Рішення

від 26.07.2006 по справі 34/194-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.07.06р.

Справа № 34/194-06

За позовом:  Товариства 

з  обмеженою  відповідальністю „ФТІ”, м.Кривий Ріг ,

Дніпропетровської  області

До:

Товариство  з  обмеженою відповідальністю " Спарта",

м.Дніпропетровськ

Третя  особа: 

Приватне  підприємство „Інтелков”,

с.м.т. Ювілейне, Дніпропетровської  

області

Про:

тлумачення  змісту  договору

Суддя  Примак С.А.

Представники:

  Від позивача -Півоварчук А.С., предст., дов.

№105 від 14.07.2006р.

   Від відповідача -   не 

з'явився  

  Від  

третьої  особи -  не 

з'явився

СУТЬ     СПОРУ:

Позов заявлено про  тлумачення  змісту 

договору  про  відступлення 

права  вимоги №ДУ 101 від

05.09.2005р. як  такий, що: 

1.1  спричиняє  підстави 

для  дій  сторін, направлених  на 

виникнення  відносин  міни;

1.2  необхідно  розуміти 

таким  чином, що  дії сторін 

та  сам  договір 

урегульовано  нормами  законодавства 

про  міну, а  вжите 

у  договорі  (п.6.2) посилання  на 

законодавство  стосується  законодавства , яким  урегульовано відносини  за 

договором  та  правові  

наслідки договору.

Позивач  надав  до  суду  доповнення 

в  якій просить  викласти  

прохальну  частину  позову 

в  наступній  редакції:

1. Витлумачити  зміст  договору 

про  відступлення  права  

вимоги №ДУ 1-1 від 05.09.2005р. укладений  між Товариством  з обмеженою 

відповідальністю „Спарта” та 

Товариством  з  обмеженою 

відповідальністю „ФТІ” як  такий,

що:

1.1  спричиняє  підстави 

для  дій  сторін, направлених  на 

виникнення  відносин  міни;

1.2  необхідно  розуміти 

таким  чином, що  дії сторін 

та  сам  договір 

урегульовано  нормами  законодавства 

про  міну, а  вжите 

у  договорі  (п.6.2) посилання  на 

законодавство  стосується  законодавства , яким  урегульовано відносини  за  договором  та 

правові   наслідки договору.

      2. Зобов'язати  відповідача 

витлумачити  зміст  Договору 

про  відступлення  права 

вимоги  №ДУ 1-1  від 05.09.2005р.  укладений 

між  Товариством  з обмеженою 

відповідальністю „Спарта” та 

Товариством  з  обмеженою 

відповідальністю „ФТІ” як  такий,

що:

2.1  спричиняє  підстави 

для  дій  сторін, направлених  на 

виникнення  відносин  міни;

2.2  необхідно  розуміти 

таким  чином, що  дії сторін 

та  сам  договір 

урегульовано  нормами  законодавства 

про  міну, а  вжите 

у  договорі  (п.6.2) посилання  на 

законодавство  стосується  законодавства , яким  урегульовано відносини  за 

договором  та  правові  

наслідки договору.

      Господарський суд згідно зі ст.75

ГПК  України  розглядає справу за наявними в ній   матеріалами.        

На  підставі  ст.85 

ГПК  України  у 

судовому  засіданні  26.07.2006р. було  оголошено 

вступну та  резулятивну  частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши 

пояснення представника позивача, господарський суд ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою

відповідальністю «ФТІ»звернулося до суду з позовною заявою до товариства з

обмеженою відповідальністю  «Спарта»з

вимогою про тлумачення договору про відступлення права вимоги  № ДУ1-1 від 05.09.2005р., у якому позивач є

новим кредитором, а відповідач -первісним кредитором, , третя особа - приватне

підприємство «ІНТЕЛКОВ», а також про зобов'язання витлумачити цей же договір

відповідачем. Згідно до умов вказаного договору первісний кредитор відступив

право вимоги, яке належало йому за Договором міни № 5-02081 від 02.08.2005р.,

укладеним ТОВ „Спарта” та третьою особою -ПП „ІНТЕЛКОВ”, а новий кредитор за

отримане право передав  у  власність ТОВ „Спарта”  товар на суму 144 293 616, 00 грн.

          Позивач вважає, що оскільки він

продав товар, а відповідач розрахувався за нього шляхом відступлення права

вимоги, між сторонами склалися фактично відносини міни та тлумачить умови

договору як умови договору міни. Відповідач не згоден, що фактично між

сторонами виникли відносини міни, вважаючи що даний договір необхідно тлумачити

як договір уступки права вимоги. Внаслідок різного сприйняття власного

волевиявлення та волевиявлення іншої стороні за договором, існує різне

тлумачення його змісту щодо посилання на законодавство, яким урегульовані дії

сторін за вказаним договором та їх наслідки. Позивач просить  витлумачити зміст договору про відступлення

права вимоги № ДУ1-1 від 5 вересня 2005 р. укладений між товариством з

обмеженою відповідальністю „Спарта” та Товариством з обмеженою відповідальністю

„ФТІ” як такий, що спричиняє підстави для дій сторін, направлених на виникнення

відносин міни, та що дії сторін та сам договір урегульовано нормами

законодавства про міну, а вжите у договорі (п.6.2.) посилання на законодавство

стосується законодавства, яким урегульовано відносини, правові та податкові

наслідки договору.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за можливе задовольнити

вимоги позивача частково з наступних підстав.

5 вересня 2005р. товариство з

обмеженою відповідальністю «Спарта»уклало договір відступлення права вимоги №

ДУ1-1 з товариством з обмеженою відповідальністю «ФТІ». Згідно з цим договором

відповідач відступив право вимоги, яке належало йому за Договором міни №

5-02081 від 02.08.2005р., укладений ТОВ „Спарта” та третьою особою -ПП

„ІНТЕЛКОВ”. Позивач за отримане право вимоги повинен був поставити

відповідачеві товар на загальну суму 144 293 616,00 грн., ПДВ 24 048 936,00

грн.

           Ухвалюючи дане рішення суд приходить

до висновку про необхідність дослідження усіх аспектів правочину, у зв'язку з

чим при кваліфікації вказаних дій сторін суд виходить з наступного.

Операції з поставки товару та

відступлення права вимоги виконання зобов'язання у рахунок сплати за товар за

своєю правовою природою є правочинами, та врегульовані нормами ст. ст. 509,

510, 512 -522, 655 -697, 712, 715, 716 

Цивільного Кодексу України, податкові аспекти  цих 

операцій  урегульовано

нормами  п. 1.19., п. 1. 31. ст. 1, п.

4.1. ст. 4, п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств», та п. 1.4. ст. 1,  п./п.

3.1.1.  п.3.1. ст.3, п. п. 7.3, 7.4, 7.5

ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». 

Відповідно до ст. 712 Цивільного

Кодексу України за договором 

поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює 

підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати 

у встановлений   строк   (строки) 

товар  у  власність 

покупця  для використання його у

підприємницькій діяльності або в інших 

цілях, не пов'язаних з особистим, 

сімейним,  домашнім або іншим

подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за

нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні

положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або

не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. ст. 655, 656

Цивільного Кодексу України за  договором

купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати

майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, предметом

договору купівлі-продажу може бути товар, який є у  продавця 

на  момент  укладення 

договору  або  буде 

створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, зокрема,

предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо   вимога  

не має особистого характеру, до договору купівлі-продажу права   вимоги  

застосовуються   положення  про відступлення права вимоги,  якщо інше не встановлено договором або

законом.  Відповідно до ст. 512

Цивільного Кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений  іншою 

особою внаслідок передання  

ним  своїх  прав 

іншій  особі  за 

правочином (відступлення права вимоги), при цьому згідно зі ст. 509

Цивільного Кодексу України зобов'язанням є 

правовідношення,  в  якому 

одна  сторона (боржник)   зобов'язана  

вчинити   на   користь  

другої  сторонни (кредитора) певну

дію (передати  майно,  виконати 

роботу,  надати послугу,  сплатити 

гроші  тощо) або утриматися від

певної дії,  а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ст. ст. 715, 716 за

договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати  другій 

стороні  у власність один товар в

обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни  є 

продавцем  того  товару, який 

він  передає  в обмін, 

і покупцем товару,  який він

одержує взамін. До  договору  міни 

застосовуються  загальні положення

про купівлю-продаж,   положення   про  

договір   поставки,    договір контрактації або інші договори,

елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті

зобов'язання.

          Таким чином, дії товариства з

обмеженою відповідальністю «Спарта»та товариства з обмеженою відповідальністю

«ФТІ», що передбачають відступлення права вимоги від товариства з обмеженою

відповідальністю «Спарта»до товариства з обмеженою відповідальністю «ФТІ»з

проведенням розрахунків шляхом переходу права власності на товар від товариства

з обмеженою відповідальністю «ФТІ»до товариства з обмеженою відповідальністю

«Спарта», за своєю правовою природою є договором міни, в якому є два

зустрічні зобов'язання, які регулюються за правилами договору міни з елементами

договору поставки та купівлі-продажу (відступлення права вимоги): з передання

права власності на товар та з передання права власності на право вимоги

(відступлення права вимоги). Такі дії відповідають ст.ст. 509, 512, 655 -697,

712, 715, 716  Цивільного Кодексу

України.

Відповідно  до 

вимог  ст.213 ЦК  України 

при  тлумаченні   змісту 

правочину  беруться  до 

уваги  однакове  для 

всього   змісту  правочину 

значення  слів і понять , а  також 

загальноприйняте  у  відповідній 

сфері  господарських  відносин  

між  суб'єктами господарювання.

Враховуючи, що тлумаченню підлягає положення договору яке має відсильну норму

до законодавства, яким врегульовані різні правові (законодавчі) аспекти

договору, суд вважає за необхідне дослідити їх при прийнятті рішення.

            Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону

України «Про податок на додану вартість»поставка  товарів - будь-які операції, що здійснюються

згідно  з 

договорами  купівлі-продажу,  міни, 

поставки та іншими цивільно-правовими 

договорами,  які  передбачають 

передачу прав власності  на  такі товари за компенсацію незалежно від

строків її надання, поставка послуг -будь-які   

операції    цивільно-правового

характеру  з  виконання 

робіт,  надання  послуг, надання права на користування    або  

розпорядження   товарами,   у  

тому   числі нематеріальними  активами, а також з поставки будь-яких інших,

ніж товари,  об'єктів  власності 

за  компенсацію.

           Правочин, що тлумачиться, є

операцією, що підпадає під регулювання вказаними нормами, внаслідок чого

відповідно до п. п. 3.1.1  п.3.1. ст.3

Закону України  «Про податок на додану

вартість», згідно з яким об'єктом оподаткування податком на додану вартість є

операції з поставки  товарів  та 

послуг,  місце   надання  

яких знаходиться  на митній

території України, тлумачений правочин є об'єктом оподаткування податком на

додану вартість для обох сторін. Відповідно, об'єктом оподаткування в

розглядуваному випадку є як операція з поставки товару так і операція з

відступлення права вимоги. При цьому строки виникнення податкових зобов'язань

та податкового кредиту з податку на додану вартість для обох сторін

врегульовано п. п. 7.3, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану

вартість». Відповідно до п.7.3.1 ст. 7.3 Закону України «Про податок на додану

вартість»датою  виникнення  податкових 

зобов'язань з поставки товарів  

(робіт,   послуг)   вважається 

дата,  яка  припадає 

на податковий період,  протягом

якого відбувається будь-яка з  подій, що

сталася раніше: або дата 

зарахування  коштів  від 

покупця  (замовника)   на банківський  рахунок 

платника  податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що

підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові

грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника  податку, 

а  при  відсутності 

такої  -  дата 

інкасації готівкових  коштів у

банківській установі,  що обслуговує

платника податку; або дата  відвантаження

товарів,  а для робіт (послуг) -дата

оформлення документа,  що засвідчує факт

виконання робіт  (послуг)платником

податку. Відповідно до п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану

вартість»датою виникнення права платника 

податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення

першої з подій: або дата  списання  коштів 

з  банківського  рахунку платника податку  в 

оплату   товарів   (робіт,  

послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку 

(товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних

дебетових карток або комерційних чеків; або дата  отримання 

податкової накладної,  що

засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

        Таким чином, у момент здійснення обох

поставок кожна з сторін має нараховувати податкові зобов'язання на суму

поставленого товару та відступленого права вимоги, відповідно, одержує право на

податковий кредит.

