ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.12 Справа № 5015/7350/11
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
при секретарі Самолюк У.,
з участю представників:
від прокурора - не з'явився,
позивача - з'явився,
відповідачів - не з'явилися,
розглянув апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м.Львів
на рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2012 року, суддя Ділай У.І., у справі № 5015/7350/11
за позовом: прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів
до відповідача-1: суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м.Львів
до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіамакс», м.Луцьк
про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
рішенням господарського суду Львівської області від 28.02.2012 року частково задоволено позовні вимоги прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»та стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 58 752,00 грн. збитків у вигляді плати за зберігання рекламних щитів за період з 30.06.2010 року по 30.07.2010 року та з товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіамакс»96 340,06 грн . збитків у вигляді відшкодування вартості демонтажу рекламних щитів.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем вказаних збитків, а вимогами діючого законодавства передбачено обов'язок відповідачів їх відшкодувати у відповідних розмірах.
В частині позовних вимог прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 збитків за зберігання рекламних щитів за період з 23.06.2010 року по 29.06.2010 року відмовлено з підстав не доведення позивачем наявності у відповідача-1 права власності на рекламні щити та відповідно обов'язку їх забрати зі зберігання (вини), а в стягненні збитків за період з 30.07.2010 року відмовлено, оскільки вказані витрати належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а тому відшкодовуються в порядку, визначеному ст.45 Закону України «Про виконавче провадження».
В апеляційній скарзі відповідач-1(скаржник) просить рішення місцевого суду скасувати в частині стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 58 752,00 грн. збитків та прийняте нове рішення, яким в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем не доведено вини відповідача-1 у здійсненні витрат на демонтаж рекламних конструкцій до 30.06.2010 року та за зберігання демонтованих рекламних конструкцій до 30.06.2010 року.
Скаржник покликається на те, що виникнення витрат у позивача, пов'язаних із зберіганням демонтованих рекламних конструкцій є наслідком правових договірних правовідносин між позивачем та відповідачем-2, до яких апелянт не має жодного відношення, а тому не несе за них відповідальності.
В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову вх№2894 від 04.05.2012 року шляхом накладення арешту на 116 рекламних конструкцій, належних ФОП ОСОБА_2, які знаходяться на зберіганні КП «Адміністративно-технічне управління»та заборону їх приймання-передачі та відчуження до вирішення апеляційної скарги відмовлено, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку, передбачених ст.ст.66,67 ГПК України підстав для вжиття таких заходів забезпечення позову.
В судове засідання представники відповідачів не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявними в справі доказами.
Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів та детального розрахунку спірних збитків задоволенню не підлягає, оскільки сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення. Крім цього, з метою дотримання строку розгляду справи та за відсутності доказів в підтвердження поважності причин неявки в судове засідання апеляційний суд не вбачає процесуальних підстав для відкладення слухання справи.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.06.2010 р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (уповноважений орган), КП "Адміністративно-технічне управління"(оператор) та ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс"(користувач) укладено договір №68 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами(а.с.58-61, т.1), відповідно до умов якого відповідачу-2 надано у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові(а.с.18-19, т.1) чинними на час видачі дозволів. Термін дії договору встановлено з 19.06.2009 р. по 19.06.2014 р.
Відповідно до п.3.4.3 договору відповідач-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість користування місцями, для розміщення спеціальних конструкцій за діючими на день сплати розрахунковими тарифами, визначеними згідно з Порядком надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться в комунальній власності для розміщення зовнішньої реклами.
Проте, всупереч умовам договору платежі за тимчасове користування місцями для розміщення реклами відповідач-2 не сплачував, що підтверджується рішеннями господарського суду Волинської області від 10.02.2010 р. у справі № 03/173/18-38 та від 23.06.2010 р. у справі №07/97-38, яким стягнуто заборгованість з ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс" за користування місцями для розміщення реклами згідно договору №68 від 10.06.2009 р.(а.с.107-115, т.1).
