Постанова

від 13.03.2012 по справі 117/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 березня 2012 р. № 2-а- 117/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 12.09.2011 року № 0003322311 та від 12.09.2011 року №0003312311.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 25 серпня 2011 року на підставі наказу начальника Чугуївської ОДПІ від 12.08.2011 року № 471 було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Зооветеринарний центр" з питань взаємовідносин з ТОВ «АПО Харківцукорзбут» за вересень 2009 року. За результатами перевірки складено акт від 25.08.2011 року №665/2311/31293151, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення - рішення. Не погоджуючись з викладеними в акті перевірки висновками, а також з винесеними за результатами перевірки податковими повідомленнями - рішеннями від 12.09.2011 року №0003322311 та №0003312311, ТОВ "Зооветеринарний центр" було розпочато процедуру адміністративного оскарження в порядку досудового вирішення спору. Рішеннями ДПА України в Харківській області від 22.11.11р. № 5225/10/25-203 та ДПС України від 23.12.2011 року №8250/6/10-2115 скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Свою позицію щодо незгоди з спірними податковими повідомленнями - рішеннями позивач вмотивовує наступним:

З метою виготовлення ветеринарних препаратів, преміксів та вітамінно - мінеральних добавок ТОВ "Зооветеринарний центр" на підставі укладеного Договору купівлі - продажу у ТОВ «АПО Харківцукорзбут» придбало товар (цукор), який є сировиною для виготовлення ветеринарних препаратів та преміксів. На момент здійснення господарських операцій між ТОВ "Зооветеринарний центр" та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» за даними Єдиного державного реєстру, останній був платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ у нього не було анульовано. Позивач стверджує, що у спірних правовідносинах не вчиняв порушень Закону України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий кредит та суми валових витрат за взаємовідносинами з ТОВ «АПО Харківцукорзбут» обчислив правильно, що підтверджено необхідними первинними документами та податковими накладними, складеними у відповідності до вимог п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилаючись на ст.19 Конституції України, позивач вважає, що перевірка проведена в порушенням норм Податкового кодексу, а спірні податкові повідомлення - рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області позовні вимоги ТОВ "Зооветеринарний центр" не визнав. У письмових запереченнях на позов вказав, що на підставі службового посвідчення працівниками Чугуївської ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності ТОВ "Зооветеринарний центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства України, з питань взаємовідносин з ТОВ «АПО Харківцукорзбут» за період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року, про що складено акт №665/2311/31293151 від 25.08.2011 року. За результатами встановлених порушень п.п 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 23.12.1994 року №334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, позивачем до валових витрат зайво віднесено суму 2.291,67 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2009 року на суму 2.291,67 грн. Також, за висновками перевірки, позивач, в порушення вимог п.п 7.2.3 п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1 пп. 7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно відніс за вересень 2009 року до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 458 грн. На підставі акту перевірки та враховуючи виявлені порушення, податковим органом обґрунтовано та правомірно винесені податкові повідомлення - рішення від 12.09.2011 року №0003322311 та №0003312311.

За таких підстав, Чугуївська ОДПІ стверджує, що діяла виключно в межах наданої компетенції, визначеної законодавчими актами, та посилаючись на КАС України просила в позові ТОВ "Зооветеринарний центр" - відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 31293151. З 23.02.2001 року на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в Чугуївській ОДПІ за №2308.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

28.08.2011 року на підставі службового посвідчення серії УХК №068580, виданого 04.03.2010 року ДПА у Харківській області Походенко Олександром Васильовичем, заступником начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Чугуївської ОДПІ, радником податкової служби III рангу, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75 п.п 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, п. 79.1, 79.2. ст. сг.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, відповідно до наказу Чугуївської ОДПІ від 12.08.2011р. № 471, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Зооветеринарний центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, код 31293151, з питання взаємовідносин з ТОВ «АПО Харківцукорзбут», код ЄДРПОУ 34470172, за період з 01.09.2009 по 30.09.2009 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 25.08.2011 року №665/2311/31293151.

З посиланням на вищезазначений акт перевірки, Чугуївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.09.2011 року №0003312311, яким ТОВ "Зооветеринарний центр" визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 859,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 573 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 286,50 грн., та податкове повідомлення - рішення від 12.09.2011 року №0003322311, яким ТОВ "Зооветеринарний центр" визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 687 грн., у т.ч. за основним платежем - 458 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 229 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугували відображені в акті від 25.08.2011 року №665/2311/31293151 висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Зооветеринарний центр" вимог:

-ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АПО Харківцукорзбут»;

- пп. 7.2.3, п. 7.2, ст.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 458 грн.;

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2009 року на суму 573 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням податкового органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження.

За наслідками розгляду скарг ТОВ "Зооветеринарний центр" рішеннями Державної податкової адміністрації України в Харківській області від 22.11.11р. № 5225/10/25-203 та Державної податкової служби України від 23.12.2011 року №8250/6/10-2145 оскаржені позивачем податкові повідомлення - рішення від 12.09.2011 року №0003312311 та №0003322311 залишені без змін, а скарги - без задоволення. Після чого, ТОВ "Зооветеринарний центр" звернулось з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних в акті перевірки висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, господарські взаємовідносини між ТОВ "Зооветеринарний центр" та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» у перевіряємому періоді відбувались на підставі договору №КП-01/07/15-3 від 15.01.2007 року (а.с 137-138).

