Рішення

від 29.05.2012 по справі 10/11/5022-365/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2012 р.Справа № 10/11/5022-365/2012

Господарський суд Тернопільської області

У складі судді Півторак М.Є.

За участю секретаря судового засідання Качунь І.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради м. Тернопіль вул. Коперника ,1

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Тернопільської міської ради, м. Тернопіль вул. Листопадова ,5

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_2 -представника , довіреність від 22.05.2012 року ;

Відповідача: Вітик О.Я. -начальника відділу технічного нагляду , посвідчення № 400 від 01.01.2011 року ;

Третьої особи: ОСОБА_4 -заступника начальника управління правового забезпечення, начальника відділу претензійно-позовної роботи та представництва інтересів в судових інстанціях , довіреність № 1240/01 від 16.03.2011 року ;

В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, що проживає за адресою АДРЕСА_1, звернувся з позовом до господарського суду Тернопільської області про визнання недійсним інвестиційного договору №2, укладеного 24 січня 2012 року між ним та Відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради; відшкодування витрат по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради є структурним підрозділом Тернопільської міської ради, а тому не має статусу юридичної особи.

Вказує, що чинним законодавством України структурні підрозділи підприємства не розглядаються як самостійні суб'єкти господарської діяльності, а тому не можуть вести самостійну господарську діяльність та укладати договори.

Вважає , що при укладенні оскаржуваного інвестиційного договору відбулося порушення вимог цивільного законодавства України, а тому відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України укладений інвестиційний договір підлягає визнанню судом недійсним.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.05.2012 року порушено провадження у справі № 10/11/5022-365/2012, призначено її до розгляду о 15 год. 20 хв. 29.05.2012 року.

Відповідач та третя особа, що не заявляє самостійних вимог заперечують заявлені вимоги повністю і вважають їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення , з підстав , викладених у відзивах на позов .

В судових засіданнях представник позивача прибув та підтримав заявлені вимоги повністю.

В судовому засіданні 29.05.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення господарського суду згідно приписів статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача та представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог га стороні відповідача, суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України визначено, що кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Позивач по справі:ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1, зареєстрований у встановленому законом порядку виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 23.02.2010 року підприємцем , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , НОМЕР_2, виданого Державним реєстратором Баран Н.І. 07.05.2012 року, а тому наділений правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів .

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини , інші юридичні факти.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено , що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості .

Зміст договору становлять умови ( пункти ) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови , які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 статті 628 ЦК України ) .

У судовому засіданні встановлено, що 24 січня 2012 року між позивачем по справі фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради в особі начальника відділу Вітика Олега Ярославовича було укладено інвестиційний договір №2 на облаштування зупинки громадського транспорту з об'єктами торгово-побутового призначення на земельній ділянці в м. Тернополі по АДРЕСА_2 .

Договір складений у письмовій формі , підписаний повноважними представниками сторін ( начальником відділу Вітик О.Я. та підприємцем ОСОБА_1 ) та скріплений відтисками мокрих печаток.

Предметом Договору є діяльність сторін з облаштування зупинки громадського транспорту з об'єктами торгово-побутового призначення на земельній ділянці площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_2 ( пункт 1.1. Договору ).

Сторона 2 проводить фінансування 100% всіх витрат по будівництву та введення в експлуатацію об'єкта .

Згідно п. 1.2. Договору після введення Об'єкта в експлуатацію , сторона 2 передає стороні 1 -5% його комерційної площі , або на вибір сторони 2 , компенсує вартість вказаної частки за ціною 7000 грн. за один метр квадратний . Сторона 1 може набути право власності на вказану частку об'єкта після введення його в експлуатацію .

Власником результату виконаних робіт ( об'єкту будівництва ) після підписання Акту введення в експлуатацію є сторона 2 ( пункт 1.3. Договору ) .

Термін завершення будівництва -не більше 36 місяців з дня отримання дозволу на проведення будівельних робіт на об'єкті .

Пунктом 1.5. Договору сторони погодили , що ціна Договору становить 350000 грн. Ціна є динамічною і може змінюватися за взаємною згодою сторін в залежності від рівня інфляції , зміни умов реалізації зобов'язань за Договором .

Так, в силу ч. 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Аналогічні вимоги визначає стаття 638 ЦК України.

