Постанова

від 07.05.2012 по справі 2а-1670/330/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/330/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лазаренко У.І.,

за участю:

представника позивача - Кішко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскол" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскол" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001451520 від 10.10.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами проведення камеральної перевірки податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскол" з податку на додану вартість за серпень 2011 року, що набрали форму акту від 21.09.2011 року № 932/15-31507031. Висновки в акті перевірки про порушення підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України вважає необґрунтованим, оскільки право на податковий кредит позивача підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

18 квітня 2012 року відповідач надав письмові заперечення, у яких, на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, посилається на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів та інформації АІС "Аудит", згідно яких за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року визнано недійсними угоди (податкові зобов'язання не є дійсними на суму 666666,67 грн.) по взаємовідносинам з ТОВ "Укррос-Зерно", податковий кредит не є дійсним на суму 632666,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Різано - Трейд", а також на результати позапланової перевірки, відображені в акті № 581/18-31507031 від 01.06.2011 року, в яких описана нікчемність по вищевказаним податковим зобов'язанням та податковому кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскол" (ідентифікаційний код 31507031) є юридичною особою, взяте на податковий облік у Куп'янській об'єднаній державній податковій інспекції з 28.08.2001 року за № 2001-78, та зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 28121946, податковий номер 315070320262.

Працівниками Куп'янської ОДПІ 21.09.2011 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 932/15-31507031 від 21.09.2011 року, в якому зафіксовано порушення відповідачем п.п 192.1.1 статті 192 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001451520 від 10.10.2011 року, згідно з яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 305 149,50 грн., а саме за основним платежем на суму 203 433 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 101 716,50 грн.

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргами до ДПА у Харківській області та ДПА України його скарги залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною, відповідно до положень підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, камеральні перевірки проводяться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях та за результатами їх проведення податкові органи можуть визначити суму податкового зобов'язання лише в разі виявлення арифметичної або методологічної помилки у поданій платником податків податковій декларації, в разі якщо такі помилки призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 року № 06-10/167 під терміном "арифметична помилка або описка" слід розуміти помилки, або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка тощо).

Під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Як вбачається із змісту акту камеральної перевірки в ході перевірки не встановлено арифметичних помилок та описок, допущених при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскол" за серпень 2011 року.

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що позивачем занижено суму податкового зобов'язання за рахунок проведення корегування податкових зобов'язань на суму 203 433 грн. по податковій накладній № 1 від 28.02.2011 року, отриманій від "Укррос - Зерно", спираючись на результати позапланової перевірки, що відображені в акті № 581/18-31507031 від 01.06.2011 року, в яких описана нікчемність по податковим зобов'язанням та податковому кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Укррос-Зерно" та ТОВ "Різано - Трейд", вказане порушення, виходячи із визначення методологічної помилки не є таким.

При цьому перелік документів, використаних при перевірці, зазначено на стор. 1-2 акту перевірки, а саме: декларація з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскол" за серпень 2011 року від 16.09.2011 року № 9007627145 та розрахунок корегування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року від 16.09.2011 року № 9007627145.

Судом встановлено, що податкові накладні та первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують факт здійснення господарських операцій із ТОВ "Укррос-Зерно", та інші документи, що підтверджують правомірність корегування податкових зобов'язань позивачем, під час проведення камеральної перевірки не досліджувалися та у відповідності із п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України дослідженню не підлягали.

Відтак, висновки акту перевірки про неправомірність корегування податкових зобов'язань є передчасними.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем протиправно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість, оскільки за приписами зазначених вище норм законодавства акт камеральної перевірки не може бути підставою для нарахування позивачу сум податкових зобов'язань з ПДВ з підстав інших, ніж допущення платником арифметичних або методологічних помилок.

