Рішення

від 22.05.2012 по справі 5023/1806/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 5023/1806/12

вх. № 1806/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - Шарапової І.В. (посв. № 155 від 17.08.2011 р.)

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коопзаготзбут", м. Харків

про стягнення 250 140,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комінтернівського району м. Харкова (надалі - Прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коопзаготзбут" (надалі - Відповідач) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (надалі - Позивач) за засмічення землі суму 250 140,08 грн.

Від Прокурор заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Витребуваних судом документів не надав. На день розгляду справи доказів належного повідомлення Відповідача про день та час слухання справи в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що ухвала суду від 17.04.2012 р., яка була направлена на адресу Відповідача, зазначену в позовній заяві та підтверджена спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернута до суду з довідкою поштового відділення де зазначено, що - "адресат вибув". Всі процесуальні документи направлялися на адресу Відповідача відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення Прокурора, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією в Харківській області на виконання листа прокуратури Комінтернівського району міста Харкова від 01.06.2011 № 04-25-1051вих11 щодо перевірки з питань додержання вимог законодавства про охорону та раціональне використання земельних ресурсів було здійснено обстеження земельної ділянки ТОВ «Коопзаготзбут» за адресою: м. Харків, вул. Танкопія ріг вул. Харківських Дивізій, за результатами якого було виявлено засмічення земельних ресурсів відходами, як наслідок розміщення твердих побутових відходів (скла, поліетиленових відходів) площею 63 кв.м., об'ємом 31,5 куб.м., що зафіксовано актом обстеження дотримання вимог природоохоронного законодавства від 07.06.2011р. № 04-13-127 (а.с. 17).

Відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149, Позивачем була розрахована шкода внаслідок засмічення земельної ділянки відходами, яка становить 250 140,08 грн.

Розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням відходами разом з Претензією № 268 від 28.09.2011 р. були надіслані Відповідачу (а.с. 37 - 38).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення Прокурора повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває від особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані надавати місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ним діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.

Згідно ст. 35 Закону України «Про охорону земель», власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: - дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; - забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням; - забезпечувати захист земель від забруднення та засмічення.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про охорону земель», підприємства, установи, організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопичення відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до п. а ст. 32 Закону України «Про відходи», забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про відходи», забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно п.1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища, - «Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу».

Виходячи з положень ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Суд доходить до висновку про те, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, завданої засміченням земельних ресурсів відходами, як наслідок розміщення твердих побутових відходів (скла, поліетиленових відходів) площею 63 кв.м., об'ємом 31,5 куб.м.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості -є однією з основних засад судочинства.

Відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а також не надано доказів останнім, щодо спростовання доказів Позивача по справі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", ст.ст. 35, 46 Закону України "Про охорону земель", ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст.ст. 1166 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 27, 33, 35, 36, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коопзаготзбут" (61003, м. Харків, вул. Кузнечна, 23, код ЄДРПОУ 25186922, р/р 2600320095501 в ХФ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь місцевого бюджету р/р 33114331700005, код ЄДРПОУ 37999680 УДКСУ у Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, шкоду в розмірі 250 140,08 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коопзаготзбут" (61003, м. Харків, вул. Кузнечна, 23, код ЄДРПОУ 25186922, р/р 2600320095501 в ХФ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 5 002,80 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 травня 2012 року по справі № 5023/1806/12.

Суддя Жигалкін І.П.