Укладеним Договором від 24 січня 2012 року сторони встановили взаємні права та обов'язки з облаштування зупинки громадського транспорту з об'єктами торгово-побутового призначення на земельній ділянці площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_2.

Також умови Договору передбачають вчинення сторонами ряду заходів: організаційних, правових, фінансових .

Отже, між сторонами виникли взаємні зобов'язання, пов'язані із здійсненням облаштування зупинки громадського транспорту з об'єктами торгово-побутового призначення по АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що укладений між сторонами договір має бути визнаний недійсним з підстав, вказаний у позовній заяві.

В розумінні статті 54 Господарського процесуального кодексу України зміст позовних вимог та коло осіб, до яких пред'являється позов, визначається позивачем.

Предметом позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 є визнання недійсним інвестиційного договору №2 від 24.01.2012 року, укладеного ним під впливом помилки та поза межами повноважень Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради.

Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.

Доводи позивача, в частині укладення ним правочину під впливом помилки суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину :

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2. особа , яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4. правочин має вчинятися у формі , встановленій законом;

5.правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось представником позивача, останньому для прийняття рішення про доцільність і можливість укладення спірного договору відповідачем було надано пакет документів, в тому числі і Положення про відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради.

Позивач підписав спірний договір без застережень.

Дослідивши у судовому засіданні зміст Положення про відділ технічного нагляду, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що обставин, щодо яких помилився позивач немає, оскільки його переконання щодо юридичного статусу відповідача є суб'єктивним припущенням, що спростовується матеріалами справи.

З огляду на зазначене суд вважає, що заявлена позовна вимога про визнання інвестиційного договору №2 вчиненого під впливом помилки є необґрунтованою .

Згідно частини 1 статті 55 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України), суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 55 ГК України, суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно частини 2 статті 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення,поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до п.30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання прийняття рішення щодо створення, ліквідації реорганізації та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади віднесені до виключної компетенції міських рад.

Згідно вимог статті 58 ГК України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно вимог статті 89 ЦК України, дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи.

Згідно приписів ч.2 статті 80 ЦК України, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено , що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи , які діють відповідно до установчих документів та закону . Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом . За змістом частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин , який вчиняє юридична особа , підписується особами , уповноваженими на це її установчими документами , довіреністю , законом або іншими актами цивільного законодавства .

У судовому засіданні встановлено , що 30 квітня 2010 року тридцять четверта сесія п'ятого скликання Тернопільської міської ради прийняла рішення № 5/34/84 , яким затвердила Положення про відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради в новій редакції.

Пунктом 1.1. Положення визначено , що Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради являється правонаступником всіх прав та обов'язків , які виникли внаслідок діяльності відділу технічного нагляду за ремонтом та утриманням шляхово-мостового господарства , об'єктами зовнішнього благоустрою та капітальним ремонтом , реконструкцією житлового фонду Тернопільської міської ради та зміни його назви.

Власником та Засновником Відділу є Тернопільська міська рада , яка діє від імені територіальної громади м. Тернополя ( пункт 1.2. Положення ).

Згідно пункту 1.6. Положення Відділ здійснює свою діяльність на правах відокремленого структурного підрозділу міської ради , є юридичною особою , має свою печатку зі своїм найменуванням , необхідні штампи , бланки , реквізити .

Розділом 3 Положення визначено права Відділу , згідно якого Відділ має право укладати договори з юридичними та фізичними особами , в тому числі іноземними , в установленому законодавством порядку .

Отже , відповідач у справі :Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради є юридичною особою ( п. 1.6. Положення ) та має право укладати договори з юридичними та фізичними особами ( п. 3.1.1. Положення ) .

Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено , що юридичною особою є організація , створена і зареєстрована у встановленому законом порядку .

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю , може бути позивачем та відповідачем у суді .

Згідно п. 4 статті 87 ЦК України юридична особа вважається створено з дня її державної реєстрації.

Пунктом 1 статті 89 ЦК України встановлено , що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку , встановленому законом . Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру , відкритого для загального ознайомлення .