Крім того, щодо висновків акта перевірки про заниження позивачем суми податкового зобов'язання за рахунок проведення корегування податкових зобов'язань на суму 203 433 грн. по податковій накладній № 1 від 28.02.2011 року, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 02.02.2011 року між ТОВ "Оскол" (Продавець) та ТОВ "Укррос-Зерно" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № С/11/Р-2. Згідно умов договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити цукор-пісок в мішках по 50 кг (Товар), в кількості 2800 тон та 56 000 мішків, на загальну суму 22 596 000 грн. (в тому числі ПДВ 3 766 000 грн.).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що моментом отримання Товару є дата, вказана в акті приймання-передачі, чи в товарній накладній.

Згідно Акту прийому-передачі № 1 від 30.08.2011 року до договору С/11/Р-2 від 02.02.2011 року ТОВ "Укррос-Зерно" прийняло від ТОВ "Оскол" цукор-пісок в мішках по 50 кг, в кількості 175 тон та 3500 мішків на загальну суму 1 414 560 грн. (в тому числі ПДВ 235 760 грн.).

ТОВ "Укррос-Зерно" 22.02.2011 року було здійснено передплату за цукор-пісок у розмірі 1 500 000 грн., 24.02.2011 року в розмірі 1 500 000 грн., 28.02.2011 року в розмірі 1 000 000 грн., що підтверджується банківськими виписками АТ "Укрексімбанку".

В ході виконання господарської операції з постачання цукру-піску ТОВ "Оскол" виписано податкову накладну № 1 від 28.02.2011 року, на загальну суму 4 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ 666 666,67 грн.).

Судом встановлено, що позивачем, за результатами господарської операції з ТОВ "Укррос-Зерно", включено до складу податкового зобов'язання у лютому 2011 року кошти в сумі 666 667 грн., що підтверджується копією податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2011 року з додатком № 5 "розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", наявної в матеріалах справи.

Разом з тим, судом встановлено, що на прохання Покупця - ТОВ "Укррос-Зерно", згідно листа за вих. № УЗ-2011/239 від 12.08.2011 року позивачем повернуто передплату за цукор-пісок у розмірі 1 220 600 грн. (в т.ч. ПДВ 203 433,33 грн.) згідно договору № С/11/Р-2 від 02.02.2011 року, що підтверджується банківською випискою АТ "Укрексімбанку" від 12.08.2011 року. У зв'язку з чим та з урахуванням пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України ТОВ "Оскол" проведено корегування податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 203 433,33 грн. за серпень 2011 року, що підтверджується розрахунком коригувань № 2 від 12.08.2011 року, наявним в матеріалах справи, який, через систему електронної звітності направлено відповідачу, та згідно квитанції №2 прийнято ним.

З матеріалів справи також вбачається, що 24.01.2011 року між ТОВ "Різано трейд" (Продавець) та ТОВ "Оскол" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 32/2011-ОС, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити цукор білий кристалічний ДСТУ 4623:2006 в мішках по 50 кг (Товар) у кількості 600 тон та 12 000 мішків, загальної вартістю 4 830 012 грн. (в т.ч. ПДВ 805 002 грн.).

ТОВ "Оскол" на рахунок ТОВ "Різано трейд" 22.02.2011 року було здійснено передплату за цукор-пісок у розмірі 1 500 000 грн., 24.02.2011 року в розмірі 1 500 000 грн., 28.02.2011 року в розмірі 1 000 000 грн., що підтверджується банківськими виписками АТ "Укрексімбанку".

В ході виконання господарської операції з постачання цукру-піску ТОВ "Різано трейд" виписано податкові накладні № 96 від 22.02.2011 року, на загальну суму 1 500 000 грн. (в т.ч. ПДВ 250 000 грн.); № 109 від 24.02.2011 року на загальну суму 1 500 000 грн. (в т.ч. ПДВ 250 000 грн.); № 125 від 28.02.2011 року на загальну суму 1 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.).

Судом встановлено, що позивачем, за результатами господарської операції з ТОВ "Різано трейд", включено до складу податкового кредиту у лютому 2011 року кошти в сумі 632 666,67 грн., що підтверджується копією податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2011 року з додатком № 5 "розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", наявної в матеріалах справи.

