Постанова

від 01.06.2012 по справі 2а/0470/1777/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/1777/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Вербному Д.С.

за участю представників:

позивача Чередниченко І.В.

відповідача Овсянникової Л.О.

третьої особи Шестерні Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Мобілочка»до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Продснабторг», про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мобілочка»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 січня 2012 року:

- №0000062302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 384 330,00 грн., з яких податкове зобов'язання -1 382 238,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -2 092,00 грн.;

- №0000072302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 710 292,00 грн., з яких податкове зобов'язання -2 704 550,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -5 742,00 грн.;

- №0000092302, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 374 484,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року за клопотанням позивача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Продснабторг»(код ЄДРПОУ 37211320).

В обґрунтування позову позивачем зазначено наступне:

- позивач не погоджується з позицією податкового органу та висновками, викладеними в пунктах 1, 2, 3 розділу «Висновки»Акту перевірки позивача, тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню;

- висновок податкового органу про те, що укладення ПП «Мобілочка»з ТОВ «Продснабторг», ТОВ «Телеком парнер», ПП «Сегмент-Юг»правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, отже, є нікчемними, зроблено при відсутності належних доказів, за своїм внутрішнім переконанням та без урахування положень діючого законодавства;

- надані до перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують, що ПП «Мобілочка»мала всі необхідні умови для здійснення господарських операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна, наявності необхідного управлінського та технічного персоналу та основних коштів;

- для ведення своєї господарської діяльності ПП «Мобілочка»має всі необхідні дозвільні та реєстраційні документи, своєчасно сплачує податки та звітує про свою діяльність;

- всі зазначені у акті перевірки угоди є дійсними, з реальним настанням правових наслідків, отже позивач правомірно відобразив у податковій звітності від'ємне значення об'єкта оподаткування та задекларував суми податку на прибуток підприємства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що висновки акту перевірки є правомірними, оскаржувані рішення прийнято на підставі та у межах чинного законодавства, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник ТОВ «Продснабторг»у судовому засіданні надав пояснення з приводу господарських правовідносин між ПП «Мобілочка»та ТОВ «Продснабторг», зазначив, що 1 грудня 2010 року між зазначеними підприємствами було укладено договір суборенди, умови якого були виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання робіт.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень від 25 листопада 2011 року №001198, №001192, №001200, №001201, виданих ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м . Дніпропетровська, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78 статті 78 Податкового Кодексу України та відповідно до заяви підприємства на реорганізацію від 23 березня 2011 року №12241270018009898, посадовими особами ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м . Дніпропетровська проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Мобілочка»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2010 року по 15 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 15 грудня 2011 року. За результатами перевірки складено Акт від 29 грудня 2011 року №3229/23-2/33474548.

У ході проведення перевірки податковими інспекторами встановлено наступне.

Перевіркою господарських взаємовідносин ПП «Мобілочка»з ТОВ «Продснабторг»(код ЄДРПОУ 37211320) за січень та квітень 2011 року встановлено наступне.

1 грудня 2010 року між ТОВ «Продснабторг»(орендар) та ПП «Мобілочка»(суборендар) укладений договір суборенди, за умовами якого орендар зобов'язувався передати, а суборендар прийняти на умовах оренди в строкове, платне користування нежитлові приміщення. Отримані в суборенду приміщення ПП «Мобілочка»використовує у власній господарській діяльності.

ТОВ «Продснабторг»було виписано податкові накладні, оплата за якими ПП «Мобілочка»була здійснена у січні та квітні 2011 року.

Суму податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено ПП «Мобілочка»до складу податкового кредиту за:

- січень 2011 року у розмірі 340 465,73 грн. та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та декларацій з податку на додану вартість за січень 2011 року. Також, Позивач за січень відобразив у складі валових витрат послуги оренди від ТОВ «Продснабторг»у розмірі 1 702 328,67 грн.;

- квітень 2011 року у розмірі 397 680,40 грн. та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та декларацій з податку на додану вартість за квітень 2011 року. Окрім того, Позивач за квітень відобразив у складі валових витрат послуги оренди від ТОВ «Продснабторг»у розмірі 1 988 402,02 грн.

