Рішення

від 24.05.2012 по справі 5/5025/418/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2012 р.Справа № 5/5025/418/12

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Шепелі А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю повноважних предстаавників сторін матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика" м. Київ

до приватного підприємства "Вільна спроба" м. Хмельницький

про стягнення 55080,51 грн., з яких 51128,88 грн. основного боргу, 3951,63 грн. пені

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 55080,51 грн., з яких 51128,88 грн. основного боргу за поставлену макаронну продукцію згідно дистрибуційної угоди №83 від 10.01.11р., 3951,63 грн. пені, посилаючись на докази подані в обґрунтування позову та ст.ст. 610-612,615 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218-222, 231-232 Господарського кодексу України, умови дистрибуційної угоди №83 від 10.01.11р.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили.

Представник позивача в попередньому судовому засіданні подав клопотання про проведення наступного судового засідання без його представника. Дане клопотання не суперечить умовам чинного законодавства, а тому судом приймається.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи).

З врахуванням наведеного, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

Між відкритим акціонерним товариством "Макаронна фабрика" м. Київ (правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Макаронна фабрика" м. Київ) (продавець) та приватним підприємством "Вільна спроба" м. Хмельницький (дистриб'ютор) 10.01.2011р. була укладена дистрибуційна угода № 83.

Відповідно до пп. 1.1, 1.2 угоди дистриб'ютором є підприємство (організація) чи підприємець, який (яка) купує макаронні вироби в асортименті фабрики з метою продажу. Продавець на пільгових умовах відпускає Дистриб'ютору макаронні вироби фабрики в асортименті (надалі - Товар) для реалізації, Дистриб'ютор отримує її з метою систематичного продажу та гарантує своєчасну оплату.

Пунктами 2.1-2.3 угоди передбачено, що продаж дистриб'ютору товару згідно з угодою здійснюється за відпускними цінами, торгові знижки обумовлюються додатком, який являється невід'ємною частиною угоди. Продавець відпускає Дистриб'ютору товар згідно попередньо узгодженого письмового замовлення Дистриб'ютора. У випадку зміни цін, відпуск партії товару попередньо узгоджується з Дистриб'ютором. Доставка товару здійснюється силами покупця за рахунок покупця.

Згідно п.п. 3.6-3.7 угоди дистриб'ютор зобов'язується одержати товар по кількості та якості згідно товаротранспортних накладних, керуючись нормами чинного законодавства, і інструкціями про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості і якості П-6, П-7 і одержаний товар не підлягає поверненню, тобто він отримує право власності на товар з моменту його передачі (право оперативного управління). Дистриб'ютор зобов'язується оплатити одержаний товар у терміни, обумовлені п.4.2 угоди.

Як передбачено в п.п. 4.2-4.4 угоди за кожну одержану партію товару дистриб'ютор оплачує продавцю 100% вартості попередньо, а в подальшому за домовленістю. Відпуск чергової партії товару проводиться при умові дотримання термінів оплата за попередні партії товару за встановленим угодою порядком. У виключних випадках Дистриб'ютор, при умові представлення письмового обґрунтування та відповідних документів, може отримати збільшення терміну оплати не більш, ніж на 30 календарних днів без нарахування пені з письмової згоди президента Продавця.

Відповідно п. 5.1 угоди за несвоєчасну оплату дистриб'ютор сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє увесь час користування коштами. Нарахування пені проводиться на протязі шести місяців (п.п. 6 ст. 231-232 ГК України). Сплата пені не звільняє дистриб'ютора від виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 20.4 угоди передбачено, що дана угода діє з моменту її підписання на термін до 31 грудня 2011 року, а стосовно зобов'язань дистриб'ютора по сплаті отриманої ним продукції діє до повного його виконання.

На виконання умов угоди, позивачем відповідачу за товарно-транспортними накладними № 3720/11 від 12.07.2011р. на суму 24966,00 грн. та №3907/11 від 21.07.2011р. на суму 44162,88 грн. поставлено товар на загальну суму 69128,88 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару не виконав, склавши заборгованість в сумі загалом 51128,88 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем відповідачу направлена претензія № 29/18 від 29.11.2011р. Відповідач у відповіді за № 100 від 14.12.2011р. на згадану вище претензію зазначив, що згідно звірки бухгалтерських взаєморозрахунків станом на 29.11.2011р. сальдо становило 55128,88грн. Щодо заявленої пені в розмірі 33076,80грн. заперечив. Посилаючись на п. 5.1 угоди зазначив, що розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язання має складати 2809,30 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив суму заборгованості, позивачем подано позов до суду про стягнення з відповідача 55080,51 грн., з яких 51128,88 грн. основного боргу та 3951,63 грн. пені.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення до справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наданими позивачем до матеріалів справи доказами підтверджено, що між сторонами укладено дистрибуційну угоду №83 від 10.01.2011р., на виконання якої відповідач отримав від позивача макаронні вироби в асортименті (товар) на загальну суму 69128,88грн.

Відповідно до п.4.2 дистрибуційної угоди, за кожну одержану партію товару дистриб'ютор повинен був сплачувати продавцю 100% вартості попередньо, а в подальшому за домовленістю. Однак, як видно з матеріалів справи, попередня оплата не проводилась, а тому, виходячи з п.4.4 угоди, відповідач повинен був оплатити отриманий товар не пізніше 30 календарних днів.

Однак, зі сторони відповідача зобов'язання щодо повної оплати товару не виконані.

З врахуванням часткової сплати відповідачем суми заборгованості, борг складає 51128,88грн.

Згідно ч.1 ст.546 Цивільного Кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 5.1 угоди передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, згідно з п.6 ст.231-232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить також стягнути з відповідача 3951,63 грн. пені за 182 дні прострочення, починаючи з 21.08.2011р. по 19.02.2012р.

Суд, перевіривши правильність нарахування позивачем пені, встановив, що при математичному перерахуванні нарахованої позивачем пені за 182 дні прострочення, починаючи з 21.08.2011р. по 19.02.2012р. правильною сумою пені є 3948,67грн. У позові в частині стягнення з відповідача 2,96грн. пені слід відмовити.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 55077,55грн., з яких: 51128,88грн. основний борг; 3948,67грн. пеня.

Відповідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч.1 ст.530, ч.1 ст.546, ч.3 ст.549, ст.ст.612, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 230, ч.6 ст.231, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 45, 47, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика" м. Київ до приватного підприємства "Вільна спроба" м. Хмельницький про стягнення 55080,51 грн., з яких 51128,88 грн. основного боргу, 3951,63 грн. пені задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Вільна спроба" (м. Хмельницький, вул. Друга Нова, 69, код 35314845) на користь публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика" (м. Київ, вул.Фрунзе, 142, код 00376449) 51128,88 грн. (п'ятдесят одна тисяча сто двадцять вісім гривень 88коп.) основного боргу, 3948,67грн. (три тисячі дев'ятсот сорок вісім гривень 67коп.) пені та 1609,34грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 34коп.) судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 2,96грн. пені відмовити.

Суддя І.В. Грамчук

Віддруковано 3 примірники: 1-в справі, 2-позивачу (м. Київ вул.Фрунзе,142), 3- відповідачу (м. Хмельницький вул. Друга Нова, 69) (вcім рекомендованим)