Рішення

від 22.05.2012 по справі 5011-68/4859-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/4859-2012 22.05.12

За позовом Приватного підприємства «Дейв-Експрес Логістик» до Приватного підприємства «ЛЄМАК» про стягнення заборгованості. Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Дейв-Експрес Логістик»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ЛЄМАК»про стягнення заборгованості за договором-замовленням на транспортно-експедиційне обслуговування № 7 від 08.02.2012 у розмірі 27.997,31 грн. та відшкодування втрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 7 від 08.02.2012 відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/4859-2012 та призначено до розгляду на 07.05.2012.

У судовому засіданні 07.05.2012 було оголошено перерву до 22.05.2012.

У судовому засіданні 22.05.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надав відзив на позов, в якому викладені в позовній заяві вимоги визнав в повному обсязі. Крім того відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 22.05.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Приватним підприємством «Дейв-Експрес Логістик» (далі -позивач, довіритель) та Приватним підприємством «ЛЄМАК»(далі -відповідач, експедитор) 08.02.2012 було укладено договір-замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування № 7 (далі -Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався надати послуги по перевезенню вантажу по маршруту Німеччина-Україна, а відповідач в свою чергу зобов'язався оплатити надані послуги в сумі 27.997,31 грн.

Вартість виконаних робіт визначена пунктом 18 Договору та становить 2.700 Евро по курсу Національного банку України на день вивантаження (27.997,31 грн.)

Відповідно до п. 19 Договору оплата наданих послуг повинна бути проведена відповідачем на користь позивача протягом 7-10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів передбачених п. 24 Договору.

Пунктом 20 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів, а також транспортно-експедиційне обслуговування та інші послуги, надані експедитором, здійснюються на основі рахунку з коштів, отриманих від замовника.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0315355 від 10.02.2012.

Зі сторони відповідача жодних мотивованих відмов від прийняття виконаних позивачем робіт не надано, чим він підтверджує виконання позивачем умов договору в повному обсязі та відсутність будь-яких зауважень до виконаних робіт.

Позивач звертаючись з даним позовом до суду зазначив, що ним повністю та належним чином виконано зобов'язання за Договором та надано відповідачу передбачені заявками на перевезення послуги та передбачений Договором пакет документів для здійснення відповідачем розрахунків, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання по оплаті зазначених в договорі послуг, що були надані позивачем на загальну суму 27.997,31 грн.

На час звернення до суду, відповідачем оплати виставленого рахунку № ДЛ-130 від 17.02.2012 за виконані позивачем відповідно до Договору роботи на суму 27.997,31 грн., проведено не було, що призвело до звернення зі сторони позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору по перевезенню вантажу.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як визначено в ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Стаття 919 ЦК України зазначає, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, відповідно до умов Договору (п. 19 Договору) відповідач зобов'язався проводити розрахунки з позивачем протягом 7-10 банківських днів з моменту надання останнім повного пакету оригіналів документів, передбачених пунктом 24 Договору (ТТН, СМR, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна).

Позивачем було виконано вище зазначені умови Договору та надано послуги з перевезення вантажу і надіслано на адресу відповідача всі передбачені умовами договору документи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.03.2012, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відтак у відповідача виник обов'язок зі сплати одержаних послуг до 20.03.2012 включно.

Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи, тобто не виконав зобов'язання у встановлені Договором строки.

Під час судового розгляду відповідачем було надано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 27.997,31 грн., проте неможливість виконання фінансових зобов'язань перед позивачем пояснив відсутністю коштів, посилаючись на те, що ТОВ «ПІВДЕНІНТЕРЕКСПО», що виступало замовником перевезення відповідно до транспортної заявки № 12/02 від 07.02.2012, не розрахувався з відповідачем.

Крім того відповідач просив суд зупинити провадження у справі надійшло до вирішення заяви з приводу шахрайських дій представника замовника ТОВ «ПІВДЕНІНТЕРЕКСПО»Запорізьким МВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Проте доводи відповідача судом до уваги не беруться виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання положень Договору між позивачем та відповідачем були підписані акти здавання-приймання виконаних робіт, виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату виконаних позивачем робіт (копії яких наявні в матеріалах справи). Суд враховує, що наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання виконаних робіт відповідачем підписані без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт прийняття цих робіт відповідачем без претензій щодо їх якості, об'ємів та вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати протягом десяти днів з моменту підписання вказаних актів.

При цьому, судом не береться до уваги посилання відповідача на невиконання обов'язків ТОВ «ПІВДЕНІНТЕРЕКСПО»враховуючи те, що спірні правовідносини між сторонами склалися на підставі Договору-замовлення № 7 від 08.02.2012, а отже, обов'язок відповідача оплатити виконану роботу витікає із Закону та спірного Договору і не може ставитися в залежність від виконання певних дій третьою особою (така ж позиція підтримується Вищим господарським судом України в постанові від 26.10.10 у справі № 31/171) .

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд вважає його необґрунтованим виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках визначених ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Як зазначено у п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Відповідачем підстав передбачених ст. 79 ГПК України не наведено.

При цьому наведена відповідачем підстава для зупинення провадження у справі, а саме до розгляду заяви з приводу шахрайських дій представника замовника ТОВ «ПІВДЕНІНТЕРЕКСПО»Запорізьким МВ ГУМВС України в Запорізькій області, не є підставою для зупинення провадження у справі в розумінні ст. 79 ГПК України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 27.997,31 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЛЄМАК» (03127, м. Київ, проспект 40-Річчя Жовтня, 100/2 код ЄДРПОУ 32422881) на користь Приватного підприємства «Дейв-Експрес Логістик»(10007, м. Житомир, Київське шосе, 143 код ЄДРПОУ 22053439) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основної заборгованості у розмірі 27.997 (двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.05.2012.

Суддя Ониськів О.М.