Відповідач у справі надав суду Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 в„– 653009 , виданого Державним реєстратором Гермак Л.М., у якому вказано , що Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради є юридичною особою , ідентифікаційний код 21156999, державну реєстрацію юридичної особи вчинив виконавчий комітет Тернопільської міської ради 14.03.2006 року ( копія Свідоцтва знаходиться в матеріалах справи ) .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 22.05.2012 року №2256/1.5, запис 2, відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради внесений до реєстру як юридична особа, реєстраційний номер якої 10006177804, місцезнаходження 46001, місто Тернопіль, вулиця Коперника, будинок 1, дата реєстрації 14.03.2006 року. Видами діяльності відділу, відповідно до Витягу, є діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1), управління на рівні районів, міст, районів у містах (75.11.4).

Головне управління статистики у Тернопільській області довідкою АА № 312163 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) підтверджує правовий статус відповідача як юридичної особи з організаційно-правовою формою - комунальна організація (установа, заклад), інституційний сектор економіки за КІСЕ - регіональні та місцеві органи державного управління.

Приймаючи дане судове рішення, суд керується також наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 N 97 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. N 59 та скасування нормативних документів (далі -наказ),

Згідно з п. 3.4.1 наказу, організація (установа, заклад)- організаційна структура, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Пункт 3.4.5 наказу передбачає, що комунальна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Таким чином, Тернопільська міська рада, як засновник відповідача, в межах компетенції, визначеної Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням від 30.04.2010 року № 5/34/84 затвердила Положення про відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради (нову редакцію). Відповідно до п.1.6 Положення про відділ, він є юридичною особою. Пункт 3.1.1 Положення передбачає, що відділ має право укладати договори з юридичними та фізичними особами в установленому законодавством порядку.

Враховуючи наведені норми законодавства та перевірені факти, суд приходить до висновку, що відповідач є юридичною особою, наділеною правом здійснювати господарську діяльність на основі повної господарської самостійності, а тому, при укладенні інвестиційного договору №2 від 24.01.2012 року був наділений необхідним обсягом повноважень для здійснення повноцінної та самостійної діяльності, в тому числі і щодо укладення спірного договору.

В судовому засіданні також встановлено, що предметом спірного договору є діяльність сторін з облаштування зупинки громадського транспорту з об'єктами торгово-побутового призначення на земельній ділянці площею 0,06га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (п.1.1).

Вказана земельна ділянка належить відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради на праві постійного користування, що підтверджується державним актом серія ЯЯ №297508, виданим на підставі рішення сесії Тернопільської міської ради від 15.11.2011року №6/15/71.

Згідно вимог статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Згідно вимог ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

В свою чергу, відповідно до ч.1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 та 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільської міської ради від 16.08.2011 року № 6/13/91 відповідачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,06 га за адресою Митрополита Шептицького для облаштування зупинки громадського транспорту з об'єктами торгово-побутового призначення.

На підставі зазначеного рішення та договору № 134-11 від 28.09.2011 року комунальним підприємством «Земельно-кадастрове бюро»було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ( в постійне користування) для зазначених вище цілей.

Рішенням Тернопільської міської ради від 15.11.2011 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га для облаштування зупинки громадського транспорту з об'єктами торгово-побутового призначення за адресою АДРЕСА_2 відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради. Цим же рішенням зазначену земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000:12:006:0038) надано відповідачу в постійне користування.

З огляду на зазначене, суд встановив, що надання відповідачу земельної ділянки площею 0,06 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (кадастровий номер 6110100000:12:006:0038) в постійне користування відбулося відповідно до вимог чинного законодавства та у встановленому порядку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд вважає , що Інвестиційний договір № 2 від 24.01.2012 року не суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства ; особи , які вчинили правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі , а також правочин спрямовано на настання правових наслідків .

Оцінивши представлені документальні докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним інвестиційного договору №2 укладеного 24.01.2012 року між відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 є такими, що не підлягають до задоволення та відмовляє у позові за недоведеністю обставин, на які посилається позивач.

Витрати по сплаті судового збору згідно статті 49 ГПК України, покладається на позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 3, 8, 143 Конституції України, статтями 1, 2, 32, 33, 43, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, статтями 55, 57, 62, Господарського Кодексу України, статтями 11, 15, 16, 80, 81, 87, 89, 202, 203, 215 Цивільного Кодексу України, статтями 12, 92,122, 123 Земельного кодексу України, нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", суд

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

3.Повне рішення складено та підписано 31 травня 2012 року.

Суддя М.Є. Півторак