіс»про зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області (далі -прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області (далі -відповідач, Інспекція) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта сервіс»(далі -відповідач, Товариство) з проханням зобов'язати відповідача виконати рішення Державної екологічної інспекції в Київській області № 31 від 11.03.2010, а саме зупинити господарську діяльність ТОВ «Нафта сервіс», яка здійснюється за адресою: вул. Садова, 48-а, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської області до отримання дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приписом від 26.11.2009 №207 відповідачу приписано отримати дозвіл та ліміти на утворення та розміщення відходів до 26.12.2009. У зв'язку з невиконанням Товариством вказаного припису стосовно відповідача прийнято рішення від 11.03.2010 №31 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ТОВ «Нафта сервіс», яка здійснюється за адресою: вул. Садова, 48-а, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської області до отримання дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів. Вказане рішення відповідачем не оскаржено, не скасовано, а під час спроби позивача опломбувати об'єкт, працівників Інспекції не було допущено до нього.

В той же час, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що дозвіл на розміщення відходів і ліміти на утворення та розміщення відходів повинен отримати саме відповідач, а не власник об'єкта (АЗК).

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

У судове засідання 23.05.2012 представник відповідача та прокурор, повідомлені належним чином про час, дату та місце здійснення судового розгляду, не прибули, причин неявки суду не повідомили.

Відповідачем суду жодних заперечень проти позову не надано. Проте, 10.01.2012 до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України. В обґрунтування цього клопотання відповідач зазначив, що ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2011 порушено провадження у справі № Б19/022-11 про банкрутство ТОВ «Нафта сервіс», а ухвалою від 28.04.2011 введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна ТОВ «Нафта сервіс», а тому Товариство не здійснює (комерційну) господарську діяльність, отже зупинення діяльності цього товариства є необгрунтованим і безпідставним. 23.03.2012 та 10.04.2012 представником відповідача через канцелярію суду повторно подані клопотання про зупинення провадження у справі з тих же підстав, що і в клопотанні від 10.01.2012.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.

Крім того, із наявних в матеріалах справи заперечень відповідача на апеляційну скаргу, поданих до Київського апеляційного адміністративного суду 27.12.2010, вбачається, що Товариство не вважає себе належним відповідачем у справі, оскільки згідно з умовами договору оренди №39/08 саме ТОВ «ВКФ «Сінтек»повинно надати відповідачу дозвіл та ліміт на утворення і розміщення відходів. При цьому, вказаний дозвіл ТОВ «ВКФ «Сінтек»отримано від 11.05.2010 за №1122-7. Отже, даний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду та вирішення даної справи на підставі наявних у ній доказів, за даної явки осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26.11.2009, яким встановлено, що Товариство за адресою: вул. Садова, 48-а, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської області здійснює діяльність, пов'язану з утворенням та розміщенням відходів без дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів. На підставі вказаного акту винесено припис від 26.11.2009 №207, яким, зокрема, зобов'язано отримати вказані дозвіл та ліміти.

17.12.2009 позивачем прийнято постанову №001868 про накладення на відповідача адміністративного стягнення за порушення статей 17, 32, 33, 42 Закону України «Про відходи», а саме: за розміщення, складування, зберігання та утилізацію відходів виробничої діяльності без дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів. Стягнення відповідачем сплачено.

11.03.2010 головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області прийнято рішення №31 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності Товариства за адресою: вул. Садова, 48-а, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської області. Вказаним рішенням, також, зобов'язано відповідача отримати дозвіл та ліміт на утворення та розміщення відходів.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 20.04.2010 Інспекцією зафіксовано, що рішення №31 від 11.03.2010 Товариством не виконується, на підставі чого стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення №000726 від 20.04.2010 та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення від 20.04.2010 №000731.

Розпорядженням від 20.04.2010 №50 начальник Інспекції доручив працівникам позивача здійснити опломбування Товариства за адресою: вул. Садова, 48-а, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської області. Вказане розпорядження виконано не було, оскільки відповідачем працівників позивача не було допущено на об'єкт для проведення опломбування/опечатування, про що складено відповідний акт від 20.04.2010.

Окрім викладеного, з матеріалів справи вбачається таке.

01.08.2010 між ТОВ «ВКФ «Сінтек»і позивачем укладено договір оренди №39/08, відповідно до умов якого ТОВ «ВКФ «Сінтек»(Орендодавець) передає за плату у строкове користування, а Товариство (Орендар) приймає автозаправний комплекс (АЗК) за адресою: вул. Садова, 48-а, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської області. Відповідно до пункту 5.1 вказаного договору оренди Орендодавець зобов'язується, зокрема, надати Орендарю копії документів, що мають дозвільний характер на роботу АЗК, серед яких ліміт на утворення та розміщення відходів і дозвіл на розміщення відходів.

