Ухвала

від 03.05.2012 по справі к-21549/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" травня 2012 р. м. Київ К-21549/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року

у справі №2а-38381/09/2070

за позовом Прокурора Київського району м.Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (надалі -ДПІ у Київському районі м. Харкова)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРІУМ» (надалі -ТОВ «ЕРІУМ»), ОСОБА_1

третя особа - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради

про визнання нечинним правочину та установчих документів, -

встановив:

Прокурор Київського району м.Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в інтересах держави в особі ДПІ у Київському районі м.Харкова, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про:

- визнання недійсними правочин з перереєстрації ТОВ «ЕРІУМ», шляхом визнання недійсним з моменту реєстрації установчих та реєстраційних документів ТОВ «ЕРІУМ», а саме: статут від 09.04.2008р., свідоцтво про державну реєстрацію від 09.04.2008р.; свідоцтво платника податку на додану вартість від 13.03.2007р. №100103316; запис про проведення державної перереєстрації ТОВ «ЕРІУМ»та припинення юридичної особи ТОВ «ЕРІУМ».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010р., позов задоволено частково. Припинено ТОВ «ЕРІУМ»(код -34964283). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ДПІ у Київському районі м. Харкова звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, ТОВ «ЕРІУМ»зареєстровано в якості юридичної особи 27.02.2007р. виконавчим комітетом Харківської міської ради за №15851070007006061, про що видане відповідне свідоцтво. Підприємство перебуває на обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова та має свідоцтво платника податку на додану вартість від 13.03.2007р. №100103316, однак звітності в установленому порядку не подає більше року станом на час звернення до суду з позовом.

Відповідно до редакції статуту ТОВ «ЕРІУМ» від 09.04.2008р. єдиним учасником вказаного товариства виступив громадянин ОСОБА_1

Як зазначається в позовній заяві, під час проведення оперативно-розшукових заходів спрямованих на перевірку законності реєстрації ТОВ «ЕРІУМ», співробітниками відділу податкової міліції встановлено, що ОСОБА_1 не має відношення до перереєстрації підприємства та фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЕРІУМ».

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або при чинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Відповідно до п. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Свідоцтво про державну реєстрацію згідно ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»- документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи -підприємця.

Порядок та підстави видачі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи визначені в ст.25 зазначеного Закону, відповідно до якої державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей реєстраційної картки. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Позивач просить визнати недійсним статут підприємства та свідоцтво про державну реєстрацію з моменту перереєстрації юридичної особи, посилаючись на те, що підприємство зареєстровано на підставну особу. Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду із позовом, що розглядається, позивач посилається на ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Господарський кодекс України.

Проте, вказані норми не передбачають права органів державної податкової служби на звернення до суду із позовом про визнання недійсним статуту підприємства та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Так, відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Тобто, скасування державної реєстрації є видом адміністративно-господарських санкцій, порядок застосування яких встановлено вказаним Кодексом.

Приписами ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»обумовлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийняти у випадках передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припиняється, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно до приписів п.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Отже, визнання недійсним запису про державну реєстрацію через порушення закону, допущені при створені юридичної особи, які не можна усунути, є лише однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, визначених частиною другою ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондує з нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця внаслідок неподання податкової звітності. Доказів порушення відповідачем правил та порядку сплати податків та інших обов'язкових платежів суду не надано.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.2 ст.19 Конституції України, яка встановлює, що державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, компетенція органів державної податкової служби в частині вимог позову про припинення юридичної особи поширюється саме на відносини в сфері оподаткування та інших обов'язкових платежів.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що позивачем доведено неподання ТОВ «ЕРІУМ»звітності до податкового органу протягом року, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині припинення вказаної юридичної особи.

Доводами касаційної скарги не спростовано зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак