Рішення

від 24.05.2012 по справі 5020-450/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року справа № 5020-450/2012 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мізол",

ідентифікаційний код 33895476

(79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Максімум-Крим",

ідентифікаційний код 37314026

(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, б. 58, кв. 74)

про стягнення 34 628,44 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „Мізол") -ОСОБА_1 -представник, довіреність б/н від 15.05.2012;

відповідач (ТОВ „Максімум-Крим") -явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Мізол" (далі -ТОВ „Мізол") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максімум-Крим" (далі -ТОВ „Максімум-Крим") про стягнення 34 628,44 грн, з яких: 32 580,76 грн -основний борг; 2 047,68 грн -пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 26 від 03.05.2011 в частині своєчасного та повного здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 26.04.2012 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 24.05.2012 /арк. с. 1-2/.

У засіданні суду 24.05.2012 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві. Також позивач просив стягнути на свою користь понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1 609,50 грн.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов /арк. с. 19-20/, відповідно до якого основний борг у сумі 32 580,76 грн визнав у повному обсязі, а штрафні санкції у сумі 2 047,68 грн, через виявлені у розрахунку позивача недоліки, -частково, у розмірі 1 841,92 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мізол" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максімум-Крим" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 26 (далі -Договір) /арк. с. 6-7/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язався протягом дії Договору передати Покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються Сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених цим Договором.

За умовами Договору Продавець зобов'язаний поставити товар Покупцю у відповідній кількості та належної якості, а також у термін, визначений замовленням, за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника Покупця (пункти 3.2, 3.3 Договору), а Покупець зобов'язаний прийняти товар, здійснити перевірку його кількості, якості та оплатити поставлений товар (пункти 3.5, 4.1 Договору).

Із матеріалів справи убачається, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на підставі наступних документів:

видаткових накладних:

- № 856964 від 24.10.2011 на суму 17 108,38 грн /арк. с. 8, 41/;

- № 861854 від 27.10.2011 на суму 17 472,38 грн /арк. с. 8, 42/;

довіреності:

- № 299 від 24.10.2011 /арк. с. 9/.

Згідно із пунктом 4.1 Договору розрахунки за відвантажений товар здійснюються у національній валюті України -гривні, шляхом перерахування Покупцем грошової суми у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок Продавця протягом 7 календарних днів з моменту передання товару Покупцеві.

Сторони дійшли згоди, що Договір набуває чинності з моменту його укладення Сторонами і діє до 31.12.2011, а в частині розрахунків -до повного виконання Сторонами зобов'язань (пункт 9.1 Договору).

Судом установлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме: поставив відповідачеві Товар на загальну суму 34 580,76 грн (17 108,38 + 17 472,38), що підтверджується вищевказаними накладними.

Натомість, відповідач умови Договору в частині оплати отриманого Товару порушив, сплативши позивачеві лише 2 000,00 грн, в тому числі:

500,00 грн -14.12.2011;

1000,00 грн -28.12.2011;

500,00 грн -18.01.2012,

що підтверджується виписками з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „Мізол", наданими до матеріалів справи в належним чином засвідчених копіях /арк. с. 43-45/.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість /арк. с. 10/. Претензія була отримана повноважними особами відповідача 03.01.2012, що підтверджується відповідною відміткою на повідомленнях про вручення поштових відправлень /арк. с. 10 -зворотний бік/.

Проте, зазначену вимогу відповідачем так і не було виконано, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Максімум-Крим" перед позивачем залишилась заборгованість у сумі 32 580,76 грн (34 580,76 -2 000,00).

Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з господарського договору, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 03.05.2011 між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 26 /арк. с. 6-7/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором поставки.

Так, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, саме договір № 26 від 03.05.2011 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку оплатити отриманий товар.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, пунктом 4.1 Договору встановлений строк виконання Покупцем зобов'язання щодо оплати отриманого товару на умовах відстрочки платежу на 7 календарних днів з дати передання товару Покупцеві.

Судом установлено, а матеріалами справи підтверджено, що перша партія товару на суму 17 108,38 грн отримана відповідачем 24.10.2011; друга -на суму 17 472,38 грн -27.10.2011 /арк. с. 8, 41, 42/.

Отже, перша поставка мала бути оплачена відповідачем в строк до 31.10.2011 включно, а друга -до 03.11.2011 включно.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, із загальної суми вказаних поставок (34 580,76 грн) відповідач сплатив лише 2 000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 580,76 грн, що підтверджується, серед іншого, також Актом звірення взаємних розрахунків, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками /арк. с. 11/.

Доказів зворотного в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано.

Більше того, у відзиві на позов відповідач визнав основний борг в сумі 32 580,76 грн повністю /арк. с. 19-20/.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що оплата позивачеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості за поставлений товар у сумі 32 580,76 грн.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 2 047,68 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

За умовами Договору (пункт 7.4), в разі порушення Покупцем строку платежу, встановленого пунктом 4.1 Договору, Покупець зобов'язаний на вимогу Продавця сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми такого платежу за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 39/ та наданий відповідачем контррозрахунок /арк. с. 19-20/ суд зазначає, що, в основному, вони є правильними. Утім, ці розрахунки мають певні недоліки у визначенні періодів нарахування пені (періодів прострочки), кількості днів прострочки, розміру простроченого зобов'язання (з урахуванням часткової оплати), розміру застосованої облікової ставки Національного банку України та кількості календарних днів у 2012 році.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок пені за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару, що наведений нижче.

Накладна Період нарахування Кількість днівСума заборгованості, грнПодвійна облікова ставка НБУ, % Сума пені, грн № 856964 24.10.2011 01.11.2011 14.12.2011 44 17108,38 15,5 319,67 № 856964 24.10.2011 15.12.2011 28.12.2011 14 16608,38 15,5 98,74 № 856964 24.10.2011 29.12.2011 31.12.2011 3 15608,38 15,5 19,88 № 856964 24.10.2011 01.01.2012 18.01.2012 18 15608,38 15,5 118,98 № 856964 24.10.2011 19.01.2012 22.03.2012 64 15108,38 15,5 409,49 № 856964 24.10.2011 23.03.2012 03.04.2012 12 15108,38 15,0 74,30 № 861854 27.10.2011 04.11.2011 31.12.2011 58 17472,38 15,5 430,35 № 861854 27.10.2011 01.01.2012 22.03.2012 82 17472,38 15,5 606,76 № 861854 27.10.2011 23.03.2012 03.04.2012 12 17472,38 15,0 85,93 РАЗОМ: 2 164,10

Таким чином, за розрахунком суду сума пені становить 2 164,10 грн, що є більшим, ніж заявлено позивачем (2 047,68 грн).

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Обчислена судом сума пені (2164,10 грн) виходить за межі заявлених позовних вимог (2047,68 грн). Утім, клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог в матеріалах справи відсутнє.

За таких обставин, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у визначеній судом сумі 2 164,10 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі - 2 047,68 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 34 628,44 грн, з яких: 32 580,76 грн -основний борг, 2 047,68 грн -пеня.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на нього в повному обсязі -в розмірі 1 609,50 грн і підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максімум-Крим" (ідентифікаційний код 37314026; 99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, б. 58, кв. 74; п/р 26006013001488 в АТ „Сбербанк Росії", м. Севастополь, МФО 320627, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мізол" (ідентифікаційний код 33895476; 79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174; п/р 2600801064214 в ЦФ ПАТ „Кредобанк", м. Львів, МФО 325365 або на інші рахунки) 34 628,44 грн (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять вісім грн 44 коп.), з яких: 32 580,76 грн -основний борг, 2 047,68 грн -пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.05.2012.

Суддя підпис В.О. Головко