Крім того, згідно матеріалів справи 10.08.2011 року між позивачем та ТОВ "Юмекс" укладено договір купівлі продажу № С/11/Р-10/08, згідно умов якого ТОВ "Оскол" придбало у ТОВ "Юмекс" цукор-пісок в кількості 175 тон та мішки в кількості 3 500 штук загальною вартістю 1 404 595,50 грн. (в т.ч. ПДВ 234 099,25 грн.).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що базовою умовою поставки товару є склад ТОВ "Оржицький цукровий завод".

На виконання вказаного пункту договору та на підтвердження зберігання позивачем надано: договір відповідального зберігання № ХР-10/11 від 10.08.2011 року, укладений між ТОВ "Оскол" та ТОВ "Оржицький цукровий завод", Акти прийому-передачі майна на збереження від 10.08.2011 року, 11.08.2011 року, 30.08.2011 року.

В ході виконання господарської операції з постачання цукру-піску ТОВ "Юмекс" виписано податкові накладні: № 10 від 10.08.2011 року на загальну суму 561 838,20 грн. (в т.ч. ПДВ 93 639,70 грн.); № 11 від 11.08.2011 року загальну суму 561 838,20 грн. (в т.ч. ПДВ 93 639,70 грн.); № 12 від 11.08.2011 року на загальну суму 280 919,10 грн. (в т.ч. ПДВ 46 819,85 грн.); на підтвердження передачі товару складено акти приймання - передачі №1 від 10.08.2011 року, № 2 від 11.08.2011 року, № 3 від 11.08.2011 року; на підтвердження оплати за придбаний товар суду надано банківські виписки АТ "Укрексімбанку" на підтвердження оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем, за результатами господарської операції з ТОВ "Юмекс", включено до складу податкового кредиту у вересні 2011 року кошти в сумі 1 170 496,25 грн., що підтверджується копією податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2011 року з додатком № 5 "розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", наявної в матеріалах справи.

Придбані товарно-матеріальні цінності використані підприємством позивача у власній господарській діяльності шляхом продажу їх третім особам.

Слід зазначити, що укладені господарські операції повністю узгоджуються з видами діяльності підприємства позивача.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 455916 позивач має право на здійснення видів діяльності за КВЕД: 51.36.0 - оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами, 15.83.0 - виробництво цукру, 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 51.51.0 - оптова торгівля паливом, 15.61.0 - виробництво продуктів борошно - круп'яної промисловості, 15.89.0 - виробництво харчових продуктів, не віднесених до інших групувань.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Оскол" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на проведення корегувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в даному випадку, не вбачається.

Посилання відповідача на допущення методологічної помилки ТОВ "Оскол" при заповненні податкової декларації за серпень 2011 року суд оцінює критично. Оскільки зі змісту акту камеральної перевірки № 932/15-31507031 від 21.09.2011 року вбачається, що висновки про порушення позивачем підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України зроблено на підставі даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів та інформації АІС "Аудит", згідно яких за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року визнано недійсними угоди (податкові зобов'язання не є дійсними на суму 666666,67 грн.) по взаємовідносинам з ТОВ "Укррос Зерно", податковий кредит не є дійсним на суму 632666,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Різано - Трейд", а також спираючись на результати позапланової перевірки, що відображені в акті № 581/18-31507031 від 01.06.2011 року, в яких описана нікчемність по вищевказаним податковим зобов'язанням та податковому кредиту, тоді як реальність господарських операцій відповідачем не досліджувалась і висновки про порушення неправомірність коригування є передчасними.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що обставини, які викладені відповідачем в Акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п 192.1.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001451520 від 10.10.2011 року, та застосувати необхідний у даному випадку спосіб захисту права, визнавши його протиправним і скасувавши.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскол" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0001451520 від 10.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскол" витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький