Постанова

від 30.05.2012 по справі 2а/2570/1448/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/1448/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Серкіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЗС «Крос» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

24.04.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю АЗС «Крос» (далі - ТОВ АЗС «Крос») звернулось до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі - Прилуцька ОДПІ). В ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та остаточно просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ від 11.04.2012 року № 0000042300/30, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32460,00 грн. за основним платежем та 16230,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ АЗС «Крос» мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ІБМ за охорону довкілля». Так, між ТОВ АЗС «Крос» та ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» укладено договір купівлі-продажу скрапленого газу від 03.01.2011 року № 000001. Реальність виконання вказаного договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, вантажними накладними, актом звірки взаємних розрахунків. Позивач у відповідності до прав, наданих п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, відніс суми ПДВ, сплаченого у ціні послуг від контрагента, до податкового кредиту. Отже, суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» позивачем правомірно включено до податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 32460,00 грн. Також представник позивача вказує на те, що даний договір був чинний на протязі всього 2011 року, газ ТОВ АЗС «Крос» поставлявся на протязі всього 2011 року, і поставляється продавцем і на даний час в 2012 році. Недійсність даного договору нічим не встановлена, а посилання в акті перевірки від 30.03.2012 року № 107/23-31237275 на його нікчемність є безпідставним, оскільки відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України даний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (тобто постачання і оплата за поставлений газ), зміст даного правочину не суперечить діючому законодавству і не суперечить моральним засадам суспільства, вчинений ТОВ АЗС «Крос» в письмовій формі відповідно до п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України. Вказівка в акті на те, що ТОВ АЗС «Крос» занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 32460,00 грн. не відповідає дійсності, оскільки дана сума була правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту, що підтверджується первинними документами. Дані первинні документи оформлені належним чином, а тому сума податку, віднесена позивачем до податкового кредиту і сплачена на користь ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» в сумі 32460 грн. підтверджена податковими накладними і не може вважатися заниженням податку на додану вартість за лютий 2011 року. За таких обставин позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 11.04.2012 року № 0000042300/30 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заперечення, в яких просив позов розглянути без його участі, та вказав, що Прилуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ АЗС «Крос» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ при проведенні взаємовідносин з ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.03.2012 року № 107/23-31237275. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 32460,00 грн.; згідно п. 1 ч. 1 ст. 208, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України договір між ТОВ АЗС «Крос» та ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» вважається нікчемним. Перевіркою встановлено, що у ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Оскільки на ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» відсутні трудові ресурси, відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» в частині продажу, реалізації, зберіганні та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Отже, наявність у покупця ТОВ "АЗС "Крос" податкових накладних, видаткових накладних не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце. У зв'язку з вказаними порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.04.2012 року № 0000042300/30, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32460,00 грн. за основним платежем та 16230,00 грн. за штрафними санкціями. Тому представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ТОВ АЗС «Крос» (ідентифікаційний код-31237275) зареєстровано в якості юридичної особи Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області 05.04.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 236186 (а.с. 6).

На підставі наказу Прилуцької ОДПІ від 28.03.2012 року № 135 та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1 п. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України співробітниками Прилуцької ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ АЗС «Крос» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ при проведенні взаємовідносин з ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.03.2012 року № 107/23-31237275 (а.с. 49-56,58,60,66,67).

В акті перевірки від 30.03.2012 року № 107/23-31237275 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 32460,00 грн.;

- згідно п. 1 ч. 1 ст. 208, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України договір між ТОВ АЗС «Крос» та ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» вважається нікчемним.

За висновками акта перевірки Прилуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 11.04.2012 року № 0000042300/30, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32460,00 грн. за основним платежем та 16230,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 57).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ АЗС «Крос» є технічне обслуговування та ремонт автомобілів підприємствами, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.04.2012 року (а.с. 84-85).

Судом встановлено, що ТОВ АЗС «Крос» здійснювало фінансово-господарську діяльність з контрагентом ТОВ «ІБМ за охорону довкілля».

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, між ТОВ АЗС «Крос» та ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» укладено договір купівлі-продажу від 03.01.2011 року № 000001, згідно якого продавець (ТОВ «ІБМ за охорону довкілля») зобов'язується продавати покупцю (ТОВ АЗС «Крос») газ скраплений в кількості 26,016 т на загальну суму 194761,20 грн., а ТОВ АЗС «Крос» зобов'язується прийняти даний газ та своєчасно оплатити його вартість.

Строк дії договору визначено до 31.12.2011 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення, із можливою пролонгацією за узгодженням сторін (а.с. 7).

Договір підписано директорами ТОВ АЗС «Крос» і ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» та скріплено печатками.

На виконання вказаного договору сторонами оформлювались первинні документи.

