Постанова

від 23.05.2012 по справі 4751/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23 травня 2012 р. № 2-а- 4751/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Старосєльцевої О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.

представника відповідача -Подобайло І.В.,

представника позивача -Кравцова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.04.2012 року № 0003432305 та № 0003422305.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення -рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті №666/2201/32235242 від 30.03.2012 р., а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач вважав, що господарські взаємовідносини з контрагентом -ТОВ "Промтехноопт" відбулися за правочинами, котрі відповідають вимогам чинного законодавства, бо укладені між правоздатними і дієздатними суб'єктами господарювання, господарські зобов'язання за спірним правочином виконані в повному обсязі, що спричинило зміни у структурі та складі активів сторін спірного правочину, реальність господарської операції підтверджується належно складеними первинними документами та фактом проведення ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" платежів за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових коштів. Посилаючись на викладені вище мотиви, представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті підприємством завищено суму податкового кредиту з ПДВ за листопад 2011року в розмірі 20098 грн. та завищено суму валових витрат за 4 кв. 2011р. на суму 100489,24 грн., за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення -рішення № 0003432305 від 06.04.2012 року про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 30147,00 грн. (з них основний платіж -20098,00 грн.; штраф -10049,00) та № 0003422305 від 06.04.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23113,00 грн. (з них основний платіж -23113,00 грн.; штраф -0,00) були винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з посиланням на акт перевірки від №666/2201/32235242 від 30.03.2012 р.

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" податковим органом було виявлено порушення:

1. п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), підприємством ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР»завищено суму податкового кредиту з ПДВ: за листопад 2011 року в розмірі 20097,87грн.; що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 20098грн., у тому числі: за листопад 2011 року в розмірі 20098грн.:

2. порушення п.44.1 ст.44 та п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР»завищено суму валових витрат на 100489,24 грн. (4-й кв. 2011), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 23113 грн. (4-й кв. 2011).

В ході розгляду справи судом встановлено, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова актів перевірок господарської діяльності ТОВ "Промтехноопт", котрі перелічені в п.3.2 акту №666/2201/32235242 від 30.03.2012 р., якими визнано наявні ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання за період листопад 2011 року та як наслідок у ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР»відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платником податків та зборів ТОВ "Промтехноопт", а саме: на суму податкового кредиту в розмірі 20097,87 грн. за листопад 2011року; валові витрати за 4 кв. 2011 року на суму 100489,24 грн.

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень не покладено.

Перевіряючи відповідність спірного рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За матеріалами справи судом встановлено, що ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.10.2002 № 13939, станом на 14.12.2011р. перебував на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова. ТОВ "АВТОТЕХЦЕНТР" є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 28306808 серія НБ № 2006522 дата видачі 06.11.2001, що видано ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. Має індивідуальний податковий номер платника ПДВ- 322352420301.

Згідно із Довідки Харківського обласного управління статистики має право здійснювати діяльність у сферах: 50.20.0 - технічне обслуговування та ремонт автомобілів; 52.12.0- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 50.30.2.- роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; 50.30.1. - оптова торгівля автомобільними деталями та приладдями.

У період, що перевірявся, ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР»використовувало у своїй діяльності орендовані офісні приміщення на підставі: договору оренди від 01.12.2011 № 386/04 між ПРАТ "Готель"Харків" та ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР»; договору оренди № 42 від 15.07. 2011 року, укладеного між ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "ІМК" НАНУ" та ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР»передано в строкове платне користування нерухоме державне майно з метою розміщення станції технічного обслуговування автомобілів.

Згідно Дозвілу на розміщення об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування (об"єкту благоустрію) від 03.12.2009 р. № 01-3400, від 22.12.2011№ Б01-082 ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР»надані дозвіли на розміщення майстерні з ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та відділу з реалізації непродовольчих товарів.