Згідно умов даного договору, продавець ТОВ «АПО Харківцукорзбут» передає у власність покупцю ТОВ "Зооветеринарний центр" товар (цукор - пісок), за що покупець зобов'язується сплатити в строки і на умовах передбачених даним договором.

ТОВ "Зооветеринарний центр" є виробником ветеринарних препаратів, преміксів та вітамінно - мінеральних добавок, про що свідчить ліцензія серії АВ №521987 (а.с.69).

Судом встановлено та підтверджується матерілами справи, що отриманий товар (цукор-пісок) від ТОВ «АПО Харківцукорзбут» був використаний позивачем як сировина для виготовлення ветеринарних препаратів та преміксів.

З матеріалів адміністративної справи також вбачається, що видача, оплата та поставка товару (цукор-пісок) за договором №КП-01/07/15-3 від 15.01.2007 року, укладеним між ТОВ "Зооветеринарний центр" та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» підтверджується наступними документами: рахунком від 31.08.2009 року №1150 на суму 2.750,00 грн. (а.с.54), платіжним дорученням від 08.09.2009 року №1420 на суму 2.750,00 грн. (а.с.55), накладною від 10.09.2009 року №1208 на суму 2.750,00 грн. (а.с.56), податковою накладною від 08.09.2009 року №1204 (а.с.57). Податкова накладна від 08.09.2009 року №1205 зареєстрована в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних №9 за порядковим номером 15 на суму 2750,00 грн. (а.с.58-60).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на вказаний вище правочин, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 та п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за договором №КП-01/07/15-3 від 15.01.2007 податковим органом визнані та підтверджені матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Зооветеринарний центр" має виробниче приміщення по виробництву преміксів та ветеринарних препаратів, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.10.2003 року (а.с.75). Також до матеріалів справи надано копії договір оренди нежитлового приміщення від 26.04.2010 року №4595 (а.с.76-79), договір позички приміщення від 01.04.2011 року №б/н (а.с.80-81), договір позички від 07.05.2009 року та 07.07.2007 року (а.с.82-83), документи бухгалтерського обліку (а.с.84-94), договір поставки від 10.04.2009 року, від 04.-6.2009 року №0190 (а.с.95-99), які додатково підтверджують факт здійснення господарської діяльності ТОВ "Зооветеринарний центр".

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - ДПІ, в ході розгляду справи до суду не подав.

За таких підстав, висновок Чугуївської ОДПІ щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ "Зооветеринарний центр" та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» та відсутність реальності настання юридичних наслідків за даним правочином спростовується, оскільки здійснення фінансово - господарської діяльності за вищевказаним правочином підтверджується витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочину суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки та перевіривши викладені в акті доводи суб'єкта владних повноважень зібраними доказами, суд дійшов висновку, що Чугуївська ОДПІ не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірного правочину є висновок іншого органу податкової служби - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, яким встановлено відсутність ТОВ «АПО Харківцукорзбут» за юридичною адресою, відсутність інформації щодо наявності орендованих основних засобів та обладнання тощо.

Разом з тим, з положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірного правочину, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом - ТОВ «АПО Харківцукорзбут», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті перевірки, висновок суб'єкта владних повноважень про нікчемність укладеного між ТОВ "Зооветеринарний центр" та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» спірного правочину вмотивований виключно посиланням на акт - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Інших мотивів, окрім нікчемності спірного правочину за висновками Чугуївської ОДПІ, відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення - рішення не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ «АПО Харківцукорзбут».

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна не є необхідною підставою для здійснення фінансово -господарської діяльності підприємства, вони можуть бути орендованими, тощо. Наявність або відсутність у платника податків власних виробничих, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів не може бути сама по собі доказом товарності поставок.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними видатковими накладними, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем, ТОВ "Зооветеринарний центр" та його контрагентом -ТОВ ТОВ «АПО Харківцукорзбут». Доказів того, що ці зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав. Відповідач також не подав до суду жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочину є помилковим, оскільки базується лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих для перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Стосовно судження податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.3, п. 7.2, ст.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд зазначає наступне:

Згідно із підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного полдаткового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 даного Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За правилами, визначеними пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Приписами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де указано, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та обставини подальшого використання товару саме в межах господарської діяльності ТОВ "Зооветеринарний центр" для виробництва ветеринарних препаратів та преміксів визнані ОДПІ в ході проведення перевірки діяльності позивача та не спростовані в ході судового засідання.

При цьому, суд зазначає, що визнання ДПІ факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обґрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Зооветеринарний центр", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківської області від 12.09.2011 року №0003322311 та від 12.09.2011 року №0003312311.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19 березня 2012 року.

Суддя О.В. Панченко