Ухвала

від 24.05.2012 по справі 2а-9215/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9215/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Ректайм»до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення -задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва за № 0001472350 від 15 червня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач -ДПІ у Святошинському районі м. Києва, звернувся з апеляційною скаргою та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30 травня 2011 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП «Електромонтаж-513»(код ЄДРПОУ 35611406) та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період лютий 2011 року, за результатами якої складено акт № 143/23-50/30469713.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ректайм»при придбанні та продажу послуг, оскільки послуги по вказаних правочинах не були передані.

Крім того, податковий орган прийшов до висновку про відсутність у ТОВ «Ректайм»обєктів оподаткування по операціях з придбання послуг у підприємства - постачальника ПП «Електромонтаж-513»та по операціях з продажу послуг підприємствам - покупцям ТОВ «Екопласт», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Метро Кеш Енд Керрі Україна»у лютому 2011 року, в розумінні п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до неправомірного декларування податкових зобовязань з ПДВ в сумі 131 272, 8 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 209 885, 45 грн. за лютий 2011 року.

Свої висновки податковий орган обґрунтував тим, що ДПІ у м. Житомирі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Електромонтаж-513»з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Авітек Груп ЛТД»(код ЄДРПОУ 37046350) за лютий 2011 року, якою було встановлено, що правочини, укладені ПП «Електромонтаж-513»з ТОВ «Авітек Груп ЛТД», є нікчемними, а тому правочини, що укладалися позивачем з ПП «Електромонтаж-513»також є нікчемними. Отже, позивач позбавлений права на формування податкового кредиту.

На підставі вищезазначеного податковий орган прийшов до висновку про нічкеменість по ланцюгу вигодо набувача всіх правочинів, укладених позивачем з його постачальниками та покупцями за лютий 2011 року та відсутністю реального характеру операцій з придбання та передачі послуг, не проведенням операцій з оприбуткування, приймання-передачі послуг, не виявленням факту передачі товарів від продавця до покупця в звязку з його відсутністю.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України - об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно до ст. 188 ПК України - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору поставки № 20-12 від 20 грудня 2010 року, укладеного між TOB «Ректайм»та ПП «Електромонтаж-513», останнє як Постачальник взяло на себе зобов'язання передати у власність (повне господарське володіння) Покупця Товар (калькулятори, годинники, комп'ютерні комплектуючі, комп'ютери, периферія, витратні матеріали до них, фототехніка, освітлювальна техніка, канцтовари, кабельно-провідникова продукція, поліетиленовий матеріал, клейкі матеріали та інше) в строки та за ціною обумовленими даним Договором, а TOB «Ректайм»як Покупець відповідно зобов'язався прийняти та оплатити поставлений Товар

Протягом усього строку дії даного Договору, Сторонами належним чином виконувалися свої зобов'язання за цим Договором, на підтвердження чого свідчать відповідні видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, тощо.

Зокрема, у лютому 2010 року ПП «Електромонтаж-513»на підставі Видаткової накладної № Р-05 від 07 лютого 2011 року на суму 300 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 50 050, 00 грн.; Видаткової накладної № Р-06 від 07 лютого 2011 року на суму 264 825, 83 грн. у т.ч. ПДВ 44 137, 64 грн.; Видаткової накладної № Р-07 від 14 лютого 2011 року на суму 355 348, 52 грн. у т.ч. ПДВ 59 224, 75 грн., Видаткової накладної № Р-08 від 21 лютого 2011 року на суму 338 838, 36 грн. у т.ч. ПДВ 56 473, 06 грн. було передано, а TOB «Ректайм»прийнято на підставі Довіреностей Товар на загальну суму у розмірі 1 259 012, 71 грн. у тому числі ПДВ 209 885, 99 грн., на підтвердження чого свідчить належне оформлення між Сторонами вищевказаних Видаткових накладних та Довіреностей.

На підтвердження зазначених обставин свідчать відповідні Товарно-транспортні накладні № 07/02-11 та № 08/02-11 від 07 лютого 2011 року, № 14/02-11 від 14 лютого 2011 року, № 21/02-11 від 21 лютого 2011 року оформлені Сторонами належним чином.

Також вказані обставини підтверджують Подорожні листи вантажного автомобіля № 008998 від 07 лютого 2011 року, № 008997 від 14 лютого 2011 року та № 008999 від 21 лютого 2011 року, видані TOB «Ректайм», зі змісту яких вбачається, що відповідно до поставлено завдання водієм ОСОБА_6 під керування транспортного засобу марки IVEСO DAILY реєстраційний номер НОМЕР_2 було отримано вантаж, який являє собою канцелярські товари у ПП «Електромонтаж-513», м. Житомир згідно Товарно-транспортних накладних № 07/02-11 та №08/02-11 від 07 лютого 2011 року, № 14/02-11 від 14 лютого 2011 року, № 21/02-11 від 21 лютого 2011 року та доставлено за місцем призначення м. Київ.

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, договір купівлі-продажу відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки товар був переданий покупцеві, а покупець отримав його та оплатив його вартість.

Таким чином, відсутні правові підстави для розгляду дій або намірів учасників договорів купівлі-продажу як таких, що направлені на ухилення від сплати податків.

Виходячи з вищевикладеного. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено нікчемність правочину укладеного між TOB «Ректайм»та ПП «Електромонтаж-513», а тому підстав для стягнення суми отриманої за вказаним договором немає.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2011 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 31 травня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 30 травня 2012 року.