Ухвала

від 25.04.2012 по справі 2а-2733/10/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2733/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реле -Сервіс»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реле-сервіс»звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 28.12.2009 року № 0008402300/2 та № 0008412300/2 .

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 01.03.2011 року позовні вимоги задовольнив частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В суді першої інстанції було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реле-сервіс»(ідентифікаційний код 23242415, місцезнаходження:. 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2) зареєстроване державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 18.05.1995, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру № 1 339 120 0000 000580 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 087471

У травні - липні 2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ, проведено планову виїзну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реле-сервіс»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008.

За результатами перевірки складено акт від 20.07.2009 № 381/23-2/23242415, в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог законодавства про оподаткування.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.08.2009 року № 0000902300/0 та № 0000912300/0.

Позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області та Державної податкової адміністрації в Київській області. Рішенням Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському, районі Київської області від 19.10.2009 року № 1100/10/25-015 скаргу позивача задоволено частково та прийнято податкове повідомлення - рішення з новим терміном сплати податкового зобов'язання № 0000902300/1 від 19.10.2009 року.

На підставі рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 17.11.2009 року № 2423/10/25-017/333-1166 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реле-сервіс», за результатами якої складено акт від 28.12.2009 № 610/23-2/23242415.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийняті додаткові повідомлення - рішення від 28.12.2009 року № 0008402300/2 та 0008412300/2, якими відповідно до приписів підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181 -III, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємства - на загальну суму 767 070 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - на суму 511 380 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 255690 грн. 00 коп.; податок на додану вартість - на загальну суму 569 184 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 379 456 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 189 728 грн. 00 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та звертає увагу на те, що пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) встановлено, що об 'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у березні 2008 року позивач уклав з приватним підприємством «Стартком-АГ»договір поставки вугілля від 04.03.2008 року № 04/4.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору, обсяг, дата (графік) поставок, показники якості, ціна кожної партії вугілля із стандартними показниками якості та орієнтовна загальна вартість кожної партії вугілля визначаються сторонами договору і вказуються у додаткових угодах до цього договору.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 04.03.2008 року до договору поставки вугілля від 04.03.2008 року № 04/4, вартість 1 тони вугілля з урахуванням 19,8 % зональності та 7,6 % вологості вугілля, становить 430 грн. 00 коп.

20.03.2008 року між позивачем та приватним підприємством «Стартком-АГ»було підписано акт приймання-передачі вугілля, згідно з яким позивач прийняв послуги з поставки 876, 5 тон вугілля марки АШ (0-6) на суму 220444 грн. 97 коп. Ціна товару визначена з урахуванням доплат та знижок по якості до базової ціни вугілля та суми податку на додану вартість. Крім того, сторонами договору на підтвердження відвантаження та одержання позивачем продукції підписано видаткову накладну від 20.03.2008 року № СТ-0020.03.

На підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни послуг, приватним підприємством «Стартком-АГ»виписано податкову накладну від 20.03.2008 року № 20.03 на загальну суму - 244856 грн. 57 коп., у тому числі ПДВ - 40809 грн. 43 коп., вугілля марки АШ (0-6) - 165835 грн. 12 коп., доплата по якості - 17869 грн. 02 коп., залізничний тариф - 20343 грн. 00 коп. Але, податковим органом виявлено, що ціна поставки одиниці продукції - вугілля марки АШ (0-6) за даними податкової накладної, виписаної контрагентом позивача, становить 358 грн. 33 коп.

Таким чином, виникла різниця між загальною сумою поставки товару у розмірі 314076 грн. 33 коп. (876, 5 тон х 358 грн. 33 коп. = 314076 грн. 24 коп.) та обсягом поставки (базою оподаткування) 876, 5 тон вугілля за даними зазначеної накладної у розмірі 165835 грн. 12 коп., становить 148241 грн. 14 коп., податковим органом зроблено висновок, що товар на зазначену суму отримано позивачем безоплатно.

З акту перевірки від 2 8 .12.2009 року № 610/23-2/23242415 вбачається, що позивачем було надано пояснення, відповідно до яких у накладній від 20.03.2008 року № 20.03 приватним підприємством «Стартком-АГ»допущено описку у ціні товару за одиницю продукції.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 04.03.2008 року до договору доставки від 04.03.2008 року № 04/4, позивачем та його контрагентом визначена базова ціна за 1 тону вугілля, яка становить 430 грн. 00 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що базова вартість 876, 5 тон вугілля за умови стандартних показників якості, становить 376895 грн. 00 коп. (876, 5 тон х 430 грн. 00 коп. = 376895 грн. 00 коп.). А оскільки показники якості поставленого товару не відповідали визначеному у договорі стандарту, то сторонами договору перераховано вартість поставлених 876, 5 тон вугілля з урахуванням визначеної пунктом 4.3 договору знижки та надбавки до базової ціни товару. Таким чином, вартість отриманих 876, 5 тон вугілля з урахуванням знижки до базової ціни товару, становить 220444, 97, з якої: сума податку на додану вартість (20 %) - 36740 грн. 83 коп., ціна товару - 165835 грн. 12 коп., доплата по якості - 17869 грн. 02 коп.

Підтвердженням здійснення господарської операції з поставки 876, 5 тон вугілля за договором від 04.03.2008 року № 04/4, є відповідні первинні документи, а саме: акт приймання-передачі вугілля від 20.03.2008 року, рахунок - фактура 20.03.2008 року № СТ-0020.03 та податкова накладна від 20.03.2008 року № 20.03, виписана приватним підприємством «Стартком-АГ».

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Наявність у суб'єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, податкових накладних, платіжних доручень, договорів, актів прийому - передачі послуг, є підставою для відображення показників валового доходу та валових витрат підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності.

З акту перевірки вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області не встановлено порушення позивачем вимог закону при віднесенні до валових витрат витрати платника податку у сумі 165835 грн. 12 коп., здійснювані як компенсація вартості товарів, придбаних за договором поставки від 04.03.2008 № 04/4.

В матеріалах справи відсутні докази про отримання позивачем продукції на суму 148241 грн. 14 коп. без будь - якої грошової, матеріальної або будь - якої іншої компенсації її вартості. Також відсутні докази того, що контрагент позивача відобразив на рахунках обліку витрат безоплатно поставлені позивачу матеріальні цінності на суму 148241 грн. 14 коп.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що допущена контрагентом позивача у податковій накладній від 20.03.2008 року № 20.03 механічна помилка у ціні товару за одиницю продукції при одночасному належному оформленні усіх інших первинних документів на виконання договору поставки вугілля від 04.03.2008 року № 04/4, не може свідчити про отримання позивачем безоплатно отриманих товарів на суму 148241 грн. 14 коп.

Що стосується висновку податкового органу про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реле-сервіс»пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) при віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту суми залізничного тарифу з перевезення вугілля, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з нормами п.5.1 ст.5 цього Закону валовими витратами виробництва та обігу визнано суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті

Слід зазначити, що п.5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «АП Нова»04.03.2008 року укладено договір про поставку вугілля № 01/ЧС.

Відповідно до умов пункту 4.4 вказаних договорів, товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реле-сервіс»сплачує залізничний тариф на підставі рахунків -фактур, відповідно до умов пункту 5.2 договору.

Крім того, пунктом 6.1 договорів від 04.03.2008 року № 04/4 та № 01/ЧС визначено, що поставка здійснюється позивачу на адреси одержувачів вантажу - Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська ТЕЦ»товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ТехНова»та товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до валових витрат суму залізничного тарифу, відповідно до договору від 04.03.2008 року № 04/4 у розмірі 1 690 227 грн. 00 коп. та договору від 04.03.2008 року № 01/ЧС у розмірі 207 054 грн. 00 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги твердження відповідача, що позивачем при проведенні перевірки не надано комплекту перевізних документів, зокрема, оригіналів залізничних накладних, дорожніх відомостей, корінців дорожніх відомостей та квитанцій про приймання вантажу, оскільки відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт»від 04.07.1996 року № 273/96-ВР, встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, відповідно до пункту 9 якого плата при перевезеннях у залізничному сполученні внутрішніх та експортних вантажів нараховується за тарифами, що діють у день проставлення у перевізних документах календарного штемпеля станції відправлення.

Відповідно до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 року № 460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є одержувачем вантажу. Між позивачем і залізницею не укладались договори перевезення вантажу (вугілля марки АШ (0-6) із доставкою вантажу кінцевим вантажоодержувачам, а саме: комунальному енергогенеруючому підрозділу «Чернігівська ТЕЦ»товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ТехНова»та товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго».

За таких обставин, висновки податкового органу стосовно обов'язкової наявності у позивача комплекту перевізних документів, у разі сплати ним залізничного тарифу за договорами поставки від 04.03.2008 року № 04/4 та 04.03.2008 року № 01/ЧС, є необгрунтованими, оскільки оригінали зазначених вище документів отримуються виключно відправником та одержувачем вантажу для їх власного бухгалтерського та фінансового обліку та не можуть одержуватись особою (покупцем за договором поставки).

Відповідачем не доведено те, що витрати платника податку, пов'язані зі сплатою залізничного тарифу, не підтверджені наявними у позивача відповідними розрахунковими та платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, договорами поставки вугілля, рахунками - фактурами, видатковими та податковими накладними, належним чином засвідченими копіями, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.