В зв'язку із невиконанням відповідачем-2 договірних зобов'язань щодо здійснення платежів за користування місцями для розміщення реклами рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.03.2011 р. №318 дозволи на розміщення реклами ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс" скасовано (а.с.29-34, т.1). Пунктом 3 вищевказаного рішення відповідача-2 зобов'язано здійснити монтаж рекламних конструкцій згідно з п.3.6. Примірного договору на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 06.08.2004 р. № 817 (зі змінами).
Вказане рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про скасування дозволів ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс" було предметом оскарження за позовом відповідача-2 до Галицького районного суду м.Львова, проте, ухвалою цього суду від 15.06.2010 р. адміністративний позов, за клопотанням представника ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс", залишено без розгляду.
Відповідно до п.3.4.7. договору №68 від 10.06.2010 р. при скасуванні дозволу на розміщення зовнішньої реклами демонтаж спеціальної конструкції відповідач-2 зобов'язався здійснити у 3-денний термін. При невиконанні відповідачем-2 припису про демонтаж спеціальної конструкції, після скасування дозволу на її встановлення, конструкція демонтується оператором -КП "Адміністративно-технічним управління" примусово. Користувач сплачує оператору вартість примусового демонтажу, транспортування і зберігання такої конструкції (п.5.2. договору).
Оскільки вимог виконавчого комітету про проведення демонтажу відповідач-2 не виконав, наказом Департаменту економічної політики Львівської міської ради №10-Д від 08.04.2010 р. (а.с.35-37, т.1) КП "Адміністративно-технічне управління" зобов'язано до 08.08.2010 р. примусово демонтувати конструкції зовнішньої реклами ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс", дозволи на які скасовано.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що на час проведення примусового демонтажу ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс" частково демонтувало свої конструкції. Примусовий демонтаж проведено по 116-ти позиціях, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: № 21.06/2010/4 від 23.06.2010 р.; № 24.06/2010/6 від 30.06.2010 р.; № ОУ-0000036 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 р.; № ОУ-0000037 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 р.; № ОУ-0000033 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 р.; № ОУ-0000041 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.07.2010 р.; .№ 39 від 24.06.2010 р. (із кошторисом); № 40 від 25.06.2010 р. (із кошторисом) (а.с.19-28, т.1)
30.06.2010 р. Першим відділом державної виконавчої служби Луцького
міського управління юстиції на виконання рішення господарського суду Волинської області від 14.04.2010 р. у справі № 01/29 винесено постанову про накладення арешту на рекламні щити та заборону їх відчуження. Залізничним ВДВС ЛМУЮ демонтовані конструкції описано та накладено на них арешт. Згідно Акту опису та арешту майна № АА 379046 від 30.07.2010 року конструкції передано на відповідальне зберігання КП "Адміністративно-технічне управління"(а.с.40-43, т.1).
Про здійснення демонтажу рекламоносіїв у кількості 116 конструкцій згідно наказу Департаменту економічної політики Львівської міської ради №10-Д від 08.04.2010 р. та знаходження їх на зберіганні на складі КП "Адміністративно-технічне управління" відповідача-2 повідомлено листом від 09.07.2010 р. №2410-08-5612(а.с.38-39, т.1), яким також запропоновано скерувати уповноваженого представника для отримання демонтованих конструкцій та відшкодування вартості робіт по демонтажу згідно виставленого рахунку, проте, вказана пропозиція залишена без відповіді та задоволення.
Судом також встановлено, що у травні 2010 р. право власності на рекламні щити відповідач-2 відступив відповідачу-1 згідно договору про припинення зобов'язання передачею відступного від 27.05.2010 р.(а.с.52-57, т.1), як мирової угоди, затвердженої рішенням Львівського обласного постійно діючого третейського суду при спеціалізованому об'єднанні "Товарна біржа "Український центр спеціалізованих аукціонів" від 27.05.2010 р. у справі №1/1-05/10 (а.с.118-124, т.1).
