Постанова

від 30.05.2012 по справі 2а/1270/3786/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3786/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

за участю сторін:

представника позивача: Маруніч К.В.,

представника відповідача: Шеховцова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопровідні системи» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання противоправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубопровідні системи» (далі - позивач) звернулось з вказаним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську (далі - відповідач) в якому просило:

- визнати противоправними дії відповідача щодо визнання нікчемними всіх правочинів, укладених ТОВ «Трубопровідні системи» за період з 01.04.11 по 30.04.11 року, викладених в акті №707/23/23490082 від 02.03.2012 року;

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000422310 від 21.03.2012 року;

- зобов'язати відповідача привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника податків - ТОВ «Трубопровідні системи» з даними, наведеними ним у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.11 по 30.04.11 року та в обґрунтування якого зазначив наступне.

02 березня 2012 року посадовими особами ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську було складено акт №707/23/23490082 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопровідні системи» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дельфі Інг» за період з 01.04.11 по 30.04.11 року». На думку позивача зазначений акт ґрунтується лише на припущеннях інспектора щодо нікчемності укладення договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішенням суду про винання їх такими. У зв'язку з чим позивач просив суду визнати противоправними дії відповідача щодо визнання нікчемними всіх правочинів, укладених ТОВ «Трубопровідні системи» за період з 01.04.11 по 30.04.11 року, викладених в акті №707/23/23490082 від 02.03.2012 року, визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000422310 від 21.03.2012 року та зобов'язати відповідача привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника податків - ТОВ «Трубопровідні системи» з даними, наведеними ним у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.11 по 30.04.11 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення на позов (а.с.75-77) в яких просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Підпунктом 78.1.11, п.78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубопровідні системи», ідентифікаційний код 23490082, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 09 червня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом Серії А00 №713811 (а.с.66). Позивач, перебуває на податковому обліку ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганьку з 19 грудня 1995 року за №02346 (а.с.67). Крім того, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №17164321 про реєстрацію платника податку на додану вартість Серії НБ №413820 від 16.06.2006 року (а.с.68).

На підставі наказу від 01.03.12 №453, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дельфа Інг» за період з 01.04.11 по 30.04.11, за результатами якої було складено акт №707/23/23490082 від 02.03.2012 (а.с.9-20).

Згідно висновків акта перевірки №707/23/23490082 від 02.03.2012 року проведеною перевіркою встановлено порушення, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ у квітні 2011 року на суму ПДВ 8250,67 грн., на суму 7730,40 грн. та 521 грн. Крім того позивачем завищено валові витрати за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 11889,00 грн. та податковий валовий дохід за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 38652,00 грн.

На підставі вищевказаного вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422310 від 21.03.2012 року (а.с.28).

В Акті перевірки №707/23/23490082 від 02.03.2012 року зазначено, що контрагентам - постачальникам позивача у перевіряємому періоді було Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг».

Як вбачається з акту перевірки по взаємовідносинам Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопровідні системи» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг» встановлено, що ТОВ «Дельфа Інг» не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів, робіт, послуг від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарі, робіт та послуг, укладені ТОВ «Дельфа Інг» з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно - правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними (аркуш 6 акту перевірки). Такі висновки відповідач зробив на підставі акту перевірки Алчевської ОДПІ від 15.11.2011 року №1797/231/37288372. Зазначений акт перевірки було скасовано постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі №2а-11263/11/1270 від 10.01.2012 року (а.с.45-54). Вказану постанову ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2012 року було залишено без змін (а.с.55-61).

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідач дійшов висновків про порушення позивачем, які викладені в акті перевірки №707/23/23490082 від 02.03.2012, на підставі акту перевірки від 15.11.2011 року №1797/231/37288372, дії по проведенню якого визнані судом протиправними.

Посилання відповідача на те, що правочин між позивачем та ТОВ «Дельфа Інг» здійснений без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним - не знайшло свого підтвердження у наданих до матеріалів справи доказах.

Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Зазначимо, що хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", проте не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, при використанні терміну «нікчемний правочин», не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушували публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

Суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і, в подальшому, за можливі, будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання. Також законодавець не встановлює відповідальності для суб'єкта господарювання через відсутність висновків зустрічних перевірок його постачальників, та не визначає певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає, що дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку, що при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не були взяти до уваги фактичні обставини, оригінали документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реального характеру взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Дельфа Інг». З матеріалів справи вбачається, що на виконання угод, укладених між позивачем та ТОВ «Дельфа Інг» позивачем отримано товар, на що оформлено податкові накладні.

З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави вважати угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Дельфа Інг» нікчемними.

Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську щодо визнання нікчемними всіх правочинів, укладених ТОВ «Трубопровідні системи» за період з 01.04.11 по 30.04.11 року, викладених в акті №707/23/23490082 від 02.03.2012 року.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000422310 від 21.03.2012 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Жовтневому районі у м. Луганську привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопровідні системи» «Трубопровідні системи» з даними, наведеними ним у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.11 по 30.04.11 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопровідні системи» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 33,00 грн. (тридцять три гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 31 травня 2012 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур