Рішення

від 28.05.2012 по справі 5017/902/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2012 р.Справа № 5017/902/2012

За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

до відповідача Селянське (фермерське) господарство "БЕРКОВ"

про стягнення 142000грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 -за дорученням;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення 142 000 гривень з відповідача Селянського фермерського господарства „БЕРКОВ".

Ухвалою від 26 березня 2012 року порушено провадження у справі №5017/902/2012 та призначено до розгляду на 19 квітня 2012 року.

На виконання ухвали суду від 10 травня 2012 року представник позивача надав за вх. № 16233/2012 заяву, в якій просить суд долучити до матеріалів справи письмові докази та розрахунок суми заборгованості, вказані матеріали залучені судом до справи.

Відповідач чи його представник в судове засідання не з'явилися, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за юридичною адресою направлялися ухвали від 26.03.2012 року, 19.04.2012 року та 10.05.2012 року, але у судове засідання представник відповідача не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надано.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судове засідання з'явився позов підтримує.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позикодавець) та Селянським фермерським господарством „БЕРКОВ" /позичальник/ було укладено договір грошового займу без номеру від 24 червня 2011 року.

За умовами договору займодавець /надалі за текстом позивач/ надає, а позичальник /надалі за текстом відповідач/ отримує грошові кошти в сумі 71 000 гривень, які зобов'язується повернути в строк до 5 вересня 2011 року, п.2.3 договору.

Розділом 3 договору передбачено порядок та строки повернення позики, а саме п.3.1 договору встановлено не пізніше трьох днів з дати визначеної у п.2.2 договору -5 вересня 2011 року.

Умовами договору також передбачена відповідальність сторін, розлом 4 пунктом 4.8 за несвоєчасне виконання та прострочення повернення коштів більше як на 10 днів нараховуються збитки у вигляді 100% займу.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином та передав грошові кошти в сумі 71 000 гривень відповідачу, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 24.06.2011 року на суму 71 000 гривень.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в останнього виникла заборгованість в сумі 71 000 гривень , що змусило позивача звернутися до суду за відновленням свого порушеного права та стягнути з відповідача борг в сумі 71 000 гривень та штраф передбачений п.4.8 договору у розмірі 71 000 гривень.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно до положень п.1 ст.509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні дійсно грошові кошти в сумі 71 000 гривень були передані відповідачу, що також підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 24 червня 2011 року за не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст..1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Також на думку суду правомірно нараховано штраф в сумі 71 000 гривень на підставі п.4.8 договору, за неналежне виконання умов договору та не повернення в обумовлений строк грошових коштів отриманих у позику.

Відповідно до ст..549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача , згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства „БЕРКОВ" /66800 Одеська область Ширяївський район смт.Ширяєве, вул..Колгоспна, 1 корпус А, код ЄДРПОУ 30569867/ на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, код НОМЕР_1/ заборгованість в сумі 71 000 (сімдесят одну тисячу) гривень, штраф в сумі 71 000 (сімдесят одну тисячу) гривень, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 840 /дві тисячі вісімсот сорок/ гривень..

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати в порядку ст.. 116 ГПК України.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 29 травня 2012 року.

Суддя Гуляк Г.І.