Постанова

від 19.01.2012 по справі 2а-5923/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

9:55 год.

19.01.2012 р. справа № 2а-5923/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.12.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2/10-037 від 11.01.12 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомселянської спілки приватних паїв "Сергіївка", вул. Леніна, 2, с. Сергіївка, Братського району, Миколаївської області, 55440

доЄланецької міжрайонної ДПІ, вул. Горького, 15-а (14), смт. Єланець, Миколаївська область, 55500

проскасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.11 р. № 0000162300 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

9:55 год.

19.01.2012 р. справа № 2а-5923/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.12.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2/10-037 від 11.01.12 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомселянської спілки приватних паїв "Сергіївка", вул. Леніна, 2, с. Сергіївка, Братського району, Миколаївської області, 55440

доЄланецької міжрайонної ДПІ, вул. Горького, 15-а (14), смт. Єланець, Миколаївська область, 55500

проскасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.11 р. № 0000162300 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулась селянська спілка приватних паїв "Сергіївка" (далі - позивач, ССПП "Сергіївка"). Первинні вимоги позивача полягали у скасуванні податкового повідомлення-рішення, яке було прийнято на підставі акту перевірки позивача. До початку судового розгляду справи по суті позивач подав заяву, якою уточнив свої вимоги та просить суд повністю скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 р. № 0000162300, прийняте Єланецькою міжрайонною державною податковою інспекцією Братським відділенням (далі - відповідач, МДПІ) (т. 1, а. с. 64-65). Заява позивача мотивована тим, що на час подання позовної заяви, він не отримував податкове повідомлення-рішення і йому не були відомі його реквізити та розмір податкового зобов'язання.

Враховуючи те, що вимоги позивача залишились незмінними і полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, а своєю заявою, яка носить суто редакційних характер, позивач тільки уточнив реквізити спірного рішення та визначений ним розмір податкового зобов'язання, суд розглядає позовні вимоги, викладені в заяві позивача від 17 серпня 2011 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що ССПП "Сергіївка" знаходиться на спеціальному режимі оподаткування і не сплачує податок на додану вартість (далі - ПДВ) до бюджету, а тому, як зазначає позивач, він не має вигоди від заниження податкових зобов'язань з цього податку. Додатково позивач зазначив, що відповідач невірно застосував до нього штрафні (фінансові), санкції оскільки порушення відбулось у 2010 р., коли спірні правовідносини регулювались нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у той час, як штраф застосований на підставі положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав сили тільки з 1 січня 2011 р. Не погодився позивач і з правомірністю прийняття спірного рішення Братським відділенням, а не МДПІ.

Відповідач позов не визнав, подавши заперечення (т. 1, а. с. 74-79), які у подальшому доповнював (т. 1, а. с. 200, т. 2, а. с. 26-27) і в яких навів такі доводи. У ході перевірки позивача було виявлено факт господарських взаємовідносин з ПП "Преміум-2010", зокрема позивачем з зазначеним підприємством укладено договір поставки нафтопродуктів. На думку МДПІ, ПП "Преміум-2010" має ознаки фіктивності, адже його перевіркою, яка була проведена Кіровоградською ОДПІ, встановлено, що у підприємства відсутні матеріальні та інші ресурси для виконання договірних зобов'язань. Також, відповідач зазначає, що ПП "Преміум-2010" не відобразило у власних податкових зобов'язаннях отримання оплати за договором від позивача. В доповненнях до заперечень відповідач послався на те, що триває досудове слідство у кримінальній справі за обвинуваченням осіб у створенні фіктивних підприємств, у тому числі ПП "Преміум-2010", у ході якого директор ПП "Преміум-2010" ОСОБА_3 надав пояснення про те, що він не займається фінансово-господарською діяльністю підприємства, договору з ССПП "Сергіївка", податкових накладних не підписував.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у судовому засіданні 19 січня 2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Позивач є юридичною особою, що підтверджується відповідним свідоцтвом (т. 1, а. с. 7), внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1, а. с. 8).

З 15 до 21 липня 2011 р. МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП "Преміум-2010" за період з 1 січня 2008 р. до 31 березня 2011 р. Результати перевірки оформлені актом від 28 липня 2011 р. № 14/23-016/31388515 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 21-48).

Як зазначено у висновку акту перевірки, МДПІ встановлено відсутність реального виконання договору поставки, укладеного між позивачем та ПП "Преміум-2010", ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час перевірки позивача, у результаті чого останнім завищено податковий кредит у сумі 25439,17 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 11 серпня 2011 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162300, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 25439,17 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 6359,80 грн. (т. 1, а. с. 66).

Як встановлено судом, 27 квітня 2010 р. позивачем укладено договір поставки з ПП "Преміум-2010", за умовами якого позивач придбав у зазначеного підприємства нафтопродукти (п. 1.1. договору), товар повинен поставлятись протягом 2010 р. транспортом постачальника - ПП "Преміум-2010" (п. п. 1.2., 3.1.), вартість партії товару визначається в рахунках-фактурах і накладних (п. 4.1.) (т. 1, а. с. 228-230).

На підтвердження дійсного виконання договору його сторонами, позивач надав рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні, платіжне доручення, виписку з рахунку (т. 1, а. с. 89-93), а також витяги з журналів обліку витрат пального і відомості про видачу паливно-мастильних матеріалів (т. 1, а. с. 57, 94-124, 131-141, 147-148, 150-151, 156-194).

Суд має зазначити, що сам по собі факт наявності у позивача первинних бухгалтерських документів, не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом здійснення господарських операцій .