Згідно висновків Акту перевірки від 7 квітня 2011 року №707/23-2/37211320 ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м . Дніпропетровська «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Продснабторг»(код ЄДРПОУ 37211320) з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011 року»ТОВ «Продснабторг»є «податковою ямою» в силу приписів частини 1, 5 статті 203, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України (зазначені правочини мають ознаки нікчемності). Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; дирекція та бухгалтерія ТОВ «Продснабторг »за юридичною адресою не знаходяться; у підприємства відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. ТОВ «Продснабторг»порушено частину 1 статті 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Продснабторг»з контрагентами.

У ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від або до підприємств-контрагентів у січні 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Продснабторг»»та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно висновку акту від 30 червня 2011 року №1368/23-2/37211320 ДПІ в АНД районі м . Дніпропетровська «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Продснабторг»(код ЄДРПОУ 37211320) з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2011 року», підприємством порушено статті 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ «Продснабторг»з підприємствами-контрагентами по декларації з ПДВ за квітень 2011 року.

Таким чином, операції продажу ТОВ «Продснабторг»у січні та квітні 2011 року товарів (робіт/послуг), в момент вчинення правочинів не спрямовані на реальне настання наслідків, не спричиняють правових наслідків і є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Перевіркою господарських взаємовідносин ПП «Мобілочка»з ТОВ «Телеком партнер»(код ЄДРПОУ 35917941) за лютий 2011 року встановлено, що на підставі угоди поставки від 25 листопада 2009 року №PT/UA/002/09 ТОВ «Телеком партнер»поставив ПП «Мобілочка»мобільні телефони на загальну суму 3 807 941,04 грн., у тому числі ПДВ 634 656,84 грн.

ТОВ «Телеком партнер»були виписані податкові накладні, сума податку на додану вартість за якими була включена позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011 року у розмірі 634 656,84 грн. та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року. Позивач за лютий 2011 року відобразив у складі валових витрат отриманий товар від ТОВ «Телеком партнер»у розмірі 3 173 284,20 грн.

Згідно висновків Акту перевірки від 6 травня 2011 року №81/23-404/35917941 ДПІ у Подільському районі м. Києва «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Телеком Партнер»(код ЄДРПОУ 35917941) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року»: за результатами проведеного аналізу вбачається відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року щодо продажу ТОВ «Телеком Партнер»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Таким чином, з боку контрагентів-покупців вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Телеком Партнер», а з боку контрагентів-постачальників - податкового зобов'язання.

Отже, операції продажу ТОВ «Телеком Партнер»у лютому 2011 року товарів (робіт/послуг), в момент вчинення правочинів не спрямовані на реальне настання наслідків, не спричиняють правових наслідків і є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

У ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від або до підприємств-контрагентів у лютому 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Телеком Партнер»та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою господарських взаємовідносин ПП «Мобілочка»з ПП «Сегмент-Юг»(код ЄДРПОУ 35818058) за грудень 2010 року встановлено наступне.

На підставі угоди поставки від 15 квітня 2010 року ПП «Сегмент-Юг»поставив ПП «Мобілочка»елементи живлення та зарядні пристрої на загальну суму 50 100,30 грн., у тому числі ПДВ 8 350,05 грн.

ПП «Сегмент-Юг»були виписані податкові накладні, сума податку на додану вартість за якими була включена позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року у розмірі 8 350,05 грн. та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Згідно висновків Акту перевірки від 4 березня 2011 року №268/23-51 ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення документальної перевірки приватного підприємства «Сегмент-Юг»(код ЄДРПОУ 35818058) щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року», у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1, 5 статті 203, пунктами 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період грудень 2010 року мають ознаки нікчемності. Таким чином, операції продажу ПП «Сегмент-Юг»у грудні 2010 року товарів (робіт/послуг), в момент вчинення правочинів не спрямовані на реальне настання наслідків, не спричиняють правових наслідків і є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Враховуючи те, що у ПП «Сегмент-Юг»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від або до підприємств-контрагентів у грудні 2010 року. Зазначене дозволило відповідачу зробити висновок про те, що правочини, укладені між ПП «Мобілочка»та підприємствами-постачальниками не мали мети настання реальних наслідків, та, відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України від 16.01.2011р. №435-ІV підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов`язані із його недійсністю.

