Ухвала

від 15.05.2012 по справі 13/41(2а-4478/08)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/41(2а-4478/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

за участю секретаря: Павленко Т.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. -Україна», Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. -Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Т.Б.М.- Україна»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.04.2008 року №0002862305/0 та №0002852305/0.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 23 квітня 2008 року № 0002862305/0 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі основного платежу 4 758 грн. та фінансових санкцій 2 379 грн., а також визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва в частині донарахування податку на прибуток в сумі основного платежу 14 698 грн. та фінансових санкцій 7 2349 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач ДПІ у Голосіївському районі міста Києва направив до суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2012 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ТОВ «Т.Б.М. -Україна також направив до суду апеляційну скаргу на вищезазначену постанову суду першої інстанції та просить її скасувати в частині незадоволених позовних вимог, ухваливши у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Т.Б.М.-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р по 30.09.2007р.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 15.04.2008 року № 157/1-23-05-31111213, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 45 782 грн., в т.ч. за 1У кв.2006 року -16 917 грн.; 1 кв. 2007 року -14 167 грн.; 111 кв. 2007 року -14 698 грн. та пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 с т. 7 Закону України « Про ПДВ», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 30 791 грн., в т.ч. грудень 2006р -7700 грн., січень 2007 року -5 333 грн., лютий 2007 року -6000 грн., березень 2007 року -7000 грн., липень 2007 року -4 758 грн.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 23.04.2008 року № 0002852305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 68 673 грон ( в т.ч. 45 782 грн. -основний платіж, 22 891 грн. - штрафні санкції) та від 23.04.2008 року № 0002862305/0, яким позивачу визначено суму податково зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 46 186 грн. ( в т.ч. 30 791 грн. -основний платіж, 15 395 грн. -штрафні санкції) та від 23.04.2008 року № 0002862305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 46 186 грн. ( в т.ч. 30 791 грн. -основний платіж, 15 395 грн. -штрафні санкції).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підпунктом 2.1 п.2, абзацу першого Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем до перевірки не були надані документи, що підтверджували взаємозв'язок витрат ( за організування, проведення та надання в тимчасове користування обладнання, необхідне для проведення претензійного заходу та за маркетингове дослідження на предмет проведення претензійного заходу та за маркетингове дослідження на предмет проведення корпоративного семінару по будівництву команди, надання в тимчасове користування необхідного обладнання та забезпечення обслуговування заходу персоналом) з веденням господарської діяльності позивача, а також не надано допустимих доказів, що підтверджували фактичне надання таких послуг ( записи, макети з маркетингових досліджень, звіти інш.).

Таких доказів не було надано позивачем і до матеріалів даної справи, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно віднесення позивачем до складу валових витрат в сумі 29 167 грн. без належного документального чи матеріального підтвердження надання таких послуг, а також не підтвердження зв'язку цих витрат із веденням господарської діяльності позивача.

Крім того, перевіркою позивача встановлено, що в порушення п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «Т.Б.М.- Україна до складу валових витрат віднесено витрати в сумі 130 167 грн., які не пов»язані з веденням господарської діяльності, в т.ч.: 1У квартал 2006 року в сумі 38500 грн., 1 квартал 2007 року в сумі 56 667 грн., 111 квартал 2007 року в сумі 35 000 грн.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Із наданих до перевірки документів вбачається, що позивачем придбано коробки від ТОВ «Таравела Груп»на загальну суму 130166,66 грн. ( ПДВ -26033,34 грн.) відповідно до видаткових накладних: від 01.12.2006 року № ПР00000075 на суму 18333,34 грн., ПДВ 3666,67 грн.; від 27.12.2006 року № ПР00000076 на суму 20 166,67 грн., ПДВ 4 033,33 грн.; від 26.01.2007 року № ПР00000012 на суму 26666,67 ГРН, ПДВ 5 333,33грн; від 09.02.2007 року № ПР00000024 на суму 29 999,99 грн., ПДВ 6000,01 грн.; від 28.03.2007 року № ПР00000060 на суму 35000 грн., ПДВ 7000грн.

Згідно п.6.1 наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», до тари одноразового використання відноситься тара, яка використовується лише один раз, не підлягає поверненню і не приймається від покупців (паперова, картонна, поліетиленова, мішки, короби паперові та з полімерних матеріалів, що використовуються для упаковки продукції).

Тара одноразового використання, придбана разом із запасами, включається до первісної вартості запасів.

Як встановлено судом першої і станції і це підтверджується наданими до перевірки позивачем документів, товариство не включало до собівартості товарів вищевказану тару, а також у видаткових документах відсутнє виділення окремим рядком вартість тари.

Крім того, до перевірки позивачем не було надано документів які б підтверджували, що тара була ним використана в господарській діяльності.

Отже, суд першої інстанції надав вірну оцінку вищевикладеним обставинам та дійшов вірного висновку, що дана господарська операція не може бути віднесена до валових витрат, оскільки тара не була використана за призначенням, вартість тари не включена до собівартості товарів. Крім того, позивачем не надано доказів того, що товари були упаковані в дану тару.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції щодо законності включення позивачем суми, отриманої від ФОП ОСОБА_2 згідно договору на транспортно-експедиційні послуги від 22.01.2007 року №070101 в декларацію з податку на прибуток за 3 квартал 2007 року.

Так, позивач має у своєму складі вісім філій. Закупівля товарно-транспортних цінностей у постачальників здійснюється централізовано товариством, після чого відповідно до заявок філій, товар розвозиться до складів товариства на склади філій для його подальшої реалізації покупцям.

ФОП ОСОБА_2 здійснювала на замовлення позивача перевезення товарів, що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема: товарно-транспортними накладними видатковими накладними, податковими накладними, рахунками за транспортні послуги та платіжними дорученнями за перерахування грошових коштів за здійснені транспортні послуги.

Всі зазначені документи були надані позивачем до матеріалів справи та досліджені судом.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції ( робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пп.. 5.3 -5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд вірно не прийняв до уваги посилання акті перевірки на порушення товариством п.2 наказу Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 року №488/246 щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та талонами замовника відповідної форми, оскільки даний наказ не зареєстрований в установленому законом порядку в Міністерстві юстиції України.

Крім того, судом встановлено, що подорожні листи та талони замовника використовуються для транспортної роботи перевізника та залишаються у нього.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначає вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати облікові документи. Всі надані до перевірки товарно-транспортні накладні мають визначені вищезазначеною статтею Закону реквізити.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспорна накладна і дорожні листи відносяться до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Отже, позивач правомірно відніс до складу валових витрат та включив до податкового кредиту суми (витрати та ПДВ), сплачених ФОП ОСОБА_2 за перевезення товарів з урахуванням наданих первинних документів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.04.2008 року № 0002862305/0 та № 0002852305/0 в частині визначення позивачу податкових зобов'язань та фінансових санкцій по правовідносинам із контрагентом ФОП ОСОБА_2, а саме з податку на додану вартість в сумі основного платежу 4 758 грн. та фінансових санкцій 2 379 грн., а також з податку на прибуток в сумі основного платежу 14 698 грн. та фінансових санкцій 7 349 грн.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не підтверджуються відповідними доказами, зібраними в ході розгляду справи.

Постанова суду ухвалена на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі, підтвердженими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

З цих підстав суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 18 травня 2012 року.