Постанова

від 29.03.2012 по справі 2а-4093/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2012 р. Справа № 2a-4093/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

за участю представників сторін

представника позивача -Борсука Д.Я.,

представника відповідача -Семківа М.Н., Щура В.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до приватного підприємства «МВМ-ІФ»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 7827,15 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2011 Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі -позивач) звернулося з адміністративним позовом до приватного підприємства «МВМ-ІФ»(надалі -ПП «МВМ-ІФ», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 7827,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватне підприємство «МВМ-ІФ», у якого середньооблікова чисельність штатних працівників протягом 2010 року становила 8 осіб, всупереч вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не забезпечило робочим місцем інваліда в кількості 1 особи та до 16.04.2011 року самостійно не сплатило адміністративно-господарські санкції в розмірі 7312,50 грн. У зв'язку з цим, заборгованість відповідача зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені на момент подання позову становить 7827,15 грн., яка ним добровільно не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, з мотивів викладених в письмових запереченнях та, кожен окремо, пояснили суду, що чинне законодавство, а саме Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»покладає на суб'єктів господарської діяльності обов'язок вживати невідкладних заходів щодо забезпечення інвалідів робочими місцями. Проте, жодним чином не зобов'язує здійснювати пошук інвалідів для їх подальшого працевлаштування. Відповідно до поданого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, середньооблікова кількість штатних працівників особового складу ПП «МВМ-ІФ»вказана 8 осіб. Разом з тим, на підприємстві протягом першого півріччя фактично працювало 7 працівників, а протягом другого -8, з яких 1 -по сумісництву. Зазначили, що протягом 2010 року ними проводилася робота по працевлаштуванню інвалідів, а саме: видано наказ про створення одного робочого місця для інваліда, подавалися відповідні звіти про наявність такого місця до Івано-Франківського міського центру зайнятості.

Тому, враховуючи вказані вище обставини, підстав для сплати адміністративно-господарських санкцій немає. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Приватне підприємство «МВМ-ІФ»зареєстроване як юридична особа 13.02.2007 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за №838877 (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34844490), та здійснює господарську діяльність, використовуючи найману працю (а.с. 17).

26.10.2011 року позивач, керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 №875-XII, із змінами та доповненнями, у відповідності до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року за №70, здійснив перевірку на предмет виконання роботодавцем вимог статей 19, 20 вказаного Закону. Перевіркою встановлено, що відповідач, у якого протягом 2010 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 8 осіб, не подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів та до 16.04.2011 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 7312,50 грн.

За вказаний період відповідачем не здійснено реєстрацію в обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, не подано до Фонду звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, не подано звітів до Івано-Франківського міського центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Вказані вище, виявлені позивачем у ході перевірки порушення, викладені в акті перевірки правильності розрахунків роботодавцями області звіту «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів»від 26.10.2011 року за №343 (а.с. 8).

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року №875-XII, із змінами та доповненнями, (надалі -Закон №875-XII).

Відповідно до частини 1 статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно частини 2 цієї ж статті підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 1 статті 18 Закону №875-XII установлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи

вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частина 3 статті 18 Закону №875-XII встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону №875-XII встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 9 статті 19 Закону №875-XII встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі

підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 2 статті 20 Закону №875-XII передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно частини 4 статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року за №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Згідно вказаного Порядку, роботодавці реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб підприємців. Для реєстрації пунктом 3 вказаного Порядку встановлено обов'язок роботодавців подати (надіслати рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці, та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи підприємця.

Також зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Відповідно до вказаного Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року за №42.

Крім того, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Форма такої звітності та інструкція щодо її заповнення затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року за №420.

Таким чином, аналізуючи вказані вище норми закону, суд дійшов висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Нормами чинного законодавства щодо соціального захисту інвалідів в Україні на підприємствах, установах, організаціях, у тому числі, підприємствах, організаціях громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, обов'язок працевлаштування під час їх звернення, а не обов'язок підшукування інвалідів для працевлаштування чи примусового прийняття їх на роботу.

Судом установлено, що відповідно до штатного розпису ПП «МВМ-ІФ»станом на 01.01.2010 року на підприємстві передбачено 8 робочих місць (а.с. 70).

Отже, у разі повного заповнення штату, норматив робочих місць відповідача для працевлаштування інвалідів складав одне штатне місце протягом 2010 року.

Разом з тим, відповідно до оглянутих в судовому засіданні розрахункових відомостей про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття протягом першого та другого кварталів 2010 року на підприємстві працювало 7 осіб. Протягом другого півріччя у відповідача працювало 8 осіб, один з яких працював за сумісництвом (а.с. 65-68, 79-82).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що на виконання вимог частини 3 статті 18 Закону №875-XII на ПП «МВМ-ІФ»було виділено окрему посаду для працевлаштування інваліда, а саме автослюсаря IV-V розряду. Про це до Івано-Франківського міського центру зайнятості позивачем направлявся звіт про наявність вакансії, що підтверджується наказом про створення додаткового робочого місця для інваліда по спеціальності автослюсар від 25.05.2010 року за №01 (а.с. 69).

Також, ПП «МВМ-ІФ»подавався звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 9).

Тобто, причиною невиконання відповідачем нормативу з працевлаштування інваліда у другому півріччі 2010 року послужило, насамперед, не порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а небажання осіб з обмеженими фізичними можливостями працювати або ж відсутність достатньої кількості таких осіб на ринку праці. В той же час, ПП «МВМ-ІФ»вжито та вживаються заходи для виконання вимог закону щодо працевлаштування інвалідів.

За наведених обставин, суд вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язків з працевлаштування інвалідів, встановлених Законом №875-XII.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 26.11.2009 року в справах №К-18995/08 та №К-16502/08 (а.с. 42-45).

Таким чином, враховуючи вказані вище норми закону та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.

Постанова складена в повному обсязі 02.04.2012 року.