Підтвердженням реальності виконання господарської операції з купівлі газу є:

- видаткові накладні від 04.02.2011 року № РН-0000046, від 07.02.2011 року № РН-0000047, від 11.02.2011 року № РН-0000060, від 14.02.2011 року № РН-0000061, від 17.02.2011 року № РН-0000067, від 19.02.2011 року № РН-0000071, від 22.02.2011 року № РН-0000074, від 27.02.2011 року№ РН-0000080 (а.с. 9,11,13,15,17,19,21,23);

- податкові накладні від 04.02.2011 року № 4, від 07.02.2011 року № 5, від 11.02.2011 року № 18, від 14.02.2011 року № 19, від 17.02.2011 року № 24, від 19.02.2011 року № 27, від 22.02.2011 року № 30, від 27.02.2011 року № 36 (а.с. 25-32).

Згідно наданих позивачем документів (видаткових накладних, податкових накладних) встановлено, що ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року відвантажено ТОВ АЗС «Крос» газ скраплений в обсязі 26,016 т на загальну суму 194761,20 грн., в т.ч. ПДВ 32460,20 грн. (12,98 т по ціні 7400 грн. з ПДВ, 9,7 т по ціні 7700 грн. з ПДВ, 3,336 т по ціні 7200 грн. з ПДВ).

Транспортування газу скрапленого, відвантаженого ТОВ АЗС «Крос», здійснювалось ФОП ОСОБА_1 від Чернігівська обл. ПУГГ, 6-й км. Прилуки-Ладан до м. Ічня на підставі договору № 2 на міжміські перевезення вантажів автотранспортом від 01.01.2011 року, про що виписувались вантажні накладні, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 10,12,14,16,18,20,22,24,43-46).

Оплата послуг перевезення проводилась шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника.

Роботи по перевезенню газу скрапленого згідно договору за лютий місяць 2011 року виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, розрахунки проведені в повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт № 2 по договору від 01.01.2011 року та журналом проводок за березень 2011 року (а.с. 47,48).

Розрахунок за газ скраплений здійснювався шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ІБМ за охорону довкілля».

В бухгалтерському обліку господарська операція з поставки газу скрапленого ТОВ АЗС «Крос» була відображена в журналі проводок за лютий 2011 року (а.с. 36).

Необхідно зазначити, що кількість газу скрапленого у ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» розраховувалась у тонах, а у ТОВ АЗС «Крос» обліковувалась у літрах. Кількість отриманого скрапленого газу у первинних документах співпадає.

Отриманий скраплений газ обліковувався у ТОВ АЗС «Крос» належним чином, що підтверджується журналом-ордером по рахунку 281 «Товари на складі» за лютий 2011 року (а.с. 92).

Договір від 03.01.2011 року № 000001 виконано сторонами в повному обсязі, розрахунки проведені, сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 8).

Сума податку на додану вартість в розмірі 32460,20 грн. по зазначеним податковим накладним ТОВ АЗС «Крос» включено до податкового кредиту відповідного періоду, що відображено в податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, та сплачено податок на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунку (а.с. 33-35,37-42).

Крім того, судом встановлено, що газ скраплений, отриманий від ТОВ «ІБМ за охорону довкілля», в подальшому був реалізований позивачем через АГЗП, що знаходиться за адресою: м. Ічня, вул. Максиміхіна, 7-б, по безготівковому та готівковому розрахунку.

Подальша реалізація придбаного у ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» скрапленого газу підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами (а.с. 95-136).

Реалізація газу скрапленого відбувалась як шляхом готівкового розрахунку, так і в безготівковій формі (а.с. 93,94).

Вказані операції належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за лютий 2011 року (а.с. 137).

Умови договору виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податків, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДПС України (http://sts.gov.ua/): ТОВ «ІБМ за охорону довкілля», код ЄДРПОУ - 37308215, індивідуальний податковий номер-373082125253, номер свідоцтва платника ПДВ-100305062, дата початку дії свідоцтва ПДВ-12.10.2010 року, свідоцтво не анульовано.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» податковий орган посилається на те, що у ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» відсутні трудові ресурси, відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (довідка від 21.04.2011 року № 91/15-213/37308215) (а.с. 80-83).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки відсутність майна та інших матеріальних ресурсів у ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» не є підставою вважати правочин недійсним, або таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарських операцій. Представниками позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ АЗС «Крос» з ТОВ «ІБМ за охорону довкілля».

Крім того, в матеріалах справи знаходиться лист-відповідь від 22.05.2012 року № 83 ТОВ «ІБМ за охорону довкілля», в якому міститься інформація про кількість працюючих на ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» (станом на 01.02.2011 року - 2 чол., станом на 01.05.2012 року - 7 чол.), та вказаного, що контрагентами-покупціями газу скрапленого є ТОВ АЗС «Крос», ВАТ «Прилуцький хлібзавод», ПП ОСОБА_2, ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» (а.с. 91).

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім зазначених в акті перевірки висновків Прилуцька ОДПІ жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваного правочину.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 32460,00 грн. є безпідставним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.04.2012 року № 0000042300/30 прийнято Прилуцькою ОДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЗС «Крос» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області від 11.04.2012 року № 0000042300/30.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЗС «Крос» судовий збір в розмірі 486,90 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ткаченко О.Є.