Також суд вважає за необхідне щодо висновків відповідача відносно нікчемності правочинів, укладених позивачем з зазначеними вище контрагентами, зазначити наступне. Виходячи з наведених вище норм ст.ст. 203, 215, 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ та враховуючи правову позицію Верховного суду України із цього питання, викладену у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до зазначеної постанови, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, встановлення ж факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене відповідним компетентним судом в межах визначеної юрисдикції на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом в тому числі встановлено, що з відповідними позовами про визнання договорів, укладених позивачем з вказаними вище контрагентами, зазначених в актах перевірки нікчемними, відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу; кримінальні справи у відношенні посадових осіб позивача та/або його контрагентів за вказаними договорами, або за фактом скоєння злочину не порушувалися, із цього приводу також відсутні судові рішення (вироки).

Отже, правочини, укладені TOB «Продснабторг», TOB «Телеком Партнер», ПП «Сегмент - Юг»з ПП «Мобілочка», є нікчемними в силу припису закону, тобто правочин, укладений з указаним контрагентом порушує публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Таким чином, ПП «Мобілочка» включило до складу податкового кредиту та валових витрат вартість товарів (робіт, послуг) на підставі документів, що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону № 996, оскільки, враховуючи нікчемність правочинів, не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі -Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Положеннями пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.2011р. №996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.051995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.2011р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.2011р. №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату, час та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ,зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складення, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. за №996-XIV.

Згідно п.3.1 Закону України від 03.04.1997 року за №168-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) об`єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.4.1 Закону України від 03.04.1997р. за №168-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної(контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов`язкових платежів) згідно з законами України з питань оподаткування (за вийнятком податку на додану вартість, а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв`язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Виходячи з доказів, наданих у якості первинних документів позивачем, суд доходить висновку про непідтвердження зазначених вище операцій стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна,які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв`язку з цим посадові особи позивача не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Мобілочка»до підприємств-покупців, у зв`язку з відсутністю (не наданням для перевірки в повній мірі) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Враховуючи той факт, що приватне підприємство «Мобілочка»не надало до перевірки первинні документи, зазначене ставить під сумнів наявність відповідних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2010 р. по 15.12.2011 р. на момент їх здійснення.

Положення статті 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб`єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб`єктів господарювання. При цьому податки та інші обов`язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб`єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Згідно ст. 22 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів, робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом ст. 135.1 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями встановлено, що: доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.2. Податкового Кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу,

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Пунктом 14.1.13 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги є:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990р., органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплато та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладене утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

З метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, а також врахування при здійсненні правосуддя позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011р. №742/11/13 - 11, особлива увага при розгляді зазначеної справи була приділена саме дослідженню обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку -позивача, на підставі яких ним були сформовані дані бухгалтерського обліку, для чого судом з'ясовувався: рух активів у процесі здійснення господарської діяльності позивачем; встановлювалася спеціальна податкова правосуб'єктність контрагентів позивача; встановлювався зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) позивачем і безпосередньою господарською діяльністю позивача, тощо.

Обставинами, які визначають дійсність господарської операції, є: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Однак, дослідивши товарність операцій позивача з контрагентами, суд дійшов висновку про не підтвердження в повній мірі матеріалами, наданими позивачем, фактичного здійснення сторонами угод, дій, що передбачаються відповідними господарськими договорами, що ставить під сумнів реальний характер правочинів, вчинених між ПП «Мобілочка»та його контрагентами.

Таким чином, суд вважає, що в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткува прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР, п.п.135.5.4 п.135.5 ст. п.и.14.1.27, ст. 138,140,142,143 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-У підприємством занижено податок на прибуток у сумі 2704550грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 22 963грн.; за 1 квартал 2011р. - в сумі 2681587грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від діяльності, що піді патентуванню податком на прибуток за 2 квартал на загальну суму 4374484 грн.

В порушення п.п.3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 З України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі зміна] доповненнями), ст. 185, ст. 188, п.п.198.3, п.п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 1382238 грн., в тому числі за грудень 2010р. - 8350 грн., січень 2011р. -340466 грн., лютий 2011р. -634657 грн., квітень 2011р. - 397680 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем в ході судового розгляду справи не було доведено суду протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не зазначено обґрунтованих підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що перевірку приватного підприємства «Мобілочка»проведено із дотриманням вимог чинного законодавства, податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі та у межах повноважень, що передбачені чинним законодавством, і тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27.04.2012 року.

Суддя В.В. Кальник