Судом встановлено, що між позивачем, ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР»(в якості - покупця) та ТОВ "Промтехноопт" (в якості постачальника) було укладено договір поставки № 15/0/-11 від 15.08.2011 року предметом якого є постачання запчастин до легкових автомобілів в кількості та у строки узгоджені сторонами на кожну окрему поставку (а.с. 46).

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідкою Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, підстав для висновку про наявність у позивача наміру безпідставно отримати вигоду за спірним правочином матеріали справи не містять.

Таким чином, вказаний договір визнається судом належним та допустим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На виконання вказаного правочину ТОВ "Промтехноопт" були виписані:-податкові накладні: № 45 від 01.11.11р. на загальну суму 16144,28 грн, у т.ч. ПДВ - 3228,86 грн.; № 46 від 01.11.11р. на загальну суму 13114,84 грн, у т.ч. ПДВ -2622,97 грн.; № 152 від 03.11.11р. на загальну суму 8084,98 грн, у т.ч. ПДВ -1617,00 грн.; № 331 від 11.11.11р. на загальну суму 8894,89 грн, у т.ч. ПДВ -1778,98 грн.; № 358 від 14.11.11р. на загальну суму 8204,95 грн, у т.ч. ПДВ -1640,99 грн.; № 451 від 18.11.11р. на загальну суму 17717,49 грн, у т.ч. ПДВ -3542,90 грн.; № 553 від 25.11.11р. на загальну суму 17656,63 грн, у т.ч. ПДВ -3531,33 грн.; № 572 від 28.11.11р. на загальну суму 10674,18 грн, у т.ч. ПДВ -2134,84 грн. на загальну суму 120587.11 (в тому числі ПДВ-20097.87 грн.) (а.с.63-70);- видаткові накладні від: 01.11.2011р. на суму 19373.14 грн. (ПДВ-3228.86 грн.); 01.11.2011р. на суму 15737.81 грн. (ПДВ-2622.97 грн.); 03.11.2011р. на суму 9701.98 грн. (ПДВ-1617.00 грн.); 11.11.2011р. на суму 10673.87 грн. (ПДВ-1778.98 грн.); 14.11.2011р. на суму 9845.94 грн. (ПДВ-1640.99 грн.); 18.11.2011р. на суму 21257.39 грн. (ПДВ-3542.90 грн.); 25.11.2011р. на суму 21187.96 грн. (ПДВ-3531.33 грн.); 28.11.2011р. на суму 12809.02 грн. (ПДВ-2134.84 грн.); на загальну суму 120587.11 (в тому числі ПДВ-20097.87 грн.) (а.с. 55-62).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунків №№ 407, 412, 417, 431, 439, 447, 458, 473 (а.с.47-54).

Фізичне переміщення товару підтверджується договорами-підряду №01/11/2011, №03/11/2011, №11/11/2011, 14/11/2011, 18/11/2011, 25/11/2011, 28/11/2011, та актами виконаних робіт за договорами-підряду від 01.11.2011р., 03.11.2011р., 11.11.2011р., 14.11.2011р., 18.11.2011р., 25.11.2011р., 28.11.2011р. (а.с.209-222).

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: прибутковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: довіреність №166 від 01.11.2011р.; довіреність №170 від 1.11.2011р.; довіреність №173 від 18.11.2011р. через ОСОБА_3

Оплата за вказаними правочином була здійснена у повному обсязі, шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: №353 від 14.11.2011р. на загальну суму 15737.81 грн. (в тому числі ПДВ-2622.97 грн.); №354 від 14.11.2011р. на загальну суму 9701.98 грн. (в тому числі ПДВ- 1617.00 грн.); №358 від 15.11.2011р. на загальну суму 19373.14 грн. (в тому числі ПДВ- 3228.86 грн.); №381 від 24.11.2011р. на загальну суму 9845.94 грн. (в тому числі ПДВ- 1640.99 грн.); №380 від 24.11.2011р. на загальну суму 10673.87 грн. (в тому числі ПДВ- 1778.98 грн.); №391 від 05.12.2011р. на загальну суму 21257.39 грн. (в тому числі ПДВ- 3542.90 грн.); №392 від 05.12.2011р. на загальну суму 9000.00 грн. (в тому числі ПДВ- 1500.00 грн); №401 від 08.12.2011р. на загальну суму 12187.96 грн. (в тому числі ПДВ- 2031.33грн.); №402 від 12.12.2012р. на загальну суму 12809.02 грн. (в тому числі ПДВ-2134.83 грн.).

