Рішення

від 24.05.2012 по справі 8/5007/15/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" травня 2012 р. Справа № 8/5007/15/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №04-19/651 від 12.04.12р.

від відповідача: не з'явився (був присутній в судовому засіданні 15.05.12р. ОСОБА_2 - дов. №2 від 06.04.12р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд" (м. Малин)

про стягнення 270254,65 грн.

Строк розгляду спору продовжено за клопотанням сторони у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 15.05.12р. оголошувалась перерва до 24.05.12р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 270254,65 грн. заборгованості за кредитним договором №474 від 03.10.07р., з яких 122157,52 грн. - сума прострочених відсотків за користування кредитом, 3800,00 грн. - сума простроченої плати за управління фінансовим кредитом, 76393,34 грн. - пеня за прострочення кредиту, 21946,55 грн. - пеня за прострочення сплати сум відсотків, 26928,00 грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати сум кредиту, 14781,52 грн. - 3% річних за прострочення сплати сум кредиту та 4247,72 грн. - 3% річних за прострочення сплати сум відсотків за користування кредитом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засіданні суду 15.05.12р. позовні вимоги визнав частково. Заперечував проти позовних вимог в частині стягнення пені. Надав заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача в частині стягнення пені. В судове засіданні після перерви 24.05.12р. не з'явився, хоча про оголошення перерви в в засіданні суду був повідомлений належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача (в засіданні суду 15.05.12р.), господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2007р. між Акціонерним комерційним банком "Національний кредит", правонаступником якого є позивач, що встановлено рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.11р. у справі №15/1425 та відповідачем було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 474 (а.с. 16-17), відповідно до умов якого банк надає відповідачу (позичальнику) кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 400000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором. З першого листопада 2009 року сума ліміту кредитної лінії встановлюється в розмірі 300000,00 грн. 3 першого грудня 2009 року сума ліміту кредитної лінії встановлюється в розмірі 200000,00 грн. (п. 2.1 договору).

05.08.2009р. між сторонами було укладено договір №3 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 400000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором. З п'ятого серпня 2009 року ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 374000,00 грн., з першого листопада 2009 року - 300000,00 грн., з першого грудня 2009 року - 200000,00 грн. (а.с.20).

Пунктом 2.2 кредитного договору № 474 від 03.10.2007р. передбачено, що датою остаточного повернення всієї отриманої в межах кредитної лінії суми кредиту є друге березня 2010 року. Позичальник має право достроково повернути банку всю суму кредиту.

Згідно п. 3.1 договору, кредит надається банком позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів безпосередньо з позичкового рахунку позичальника № 20632351180379, відкритого банком у філії АКБ"Національний кредит" в м.Малин, МФО 311788, на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

На виконання умов даного договору, позивачем було перераховано на рахунки контрагентів відповідача грошові кошти в сумі 374 000,00грн., що встановлено рішенням господарського суду Житомирської області від 13.01.11р. у справі №15/1425, яке набрало законної сили (а.с.21-26).

Також зазначеним вище рішенням встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав. Зокрема, відповідачем не було здійснено часткове повернення кредиту для зменшення ліміту кредитної лінії станом на 1 листопада 2009 року до 300000,00грн. та станом на 1 грудня 2009 року до 200000,00грн. Також, відповідачем не було повернуто у встановлений договором строк - до 2 березня 2010 року, всієї суми отриманого кредиту в розмірі 374000,00грн.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, вищевказаним рішенням суду від 13.01.11р. у справі №15/1425 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд" стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" 374000,00 грн. простроченого кредиту; 42862,59 грн. прострочених відсотків; 900,00 грн. простроченої плати за управління кредитом, 48559,45 грн. пені за прострочення сплати кредиту; 2110,56 грн. пені за прострочення сплати відсотків; 42,39 грн. пені за прострочення сплати плати за управління кредитом; 24904,00 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту; 1605,10 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків; 35,10 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати плати за управління кредитом; 7939,23 грн. 3% річних за прострочення сплати кредиту; 363,49 грн. 3% річних за прострочення сплати відсотків; 7,68 грн. 3% річних за прострочення сплати плати за управління кредитом; 5033,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач за період з 28.10.10р. по 20.02.12р. нарахував відповідачеві 122157,52 грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 3800,00 грн. простроченої плати за управління фінансовим кредитом, 76393,34 грн. пені за прострочення кредиту, 21946,55 грн. пені за прострочення сплати сум відсотків, 26928,00 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати сум кредиту, 14781,52 грн. 3% річних за прострочення сплати сум кредиту та 4247,72 грн. 3% річних за прострочення сплати сум відсотків за користування кредитом, які і просить суд стягнути в позовній заяві.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Пунктом 3.2 кредитного договору сторони погодили, що відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) річних.

Починаючи з 17.10.2008р. нарахування відсотків за користування кредитом було встановлено у розмірі 20% річних.