У зв'язку з викладеним, відповідачем до матеріалів справи долучено копію дозволу на розміщення відходів на 2010 рік №1122-7, виданий ТОВ «ВКФ «Сінтек»за адресою: вул. Садова, 48-а, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської області.

Як встановлено, Товариство вважає, що наявність вказаного дозволу та порушення справи про банкрутство звільняє відповідача від необхідності виконувати рішення №31 від 11.03.2010.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про відходи», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року N 1218 (далі -Порядок №1218).

Відповідно до статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Стаття 1 Закону України «Про відходи»визначає, що зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Відповідно до пункту а) статті 32 Закону України «Про відходи»з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Таким чином, оскільки саме Товариство здійснює діяльність щодо торгівлі паливно-мастильними матеріалами з використанням АЗК за адресою: вул. Садова, 48-а, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської області, то саме воно є власником відходів і суб'єктом господарювання, що веде господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач факту утворення та зберігання відходів на території АЗК не заперечує.

Так, відповідно до частини 4 та п'ятої статті 33 Закону України «Про відходи»зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Таким чином, зазначеними нормами чинного законодавства чітко встановлено обов'язок отримання суб'єктом господарювання дозволу і ліміту на розміщення і утворення відходів, у тому числі у випадку їх тимчасового зберігання у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення). Виникнення вказаного обов'язку не ставиться в залежність від дій органів державної влади.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на той факт, що власником АЗК є інший суб'єкт господарювання з огляду на таке.

Згідно з частиною четвертою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію), крім потенційно небезпечних об'єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування (далі - устаткування) підвищеної небезпеки, якщо інше не встановлено законом. Відповідальність за використання (експлуатацію) приміщень та обладнання покладається на особу, визначену відповідним договором.

В той же час, абзацом 2 пункту 4 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 за №557, визначено, що автозаправні станції віднесено до об'єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що дія норми щодо необов'язковості отримання документа дозвільного характеру у випадку використання потенційно небезпечних об'єктів, до яких належить АЗК, на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень чи обладнання (комплексу) за умови збереження виду діяльності і стану орендованого обладнання, комплексу від орендаря чи іншого користувача, не поширюється, а отже, такий користувач зобов'язаний отримати відповідні дозвільні документи.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1218 власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.

Пункти 13-16 вказаного Порядку встановлюють, що органи Мінекоресурсів на місцях розглядають заяви і до 1 липня видають дозволи на розміщення відходів (додаток 1 цього Порядку) або надсилають власникам відходів повідомлення з викладенням причин відмови у видачі дозволів, встановлюючи термін повторного подання необхідних документів. На підставі одержаних дозволів власники відходів готують скориговані проекти лімітів на утворення та розміщення відходів і до 1 вересня поточного року подають їх на погодження органам Мінекоресурсів на місцях (додаток 2 цього Порядку). Дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів. Він може бути скоригований за клопотанням власника відходів щодо перегляду ліміту на утворення та розміщення відходів. Проекти лімітів на утворення та розміщення відходів розглядаються органами Мінекоресурсів на місцях, які погоджують або відхиляють їх протягом двох тижнів. У разі відхилення проекту ліміту власникові відходів надсилається лист з викладенням причин відхилення та встановлюється термін повторного розгляду.

В той же час, пунктом 20 Порядку №1218 визначено, що відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів.

Пункт 21 Порядку №1218 встановлює, що контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів, їх дотриманням здійснює Держекоінспекція та її територіальні органи.

Враховуючи викладені вище положення норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Товариство для здійснення своєї господарської діяльності з використанням АЗК повинно отримати у встановленому порядку дозвіл та ліміти на утворення та розміщення відходів.

Щодо посилання відповідача на факт порушення справи про банкрутство стосовно Товариства та введення процедури розпорядження майном, то суд не вважає це підставою для звільнення від обов'язку виконувати рішення № 31 від 11.03.2010 з огляду на таке.

Відповідно до частини 14 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, частиною 5 статті 21 вказаного Закону за наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням, зокрема, щодо припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника.

Згідно з частиною першою статті 23 цього Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Таким чином, порушення справи про банкрутство не означає, що Товариство не здійснює чи не буде здійснювати господарської діяльності з використанням АЗК за адресою: вул. Садова, 48-а, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської області. В той же час, доказів відкриття ліквідаційної процедури Товариства суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, заслухавши позицію представників позивача, враховуючи аргументи відповідача, беручи до уваги ту обставину, що протиправність дій Товариства щодо здійснення діяльності без отримання дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів доведено; рішення суб'єкта владних повноважень від 11.03.2010 №31 не скасовано і не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача зупинити господарську діяльність відповідно до вказаного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта сервіс» (код ЄДРПОУ 20034308) виконати рішення Державної екологічної інспекції в Київській області № 31 від 11 березня 2010 року, а саме зупинити господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта сервіс», яка здійснюється за адресою: вул. Садова, 48-а, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область до отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта сервіс» дозволу та ліміту на утворення і розміщення відходів.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 травня 2012 р.