Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а-3986/11/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.05.12Справа №2а-3986/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді -Дудкіної Т.М.,

за участю секретаря - Прокопенко О.О.,

за участю представників:

позивача -ОСОБА_1,

відповідача -Мількова Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Севастополі адміністративну справу за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання неправомірними дій щодо проведення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ «Партнерторгтранс»ЄДРПОУ 36678030 за період з 01.07.2009 по 31.01.2011; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2011 №0010660172 про збільшення фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 14 641,25 грн., з яких 11 713,00 грн. податок на додану вартість та 2 928,25 грн., штрафна (фінансова) санкція.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: перевірку проведено з порушенням вимог законодавства; у позивачки є в наявності первинні документи, які необхідні для відображення господарських операцій з ТОВ «Партнерторгтранс»у податковому обліку; в акті перевірки відсутні будь-які відомості із посиланням на відповідні рішення судів чи органів державної влади про скасування державної реєстрації ТОВ «Партнерторгтранс»як суб'єкта господарювання, платника податків; позивачу не було та не могло бути відомо про «особливості»реєстрації ТОВ «Партнерторгтранс»як суб'єкта господарювання, про які йдеться в акті органу державної податкової служби.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення на позов, у якому із заявленими вимогами не погодився, зазначив, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерторгтранс» товарів, не підтверджена належним чином оформленими первинними документами у розумінні податкового законодавства, оскільки матеріалами перевірки підтверджено фактичне не здійснення господарської операції з вказаним контрагентом. При реєстрації ТОВ «Партнерторгтранс»у 2009 році використовувався паспорт на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2, виданий 23.06.2005 Поліським РВ ГУ МВС України в Київській області, а відповідно до зібраної у ході перевірки інформації вказана фізична особа померла у 2007 році, що підтверджується довідкою Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в м. Києві та інформацією Управління карного розшуку ГУ МВС України в м. Києві. Тобто реєстрація ТОВ «Партнерторгтранс»була здійсненна на не існуючу особу, й здійснювати господарську діяльність підприємство від імені засновника не могло /а.с.40-43/.

У судовому засіданні 22.05.2012 представник позивача заявлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.05.2012 позов не визнав, просив у позові відмовити.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 11.06.2011 проведено позапланову документальну виїзну перевірку Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з платником податків ТОВ «Партнерторгтранс»(код за ЄДРПОУ 36678030) за період з 01.07.2009 по 31.01.2011.

За результатами перевірки складений акт №63/17-227/2/2801002749/6690/М від 29.08.2011 (далі за текстом -Акт перевірки) /а.с.13-16/.

В Акті перевірки, зокрема, зазначено, що встановлено порушення Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за 1 квартал 2010 року на суму 11 712,80 грн.

Такий висновок мотивований відповідачем наступним: 05.01.2011 прокуратурою міста Севастополя була порушена кримінальна справа №110001 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), - створення, придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) -ТОВ «Партнерторгтранс»з метою прикриття незаконної діяльності, скоєного невстановленими особами; у ході досудового слідства встановлено, що в період з липня 2009 року по дійсний час на території м. Севастополя і м. Києва невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності -ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, без відповідних на те повноважень, організували створення підприємства -юридичної особи (ТОВ «Партнерторгтранс») і зареєстрували її на ім'я ОСОБА_4; при реєстрації підприємства використовувався паспорт на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2, виданий 23.06.2005 Поліським РВ ГУ МВС України в Київській області, а відповідно до зібраної у ході перевірки інформації вказана фізична особа померла у 2007 році, що підтверджується довідкою Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в м. Києві та інформацією Управління карного розшуку ГУ МВС України в м. Києві.

За вказаних обставин відповідач вважає всі операції з придбання Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерторгтранс»такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, - нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Внаслідок нікчемності операції з придбання Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерторгтранс», відповідач дійшов висновку про завищення першим податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідним операціям та заниження суми податку, яка підлягає сплаті за 1 квартал 2011 року на суму 11 712,80 грн.

На підставі акта перевірки №63/17-227/2/2801002749/6690/М від 29.08.2011 відносно Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0010660172 від 08.09.2011 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14 641,25 грн., у тому числі 11 713,00 грн. -основний платіж, 2 928,25 грн. -штрафні санкції /а.с.16/.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 07.11.2011 за вих. №2827/10/25-064 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0010660172 від 08.09.2011 -без змін /а.с.17/.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби мають проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (абзац 3 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

За правилом пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом; право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У акті перевірки №63/17-227/2/2801002749/6690/М від 29.08.2011 міститься посилання на підставу її проведення - постанову старшого слідчого з особливо важливих справ відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 11.06.2011, посилання на направлення на перевірку від 16.08.2011 №766//01-057, наказ від 10.08.2011 №1195, а також зазначено, що про проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_3, поінформована письмовим повідомленням від 10.08.2011 №6069/М/17-2, яке вручено їй 10.08.2011.

Отже, перевірку проведено за наявності передбачених Податковим кодексом України підстави та документів.