У відповідності з п. 3.3 кредитного договору №474 від 03.10.2007р., нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Згідно п. 3.4 кредитного договору № 474, відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця та сплачується позичальником на рахунок №20687351180379, відкритий в філії АКБ "Національний кредит" в м. Малин, МФО 311788, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а при поверненні суми кредиту в повному розмірі - в день погашення заборгованості.

Пунктом 3.6 кредитного договору передбачено, що за управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, сплачує банку плату в розмірі 250 грн. на рахунок №35785301180379 в філії АКБ "Національний кредит" в м. Малин, МФО 311788.

Укладеним між сторонами 27.04.2009р. договором №1 про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 474 від 03.10.2007р., пункт 3.6 кредитного договору викладено у наступній редакції:

"3.6 За управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник щомісячно, починаючи з квітня 2009р., не пізніше останнього робочого дня місяця, сплачує банку плату в розмірі 150грн. на рахунок № 35785301180379 в філії АКБ "Національний кредит" в м.Малин, МФО 311788".

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 5.1 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 474 від 03.10.2007р., за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе, згідно умов цього договору, зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно (п. 5.3 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 474 від 03.10.2007р.).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 474 від 03.10.2007р. сторони погодили, що у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як суд зазначав вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 13.01.11р. у справі 15/1425 з відповідача стягнуто на користь позивача 374000,00 грн. простроченого кредиту; 42862,59 грн. прострочених відсотків; 900,00 грн. простроченої плати за управління кредитом, 48559,45 грн. пені за прострочення сплати кредиту; 2110,56 грн. пені за прострочення сплати відсотків; 42,39 грн. пені за прострочення сплати плати за управління кредитом; 24904,00 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту; 1605,10 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків; 35,10 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати плати за управління кредитом; 7939,23 грн. 3% річних за прострочення сплати кредиту; 363,49 грн. 3% річних за прострочення сплати відсотків; 7,68 грн. 3% річних за прострочення сплати плати за управління кредитом; 5033,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане рішення набуло законної сили, проте відповідач обов'язок зі сплати грошової суми, покладений на нього в судовому порядку, належним чином не виконав, що свідчить про прострочення ним виконання свого зобов'язання щодо сплати боргу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування, трьох процентів річних, пені, відсотків за користування кредитом є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених договором, частиною 2 статті 625 ЦК України, частиною 3 статті 549 ЦК України за період з 28.10.10р. по 20.02.12р.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Така ж правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 23.01.12р. №37/64.

Разом з тим, перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань (а.с.10-13), суд вважає, що позивачем неправильно зроблено розрахунок суми за управління фінансовим кредитом за вказаний період в розмірі 3800,00 грн., оскільки як суд зазначав вище, відповідно до укладеного між сторонами 27.04.2009р. договору №1 про внесення змін до кредитного договору, за управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник щомісячно, починаючи з квітня 2009р., не пізніше останнього робочого дня місяця, сплачує банку плату в розмірі 150грн.

Тому розмір суми боргу за управління фінансовим кредитом становить 2372,80 грн., виходячи з такого розрахунку:

- 2250,00 грн. за 15 місяців + 103,45 грн. за 20 днів лютого місяця 2012р. + 19,35 грн. за 4 дні жовтня місяця 2010 р.)

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судовому засіданні позов визнав частково.

Суд не приймає до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення пені, оскільки відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Пунктом 6.8 кредитного договору сторони визначили, що всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому строк, в межах якого банк може звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років.

Крім того, пунктом 3.7 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 474 від 03.10.2007р. сторони погодили, що у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником, що не суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 122157,52 грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 2372,80 грн. простроченої плати за управління фінансовим кредитом, 76393,34 грн. пені за прострочення кредиту, 21946,55 грн. пені за прострочення сплати сум відсотків, 26928,00 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати сум кредиту, 14781,52 грн. 3% річних за прострочення сплати сум кредиту та 4247,72 грн. 3% річних за прострочення сплати сум відсотків за користування кредитом є обгрунтованими, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню. А в частині стягнення 1427,20 грн. (3800,00 грн. - 2372,80 грн.) плати за управління фінансовим кредитом суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд" (11603, Житомирська область, м.Малин, вул. Українських повстанців, 32, ідентифікаційний код 03580073)

на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (04053, м.Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, ідентифікаційний код 20057663)

- 122157, 52 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом;

- 2372,80 грн. - простроченої плати за управління кредитом;

- 76393,34 грн. - пені за прострочення сплати кредиту;

- 21946,55 грн. - пені за прострочення сплати відсотків;

- 26928,00 грн. - інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту;

- 14781,52 грн. - 3% річних за прострочення сплати кредиту;

- 4247,72 грн. - 3% річних за прострочення сплати відсотків;

- 5376,55 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 1427,20 грн. плати за управління фінансовим кредитом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 31/05/12

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з пов. вручення)