У відповідності до ст. 1.19. Закону

України «Про оподаткування прибутку підприємств» бартер (товарний обмін)

-господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари

(роботи, послуги) в будь-якій формі,  що

відрізняється від грошової, включаючи будь-які види заліку та погашення

взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів

на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до  п. 1. 31. ст. 1 Закону

України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж  товарів 

- будь-які операції,  що  здійснюються згідно з договорами  купівлі-продажу,  міни, 

поставки  та  іншими цивільно-правовими  договорами, 

які  передбачають  передачу 

прав власності на такі товари за плату або компенсацію,  незалежно від строків її  надання, 

а  також  операції 

з  безоплатного  надання товарів. Відповідно до п. 4.1. ст. 4

Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна

сума  доходу  платника 

податку від  усіх  видів 

діяльності,  отриманого  (нарахованого) протягом звітного  періоду 

в  грошовій,  матеріальній 

або  нематеріальній формах  як 

на  території  України, 

її  континентальному  шельфі, виключній (морській) економічній

зоні, так і за її межами, зокрема, загальні 

доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Відповідно до п. 1.6. ст. 1

Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товари -це матеріальні

та нематеріальні  активи,  а 

також цінні  папери  та 

деривативи,  що  використовуються  у 

будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. У

цьому аспекті відступлення права вимоги від товариства з обмеженою

відповідальністю «Спарта»до товариства з обмеженою відповідальністю «ФТІ»з

проведенням розрахунків шляхом переходу права власності на товар від товариства

з обмеженою відповідальністю «ФТІ»до товариства з обмеженою відповідальністю

«Спарта»слід розглядати як поставка товару. Доходи, отримані платниками податку

на прибуток від операцій з продажу товару (відступлення права вимоги) повинні

включатися до складу їхнього валового доходу.

Обсяг прав та обов'язків та

податковий облік результатів виконання та розрахунку за виконання відступленого

зобов'язання у третьої особи -боржника у зобов'язанні -при здійсненні

відступлення права вимоги кредитором у розрахунок за поставлений товар не змінюється.

Щодо вимог позивача про

зобов'язання витлумачити договір безпосередньо відповідачем , суд  з 

цього  приводу   вважає  

відмовити в цій частині позовних вимог, 

з  тієї   підстави 

що  тлумачення   договору  

на  вимогу  однієї , обох 

або  усіх  сторін  

правочину   може  постановити 

тільки  суд (ч.2 ст.213 ЦК

України).

Враховуючи викладене та керуючись

п.3 ч.1 ст.3, ст. ст. 509, 510, 512 -522, 655 -697, 712, 715, 716  Цивільного Кодексу України, п. 1.19., п. 1.

31. ст. 1, п. 4.1. ст. 4, п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств», п. 1.4. ст. 1, 

п./п. 3.1.1.  п.3.1. ст.3, п. п.

7.3, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Витлумачити зміст договору про

відступлення права вимоги № ДУ1-1 від 5 вересня 2005 р. укладений між

товариством з обмеженою відповідальністю „Спарта” та Товариством з обмеженою

відповідальністю „ФТІ” як такий, що: 

           - спричиняє підстави для дій сторін,

направлених на виникнення відносин міни,

- необхідно розуміти таким чином,

що дії сторін та сам договір урегульовано нормами законодавства про міну, а

вжите у договорі (п.6.2.) посилання на законодавство стосується сукупності норм

чинного законодавства, а саме: п.3 ч.1 ст.3, ст. ст. 509, 510, 512 -522, 655

-697, 712, 715, 716  Цивільного Кодексу

України, п. 1.19., п. 1. 31. ст. 1, п. 4.1. ст. 4, п. 1.6. ст. 1 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.4. ст. 1,  п./п. 3.1.1. 

п.3.1. ст.3, п. п. 7.3, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на

додану вартість», яким урегульовано відносини та правові наслідки договору. При

цьому вказане законодавство застосовується незалежно від волі сторін за

договором.

Стягнути  з 

Товариства  з  обмеженою відповідальністю „Спарта” (49041,

м.Дніпропетровськ, ж/м Тополь,3 буд.47, корп.2,кв.65, р/р 26000302203  в  ЗАТ

„Фінансовий Союз  Банк”, МФО 305987, код  ЄДРПОУ 32613907)  на 

користь Товариства  з  обмеженою 

відповідальністю „ФТІ”(50068, м.Кривий Ріг, Дніпропетровської  області,Промплоща ІнГЗК, р/р

2600701573205  в  філії 

ВАТ „Укрексімбанк”, м.Кривий Ріг, МФО 305589, код  ЄДРПОУ 30499030) -  42 грн. 50 коп.- держмита, 118 грн. 00 коп.-

за  інформаційне-технічне забезпечення,-

видати  наказ.

В 

решті  позову відмовити.

Суддя                                                                                                                    

С.А.Примак

Рішення підписано 03.07.06р.