Рішення

від 21.05.2012 по справі 5020-376/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року справа № 5020-376/2012

За позовом Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради

(вул. Павліченко , буд. 2, м. Севастополь, 99011)

до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський аптечний дім"

(вул. В. Морська, 48/1, а/я 151, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 14 864,18 грн.,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - ОСОБА_1 -юрисконсульт договірно-претензійного відділу, довіреність № 7654 від 28.12.2011 (копія довіреності у справі),

Від відповідача -не з'явився,

За участю державного реєстратора Ленінської районної державної адміністрації у м. Севастополі - Калініної С. М.- посвідчення № 001037 від 29.06.2004 (копія посвідчення у справі)

Суть спору:

Комунальне підприємство «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський аптечний дім»про стягнення 14 864,18 грн., у тому числі 13 104, 90 грн. основного боргу, 250, 91 грн. пені, 953,90 грн. індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 554,47 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Також, представник позивача у засіданні суду надав суду письмові пояснення від 21.05.2012, в яких виправив допущені ним при складанні позову описки.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, однак, копії ухвал суду від 04.04.2012 та від 11.04.2012, які направлялись на адреси відповідача, були повернені на адресу суду з позначкою поштового відділення про те, що ТОВ «Таврійський аптечний дім»"за зазначеною адресою не значиться". Отже, вимоги ухвал суду від 04.04.2012 та від 11.04.2012 відповідач не виконав, правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

У засіданні суду державний реєстратор Ленінської районної державної адміністрації у м. Севастополі надав суду лист від 18.05.2012 № 2010/40-1.1, в якому вказав на те, що ТОВ «Таврійський аптечний дім»зареєстровано за адресою: м.Севастополь, вул. В. Морська, 48/1.

Зі змісту статті 22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

За таких обставин, суд розглядає справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача суд,

В С Т А Н О В И В :

19.08.2006 між сторонами був укладений договір № 887 купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1. цього договору у порядку та на умовах, визначених у даному договорі, продавець (позивач) зобов'язувався передати покупцю (відповідачу) теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно і належної якості, а покупець -прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами.

Згідно з п. 2.2. договору тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії договору, про що продавець має попередити покупця через засоби масової інформації.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбачених даним договором, згідно виставленого продавцем рахунку у сумі не менш ніж 50 % від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерозрахунком за фактично відпущену теплову енергію (п. 4.6. договору).

Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, які діють на день одержання теплової енергії. Рахунок вважається одержаним покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неодержання рахунку за розрахунковий місяць (п. 4.7. договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури, належно завірені копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 13 104,90 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно з п.п. 2 п. 6.1. вищезазначеного договору, покупець несе відповідальність у відповідності з чинним законодавством та даним договором за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені, складений позивачем (арк.справи15), вважає його вірним, а вимоги щодо стягнення пені такими, що заявлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 250,91 грн. пені, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідачу, згідно розрахунків позивача, нараховано 3 % річних у сумі 554,47 грн. та 953,90 грн. індексу інфляції, які також підлягають стягненню з відповідача.

Контррозрахунків на розрахунки сум основного боргу, пені, 3% річних та індексу інфляції, здійснені позивачем, відповідачем суду не надано.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 14 864,18 грн., у тому числі 13 104,90 грн. основного боргу, 250,91 грн. пені, 953,90 грн. індексу інфляції та 3 % річних у сумі 554,47 грн., документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та визнав позов таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають покладенню на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представника позивача про складення повного рішення 25.05.2012.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити повністю

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський аптечний дім»(вул. Велика Морська, буд. 48/1, а/с 151, м. Севастополь, 99011, р/р 26006301335455 в ПIБ у м. Севастополі, МФО 324515, ідентифікаційний код 20682007, або з інших рахунків) на користь Комунального підприємства "Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358357, р/р 26007020123615 у ПАТ «ВТБ», м. Київ, МФО 321767, або на інші рахунки) 14 864,18 грн. , у тому числі 13 104,90 грн. основного боргу, 250,91 грн. пені, 3% річних у сумі 554,47 грн. та 953,90 грн. індексу інфляції, а також 1 609, 50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 25.05.2012.

Суддя С. М. Альошина