Вказане рішення третейського суду було предметом оскарження в господарському суді Львівської області за позовом КП "Адміністративно-технічне управління", проте, рішенням вказаного суду від 23.12.2010 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 р. у справі № 13/164 (2010) в задоволенні позову КП "Адміністративно-технічне управління" відмовлено повністю (а.с.84-92, т.1).
Відповідно до умов договору сторони домовились про повне припинення зобов'язань відповідача-2, які виникли із договору про надання послуг №1 від 01.01.2010 р., шляхом передання відповідачем-2 взамін виконання зобов'язань відступного -рекламних конструкцій, визначених Додатком №1 до Договору. Рекламні конструкції передаються у місці їх встановлення чи зберігання, про що зазначається в акті прийому-передачі (п. 1.3. договору).
Передача рекламних конструкцій відповідачу-1 підтверджується підписаним ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс" та СПД-ФО ОСОБА_2 актом прийому передачі відступного за №2 від 29.05.2010 р.
Зі змісту позовних вимог вбачається та не спростовано відповідачем-1, всупереч п.7.39. Правил розміщення реклами у м.Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1173 від 19.11.2004 р. із заявою про переоформлення дозволу СПД-ФО ОСОБА_2 не звертався, про набуття права власності на конструкції органи місцевого самоврядування не повідомляв.
Про перехід права власності орган місцевого самоврядування та позивач не знали і не могли знати, оскільки договір про припинення зобов'язання передачею відступного від 27.05.2010 р., згідно з яким право власності на рекламні конструкції перейшло від ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс" до СПД-ФО ОСОБА_2, державній реєстрації, опублікуванню в пресі та іншому оприлюдненню не підлягав. З укладеним договором позивач ознайомився безпосередньо в судовому засіданні у справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до КП "Адміністративно-технічне управління" про витребування майна з чужого незаконного володіння. З наведеного позивач вважає, що вина за збитки, понесені КП "Адміністративно-технічне управління" у зв'язку із демонтажем та зберіганням рекламних конструкцій покладається як на відповідача-1, так і на відповідача-2.
Загальна сума витрат позивача на демонтаж рекламних конструкцій складає 96 340,06 грн. Факт сплати позивачем вказаної суми підтверджується виписками із банківського рахунку КП "Адміністративно-технічним управління"(а.с.150-162, т.1), а тому позивач просить вказані кошти стягнути у вигляді збитків з відповідача-2 в якості відшкодування понесених витрат на демонтаж, обов'язок здійснення якого покладено на відповідача-2 згідно умов укладеного між сторонами договору та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.03.2011 р. №318.
Крім цього, згідно розрахунку позивача, здійсненого на підставі п.3.8.9. ухвали Львівської міської ради «Про Правила благоустрою і утримання території м.Львова», вартість зберігання рекламних конструкцій становить 1 403 800,00 грн., яку розраховано за період з дня демонтажу рекламоносія по 05.12.2011 р. включно. Вказану суму витрат позивач просить стягнути з відповідача-1, оскільки з 27.05.2010 р. рекламні конструкції належать на праві власності СПД-ФО ОСОБА_2
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.3.4.7. договору №68 від 10.06.2010 р. при скасуванні дозволу на розміщення зовнішньої реклами демонтаж спеціальної конструкції відповідач-2 зобов'язався здійснити у 3-денний термін. При невиконанні відповідачем-2 припису про демонтаж спеціальної конструкції, після скасування дозволу на її встановлення, конструкція демонтується оператором -КП "Адміністративно-технічним управління" примусово. Користувач сплачує оператору вартість примусового демонтажу, транспортування і зберігання такої конструкції (п.5.2. договору).
Вищевказане положення договору відображає приписи п.3.8.9. Правил благоустрою Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 816 від 26.10.2000 р., відповідно до якого видатки на демонтаж та зберігання демонтованих споруд, дозволи на розміщення яких скасовані, відшкодовують їх власники. Розмір оплати за одну добу зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на базах житлово-комунальних органів встановлюється -в розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян; за доставку і демонтаж -в розмірі фактичних витрат.