Судом встановлено, що з приводу повноти та правильності нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість, застосуванню до спірних відносин підлягають норми Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктами 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, він зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки із врахуванням податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 у декларації з податку на додану вартість за 1 квартал 2010 року відобразила суми по податкових накладних, одержаних від ТОВ «Партнерторгтранс»: №2333 від 29.01.2010 на суму 59 321,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -9 886,83 грн.; №245 від 26.02.2010 на суму 4 548,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -758,00 грн.; №256 від 31.03.2010 на суму 6 407,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -1 067,97 грн. Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Водночас статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно з пунктом 18 «Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, всі складені екземпляри податкової накладної підписуються особою, уповноваженим платником податків здійснювати постачання товарів (послуг).

Виходячи з аналізу викладених норм законодавства, при підтверджені права платника на включення витрат до валових, першочерговими вимогами є зв'язок діяльності підприємства з господарською діяльністю та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції саме з цим контрагентом, яким видані податкові накладні.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Якщо певна господарська операція не відбулась чи відбулась не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

При цьому наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, встановлення факту недійсності, у тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції у розумінні податкового законодавства. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефективність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку -учасників відповідної операції .

Аналогічна думка викладена у довідці Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року та у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

Оцінюючи обставини у даній справі, суд виходив з того, що перевіркою, проведеною державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя, де з 19 січня 2009 року перебуває на обліку приватне підприємство "Вітмар-М", встановлено неможливість фактичного здійснення цим підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо.

З урахуванням матеріалів кримінальної справи №110001 /а.с.44-57/ порушеної прокуратурою міста Севастополя 05 січня 2011 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, перевіркою державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя встановлено, що у період з липня 2009 року на території міста Севастополя та міста Києва невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності - ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, без відповідних на те повноважень, організували створення підприємства -юридичної особи і зареєстрували на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ТОВ «Партнерторгтранс»(ідентифікаційний код 36678030), місто Севастополь.

При реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерторгтранс»використовувався цивільний паспорт на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_2, виданий 23 червня 2005 року Поліським РВ ГУ МВС України в Київській області. Однак, відповідно до зібраної у ході перевірки інформації, громадянин ОСОБА_4 помер у 2007 році, що підтверджується довідкою від 31 жовтня 2007 року №834/Д Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України у місті Києві та інформацією Управління карного розшуку ГУ МВС України у місті Києві від 31 грудня 2010 року № 4/7354.

Крім того, факт смерті ОСОБА_4 підтверджується постановою Подільського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2008 року у справі № 1-П-319/08, якою кримінальну справу № 77-00133 стосовно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України, закрито у порядку пункту 8 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України у зв'язку зі смертю обвинуваченого /а.с.57/.

Статтями 91, 92 Цивільного кодексу України встановлена цивільна правосуб'єктність юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 91 зазначеного Кодексу юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Частиною першою статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно зі статтею 203 Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята).

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог є підставою недійсності правочину.

Згідно з частиною другої зазначеної статті Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, ОСОБА_4, який зареєстрований у якості директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерторгтранс», за фактом смерті та за відсутності на підприємстві інших працівників, не міг здійснювати господарську діяльність від імені підприємства, у тому числі укладати та підписувати договори, виписувати податкові накладні тощо. З урахуванням цього, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнерторгтранс»та позивачем правочин суперечить вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: щодо цивільної дієздатності особи, яка здійснює правочин (оскільки особа, від імені якої була виписана податкова накладна, померла ще до того, як було зареєстровано підприємство), а також щодо вільного та такого, що відповідає внутрішній волі волевиявлення учасника правочину (у ОСОБА_4 як у директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерторгтранс»взагалі не було і не могло бути волевиявлення на здійснення правочинів з позивачем).

Крім того, судом приймається до уваги, що у ході подальшого слідства у справі № 110001 було порушено кримінальну справу щодо встановлених осіб за частиною третьою статті 28, статті 205, статті 358, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України /а.с.46-49/.

Слідством встановлено, що після реєстрації ряду фіктивних підприємств, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерторгтранс», членами злочинного угрупування зазначені підприємства використовувались для здійснення своєї злочинної діяльності -надання послуг по "конвертації" коштів, тобто перетворення безготівкових коштів у готівку, мінімізації податкових зобов'язань контрагентів і ухилення ними від сплати податків в особливо великих розмірах. З цією метою обвинувачені особи надали в банківські установи міста Севастополя копії реєстраційних документів приватного підприємства "Вітмар-М", картки зі зразками підробленого підпису громадянина ОСОБА_4, копії паспорту громадянина ОСОБА_4 і довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, подали заяву про відкриття банківських рахунків від імені громадянина ОСОБА_4 Продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на сприяння підприємствам-контрагентам у мінімізації податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, надання вказаним фіктивним підприємствам легального статусу, обвинувачені особи незаконно підписували та надавали до податкових органів по місцю реєстрації фіктивних підприємств документи податкової звітності.

Таким чином, первинні документи, які складені приватним підприємством "Вітмар-М" та на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, суперечать законодавчим та нормативним актам, та є такими, що не відповідають суті і не несуть довідності щодо змісту здійснення операції, а тому не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на викладене позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Постанова складена у повному обсязі 25.05.2012.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з надсиланням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Т.М. Дудкіна

Згідно з оригіналом

Суддя Т.М. Дудкіна