В акті перевірки відповідач послався на акт перевірки ПП "Преміум-2010", у якому зафіксовано, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА у Кіровоградській області знаходиться кримінальна справа № 7-6344 порушена відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ст. ст. 205, 212 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво і ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно). У ході досудового слідства встановлено, що вищепереліченими особами були створені суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ПП "Преміум-2010" для ухилення від сплати податків. Допитаний номінальний директор ПП "Преміум-2010" ОСОБА_3 надав пояснення, з яких слідує, що він не виконував повноважень директора, жодних договорів не укладав і не підписував.

Копія акту перевірки ПП "Преміум-2010" мається в матеріалах справи (т. 2, а. с. 28-57).

Суд вважає за необхідне зазначити, що він не надає оцінки доказам, які зібрані у ході досудового слідства в кримінальній справі (т. 2, а. с. 6-13), але оскільки ці обставини зазначені в актах перевірки і позивач проти існування таких обставин заперечень не висловив, суд має право оцінювати в якості доказу саме акт перевірки позивача і ПП "Преміум-2010", в яких містяться посилання на ці обставини.

Крім цього, суд має вказати на наступне. Як слідує з акту перевірки позивача, обставини, які встановлені досудовим слідством, були не єдиною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Актами перевірок зафіксовано, що ПП "Преміум-2010" не має основних засобів, виробничих потужностей, транспортних засобів, окрім директора інші працівники на підприємстві відсутні.

Єдиним видом діяльності, який здійснювало ПП "Преміум-2010", була роздрібна торгівля пальним, 50.50.0. за КВЕД.

Правове регулювання цього виду діяльності здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442 (далі - Правила № 1442).

Відповідно до Правил № 1442:

- роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (далі - спеціалізовані магазини). У сільській місцевості продаж гасу на розлив здійснюється через мережу спеціалізованих магазинів, кіосків, палаток, а також через спеціалізовані авторозвозки системи споживчої кооперації (п. 2);

- АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні (п. 3);

- відпуск нафтопродуктів здійснюється операторами АЗС, з якими суб'єктами господарювання укладаються договори про колективну чи індивідуальну матеріальну відповідальність (п. 6);

- до роботи оператором АЗС допускаються особи, яким виповнилося 18 років і які пройшли навчання на спеціальних курсах з одержанням відповідного посвідчення (п. 12).

З наведених норм Порядку № 1442 вбачається, що законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють такий вид діяльності, як роздрібна торгівля пальним, висувається ціла низка вимог, зокрема в частині наявності матеріально-технічної бази у виді мережі АЗС та наявність кваліфікованого персоналу .

Як вже судом відзначалось, актом перевірки ПП "Преміум-2010" зафіксовано відсутність таких передумов для здійснення господарської діяльності.

На запитання суду з приводу обставин укладення договору з ПП "Преміум-2010" представник позивача, який є директором ССПП "Сергіївка" пояснив, що договір ним було укладено після пропозиції з боку особи, при чому позивач зазначив, що він ніяким чином не переконався, що зазначена особа має належним чином оформлені повноваження на представництво інтересів ПП "Преміум-2010". Після досягнення домовленості з вказаною особою, до позивача прибув автомобіль з пальним, водій якого надав позивачу підписані з боку ПП "Преміум-2010" договір і податкову накладну.

Оцінюючи достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що встановлені ним обставин та докази, якими такі обставини підтверджуються, дозволяють стверджувати, що з урахуванням предмету договору поставки, відсутності у ПП "Преміум-2010" матеріальних та людських ресурсів для виконання договору, обставин укладення договору, висновок МДПІ про неможливість реального виконання договору з боку ПП "Преміум-2010" цілком правомірний.

Щодо доводів позивача про те, що він не є платником ПДВ, а тому визначення йому податкового зобов'язання з цього податку є протиправним, суд зазначає таке.

Позивачем надано свідоцтво № 100193980 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ (т. 1, а. с. 9).

Стаття 8 1 п. 8-1.2 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час укладення договору позивача з ПП "Преміум-2010" визначає - згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що сільськогосподарське підприємство не звільняється від сплати ПДВ, нею лише встановлюється спеціальний порядок оподаткування ПДВ, відмінний від загального, який полягає у тому, що ПДВ залишається у розпорядженні такого платника податків, а тому відповідач мав право нараховувати податкове зобов'язання з ПДВ .

Щодо правомірності застосування до позивача штрафної санкції на підставі норм ПК України, суд має зазначити таке.

Обставини, які послугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення - укладення договору у ПП "Преміум-2010" мали місце у 2010 р. Нормативним актом, який на той час визначав порядок застосування до платників податків штрафних (фінансових) санкцій, був Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Разом з тим, перевірка позивача, під час якої виявлені порушення вимог податкового законодавства, проведена у 2011 р., коли Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" втратив чинність і набрав законної сили ПК України.

Статтею 58 ч. 1 Конституції України визначено - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 17 п. 17.1. пп. 17.1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

У той же час, ст. 123 п. 123.1. абз. 1 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З наведених норм вбачається, що за Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція складає 50 відсотків, у той час, як за ПК України - 25 відсотків, яка і була застосована до позивача, що підтверджується відповідним розрахунком (т. 1, а. с. 67), тобто відповідачем до позивача застосовано штраф у розмірі меншому, ніж передбачає Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Посилання позивача на перехідні положення ПК України безпідставні, адже вони не відносяться до спірних правовідносини.

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача з приводу прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення Братським відділенням МДПІ, а не самою МДПІ.

Як вбачається з поданого відповідачем наказу від 19 травня 2011 р. № 234-0, начальник Братського відділення є одночасно заступником начальника МДПІ (т. 1, а. с. 85). Згідно п. 3.2.4. Регламенту Єланецької МДПІ заступник начальника МДПІ має право підписувати податкові повідомлення-рішення.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підстави своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України перед судом ним доведено його законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

23 січня 2012 р.

Суддя А. О. Мороз