В подальшому придбаний товар було використано позивачем у власній господарської діяльності, а саме задіяно при виконанні ремонту автомобілів підприємств: ТОВ «ТЕХІНВЕСТ»; СТГО Південна залізниця»; Підприємство «Палац Праці Обєднання профспілок Харківської області»; Селянське господарство «Муравский шлях»; ЧПФ «Бриз»; ТОВ СП «Мелихівське»; СТОВ «Мрія»; СФГ «Вікторія»; ВКПФ«ІСТОК»; ТОВ «Агропромислова компанія Савинська», що підтверджується актами виконаних робіт: № 14265 від 01.11.2011р. на суму 5107.60 грн., №14459 від 03.11.2011р. на суму 1997.50 грн..,№14460 від 03.11.2011р. на суму 1982.00 грн.., №14579 від 09.11.2011р. на суму 1031.60 грн.,№14606 від 14.11.2011р. на суму 2814.40 грн..,№14645 від 18.11.2011р. на суму 1140.00 грн., №14676 від 23.11.2011р. на суму 1785.40 грн., №14689 від 24.11.2011р. на суму 1684.20 грн., №14694 від 25.11.2011р. на суму 1094.40 грн., №14722 від 29.11.2011р. на суму 216.00 грн., №14787 від 08.12.2011р. на суму 5052.00 грн. та податковими накладними: № 57 від 28.09.2011р. на суму 5107.60 грн. (в тому числі ПДВ-851.27 грн); № 2 від 22.11.2011р. на суму 1997.50 грн. (в тому числі ПДВ-332.91 грн.); № 5 від 04.11.2011р. на суму 1982.00 грн. (в тому числі ПДВ-330.33 грн.); № 19 від 10.11.2011р. на суму 1031.00 грн. (в тому числі ПДВ-171.93 грн.); № 23 від 14.11.2011р. на суму 2814.40 грн. (в тому числі ПДВ-469.07 грн.); № 41 від 21.11.2011р. на суму 1140.00 грн. (в тому числі ПДВ-190.00 грн.); №66 від 30.11.2011р. на суму 1785.40 грн. (в тому числі ПДВ-297.57 грн.); №55 від 25.11.2011р. на суму 1684.20 грн. (в тому числі ПДВ-280.70 грн.); №54 від 25.11.2011р. на суму 1094.40 грн. (в тому числі ПДВ-182.40 грн.); №64 від 29.11.2011р. на суму 216.00 грн. (в тому числі ПДВ-36.00 грн.); №10 від 08.12.2011р. на суму 5052.00 грн. (в тому числі ПДВ-842.00 грн.) (а.с.105-136).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов"язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності отриманих за спірними правочинами результатів робіт у спірних правовідносинах, невикористання ТОВ отриманих за спірними правочинами результатів робіт в господарській діяльності позивача, вартісних показників робіт, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що викладене в акті судження податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій із платником податків та зборів ТОВ "Промтехноопт" ґрунтується виключно на висновках актів, складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова за наслідками проведення перевірок ТОВ "Промтехноопт", якими визнано наявність ознак нереальності здійснення господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання .

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов"язання.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Крім того, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача про відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платником податків та зборів ТОВ "Промтехноопт" є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на наявність ознак нереальності здійснення господарської діяльності ТОВ "Промтехноопт" встановлений актами перевірок іншим податковим органом.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень- рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 06.04.2012 року № 0003432305 та № 0003422305.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" (61022, м. Харків, майдан Свободи, б.7, код ЄДРПОУ 32235242) витрати з оплати судового збору в сумі 533,00 (п'ятсот тридцять три гривні 00 коп.) грн.

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28.05.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.