Як встановлено судом вище, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.03.2011 р. №318 дозволи на розміщення реклами ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс" скасовано. Пунктом 3 вищевказаного рішення відповідача-2 зобов'язано здійснити монтаж рекламних конструкцій згідно з п.3.6. Примірного договору на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 06.08.2004 р. № 817 (зі змінами). Проте, відповідач-2 вказані вимоги повністю не виконав.
Фактичні витрати на демонтаж та доставку рекламних конструкцій ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс" в сумі 96 340,06 грн. підтверджуються виписками із банківського рахунку позивача(а.с.150-162, т.1). Витрати позивача на зберігання рекламних конструкцій підтверджуються договором оренди №09/О від 22.06.2010 р. з додатком від 22.06.2010 р. та додатковою угодою №1 від 22.06.2010 р.(а.с.179-182, т.1), відповідно до умов яких позивачем орендувалось складське приміщення за адресою: м.Львів, вул.Авіаційна,7, виставленими орендодавцем рахунками, а також платіжними дорученнями про сплату позивачем орендної плати(а.с.172-178, т.1).
Згідно п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно визначення ч.2 ст.22 ЦК України до збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі - наслідком такої протиправної поведінки.
Оскільки обов'язок демонтувати рекламні конструкції, розміщені на підставі договору №68 від 10.06.2010 р. згідно рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.03.2011 р. №318, а також п.3.4.7. договору №68 від 10.06.2010 р. покладено на відповідача-2, проте, ним не виконано, місцевий суд прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіамакс»96 340,06 грн. збитків у вигляді відшкодування вартості демонтажу рекламних конструкцій, факт понесення якої ( витрат на демонтаж) позивачем підтверджується матеріалами справи.
При цьому, місцевим судом правомірно зазначено, що покладення такого обов'язку на відповідача-1 ні умовами договору про припинення зобов'язання передачею відступного від 27.05.2010 р. ні жодним іншим наявним в матеріалах справи документом не передбачено, а тому ці витрати виникли не з вини відповідача-1. Передання права власності на рекламоносії відповідачу-1 не звільняє відповідача-2 від виконання обов'язку щодо їх демонтажу, оскільки такий обов'язок покладено згідно умов договору №68 саме на відповідача-2.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з СПД-ФО ОСОБА_2 витрат позивача на зберігання демонтованих рекламних конструкцій, то слід зазначити наступне.
Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах регулюються Типовими правлами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12. 2003 р. № 2067, пунктом 30 яких передбачено, що у разі набуття права власності на рекламний засіб іншою особою або передачі його в оренду дозвіл підлягає переоформленню.
Особа, яка набула право власності на рекламний засіб або орендувала його, протягом одного місяця з дня виникнення права власності (користування) рекламним засобом звертається до робочого органу із заявою у довільній формі про переоформлення дозволу. Аналогічне положення міститься у п.7.39. Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради від 19.11.2004 р. №1173.
Як вбачається із матеріалів справи право власності на рекламні конструкції відповідач-1 набув 29.05.2010 р., тобто з моменту підписання акту прийому-передачі відступного №2 (п.3.4. договору про припинення зобов'язання передачею відступного від 27.05.2010 р.).
Згідно п.3.8.9. Правил благоустрою Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №816 від 26.10.2000 р. відшкодування видатків на демонтаж та зберігання демонтованих споруд, дозволи на розміщення яких скасовані, здійснюється за рахунок їх власників.
Проте, враховуючи, що рекламні щити демонтовано у зв'язку із закінченням дозволів, виданих відповідачу-2, примусовий демонтаж рекламоносіїв здійснено позивачем у зв'язку із невиконанням відповідачем-2 приписів рішення Львівської міської ради та умов договору, а також наявність у відповідача-1 місячного строку на переоформлення дозволів на розміщення рекламних конструкцій, які йому передано у місці їх встановлення, місцевий суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача-1 збитків за період з 23.06.2010 р. до 29.06.2010 р., оскільки вина відповідача-1 у заподіянні позивачу збитків за зберігання рекламоносіїв за цей період відсутня.
Як судом зазначено вище, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами надано відповідачу-1 місячний термін з дня набуття права власності на рекламний засіб для звернення до уповноваженого органу із заявою про переоформлення дозволу. Проте, доказів виконання вказаного обов'язку та звернення до Дозвільного офісу Львівської міської ради із такою заявою відповідачем-1 не подано, а судом не встановлено.
Наявні в матеріалах справи докази звернення відповідача-1 із заявою про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами стосуються лише АДРЕСА_1, проте, вказаної адреси у переліку рекламних конструкцій, переданих відповідачу-1 згідно акту № 2 від 29.05.2010 р. немає.
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 збитків у вигляді плати за зберігання рекламних щитів за період з 30.06.2010 року по 30.07.2010 року, оскільки в цей період рекламні конструкції зберігалися позивачем з вини відповідача-1. Після закінчення місячного строку для отримання дозволів відповідальність за законність встановлення рекламних конструкцій несе відповідач-1. Наведеним спростовується і покликання скаржника щодо відсутності у нього відповідальності за зберігання рекламних конструкцій.
При цьому, здійснюючи розрахунок вказаної суми збитків місцевим судом правомірно враховано, що у наведеному в позовній заяві розрахунку позовних вимог позивачем допущено описку щодо кількості щитів, демонтованих згідно накладних №127 від 22.06.2010 р. (вказано 8 замість 9) та №131 від 24.06.2010 р. (вказано 9 замість 2). Крім цього, згідно накладних (а.с.13-18, т.1) загальна кількість демонтованих щитів становить 117 штук, а в позовній заяві позивач просить суд стягнути заборгованість за зберігання 116 рекламних щитів.
Оскільки згідно приписів ст.83 ГПК України виходити за межі позовних вимог господарський суд може лише за клопотанням заінтересованої особи, яке в спірному випадку відсутнє, місцевим судом правомірно здійснено розрахунок суми збитків виходячи з позовних вимог про стягнення заборгованості за зберігання 116 рекламних щитів. Вартість витрат на зберігання 116 рекламних щитів за період з 30.06.2010 р. по 30.07.2010 р., становить 58 752,00 грн.
Щодо збитків за зберігання рекламних щитів з 30.07.2010 р., то за цей період демонтовані рекламні щити перебували на відповідальному зберіганні КП "Адміністративно-технічне управління" згідно акту опису та арешту майна №АА 379046 від 30.07.2010 р., складеного Залізничним ВДВС ЛМУЮ. Зокрема, демонтовані рекламні щити арештовано Першим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у зв'язку із виконанням рішення господарського суду Волинської області від 14.04.2010 р. у справі №01/29 про стягнення з ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс" на користь КП "Адміністративно-технічне управління" заборгованості за договором поруки.
У відповідності до ст.45 Закону України "Про виконавче провадження"(в редакції від 30.07.2010 р.) витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження.
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать, зокрема, кошти, за рахунок яких здійснено оплату перевезення, зберігання і реалізації майна боржника (ч. 3 ст. 45 Закону).
Відповідно до частини 2 вищенаведеної норми витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій стягуються з боржника, в даному випадку - ТзОВ "Телерадіокомпанія "Медіамакс", про що державний виконавець виносить постанову (ч. 4 ст. 41 Закону).
Враховуючи наведене, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено доказів наявності вини відповідача-1 у понесенні збитків за цей період, у зв'язку із чим відсутній склад цивільного правопорушення та підстави для застосування до СПД-ФО ОСОБА_2 відповідальності у вигляді відшкодування збитків у вигляді вартості зберігання рекламних щитів починаючи з 30.07.2010 р.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2012 року в справі за номером 5015/7350/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .
Повний текст постанови виготовлено 24.05.2012р.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Г.Г.Якімець
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 23.05.2012 |
Оприлюднено | 06.06.2012 |
Номер документу | 24377235 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Бойко С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні