Рішення

від 28.05.2012 по справі 5011-48/6215-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/6215-2012 28.05.12

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доСпільного українсько-німецького закритого акціонерного товариства "Вантаж" пророзірвання попереднього договору за зустрічним позовом Спільного українсько-німецького закритого акціонерного товариства "Вантаж" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:ОСОБА_2 від відповідача за первісним позовом:ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -"Підприємець") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-німецького закритого акціонерного товариства "Вантаж" (надалі -"Товариство") про розірвання попереднього договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно, яке є предметом попереднього договору про укладення договору оренди, укладеного 18.04.2012 р. між Підприємцем та Товариством, не є власністю відповідача, оскільки останнім всупереч умов такого договору не було надано правовстановлюючих документів на об'єкт оренди, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для розірвання такого договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.05.2012 р.

В судовому засіданні 23.05.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 28.05.2012 р.

24.05.2012 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства до Підприємця про визнання права власності.

Зустрічний позов обґрунтований невизнанням Підприємцем права власності Товариства на нежитлові приміщення під літ. А площею 367,2 кв.м., під літ. О площею 293,5 кв.м., під літ. Н площею 122,9 кв.м., під літ. П площею 587,9 кв.м. по АДРЕСА_2 міста Києва, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом вказує на наявність підстав для визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом з'явився, первісні позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, в задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання з'явився, зустрічні позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, в задоволенні первісного позову просить відмовити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2012 р. між Товариством та Підприємцем було укладено попередній договір про укладення договору оренди нежитлових приміщень (надалі -"Попередній договір") за змістом якого сторони домовилися в строк до 10.05.2012 р. укласти договір оренди, об'єктом оренди за яким є нежитлові приміщення під літ. А площею 367,2 кв.м., під літ. О площею 293,5 кв.м., під літ. Н площею 122,9 кв.м., під літ. П площею 587,9 кв.м. по АДРЕСА_2 міста Києва.

Відповідно до п. 5 Договору Товариство зобов'язується підготувати за свій рахунок та в строк до укладання основного договору документи, необхідні для нотаріального посвідчення основного договору. На підтвердження права власності на нежитлові приміщення, що орендуються, Товариство зобов'язується передати Підприємцю нотаріально посвідчені копії правовстановлюючих документів на такі приміщення протягом 14 календарних днів з моменту підписання цього договору.

04.05.2012 р. позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про розірвання Попереднього договору у зв'язку із невиконанням останнім умов такого договору щодо надання правовстановлюючих документів на об'єкт оренди, що викликає сумніви, що таке майно є власністю Товариства.

Спір у справі стосується наявності у Товариства права власності на спірне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

11.09.1998 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "База механізації 13093" та Товариством було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений державним нотаріусом Вісімнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №5-4536 та 29.09.1998 р. зареєстрований Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі під №285-з, відповідно до умов якого Товариство придбало 32/100 частини майнового комплексу, а саме: частину боксу по ремонту автомобілів літ. "А" площею 166,6 кв.м., адміністративне приміщення під літ. "Е" площею 123,7 кв.м., дизельний бокс під літ "Ж" площею 121,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

24.03.1999 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "База механізації 13093" та Товариством було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Вісімнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №2-1274, відповідно до умов якого Товариство придбало 17/100 частин майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_2, а саме: диспетчерську під літ. "Д" площею 107,3 кв.м. та склад запасних частин під літ. "З" площею 110,9 кв.м.

На підставі наведеного договору 29.03.1999 р. Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" було видано Товариству реєстраційне посвідчення відповідно до якого вказане майно зареєстровано за Товариством, про що було здійснено запис в реєстрову книгу за реєстром №285-з.

Тобто, Товариством у встановленому законодавством порядку було набуто право власності на 49/100 частин цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, які складаються з: частини боксу по ремонту автомобілів літ. "А" площею 166,6 кв.м., адміністративного приміщення під літ. "Е" площею 123,7 кв.м., дизельного боксу під літ. "Ж" площею 121,9 кв.м., диспетчерської під літ. "Д" площею 107,3 кв.м. та складу запасних частин під літ. "З" площею 110,9 кв.м.

У відповідності до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, враховуючи, що Товариством у встановленому законодавством порядку було набуто права власності на вказане майно, то в силу положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України останнім набуто право володіння (користування) земельною ділянкою на якій знаходиться таке майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Заявою №46 від 14.04.2004 р. Товариство звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "База механізації 13093" з проханням надати дозвіл на будівництво у межах належної останньому земельної ділянки, площею 13 634,45 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, нежитлових будівель під літ. "Н" та під літ. "О" та реконструкцію нежитлової будівлі під літ. "А", що належить Товариству.

14.04.2004 р. заявою №11 Товариство з обмеженою відповідальністю "База механізації 13093" повідомило Товариство про надання своєї згоди на будівництво нових та розширення, зміну функціонального призначення, капітального ремонту, реконструкцію існуючих нових об'єктів нерухомого майна Товариства, а також повідомило, що не заперечує проти подальшого оформлення права власності на новозбудоване нерухоме майна за Товариством.

З метою проведення вказаних будівельних робіт відповідачем за первісним позовом було укладено з ПП "Укррембудінвест" договори підряду №14 від 28.04.2004 р., №18 від 11.07.2005 р. та №4 від 17.01.2006 р.

Після завершення виконання ПП "Укррембудінвест" будівельних робіт за вказаними договорами 20.02.2007 р. Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" було виготовлено технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до якого за вказаною адресою містяться наступні об'єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі за літ. "А" площею 367,2 кв.м., за літ. "Н" площею 122,9 кв.м., за літ. "О" площею 293,5 кв.м. та склад за літ. "П" площею 587,9 кв.м.

З огляду на положення ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність", п. 2 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р. № 45, п. 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466, ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", будівництвом є виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, технічне переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів будівництва.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Частинами 1, 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється. За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Доказів дотримання вимог наведених норм під час здійснення будівельних робіт, наслідком яких було створення нежитлових будівель за літ. "А" площею 367,2 кв.м., за літ. "Н" площею 122,9 кв.м., за літ. "О" площею 293,5 кв.м. та складу за літ. "П" площею 587,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, відповідачем за первісним позовом надано не було, а відтак такі об'єкти нерухомості є такими, що побудовані самочинно.

Частиною 4 ст. 375 Цивільного кодексу України встановлено, що правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

У відповідності до частин 2-5 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, положення наведеної норми встановлюють, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком передбачених частинами 3, 5 цієї статті випадків.

При цьому, можливість набуття особою, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, права власності на цю нерухомість може бути реалізовано, якщо власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Судом встановлено, що внаслідок набуття Товариством права власності на 49/100 частин цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, останнім в силу положень ст.ст. 375, 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України було отримано право забудови земельної ділянки на якій знаходиться таке майно, заявою №11 від 14.04.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "База механізації 13093", як користувач земельної ділянки загальною площею 13 634,45 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, надав згоду Товариству на будівництво нових, розширення, зміну функціонального призначення, капітального ремонту, реконструкцію існуючих нових об'єктів нерухомого майна Товариства та подальше оформлення за останнім права власності на новозбудоване нерухоме майна, а з наявних в матеріалах справи звітів про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж: добудови до нежитлового приміщення літ. "А" (гр.. прим. №1-2), надбудови 2-ого поверху над нежитловим приміщенням літ. "А" (група приміщень №4), нежитлових приміщень літ. "Н", літ. "О", нежитлового приміщення літ. "П", на об'єкті "Комплекс будівель спільного українсько-німецького закритого акціонерного товариства "Вантаж" по АДРЕСА_2 м. Києва, складених інженером технічного нагляду ІІ категорії ОСОБА_6І (кваліфікаційний сертифікат від 10.12.2010 р., виданий на підставі рішення Архітектурно-будівельної атестаційної комісії інженерів технічного нагляду від 10.12.2010 р. №24) та затверджених директором Підприємства Української академії наук "Науково-дослідний інститут інноваційного будівництва" (ліцензія від 24.03.2009 р., видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві) 27.01.2012 р., вбачається, що нежитлові будівлі за літ. "А" площею 367,2 кв.м., за літ. "Н" площею 122,9 кв.м., за літ. "О" площею 293,5 кв.м. та склад за літ. "П" площею 587,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, відповідають будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Отже, враховуючи наведені обставини та в силу положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 319-321, 376 Цивільного кодексу України на сьогоднішній день Товариство є власником новоствореного майна: нежитлових будівель за літ. "А" площею 367,2 кв.м., за літ. "Н" площею 122,9 кв.м., за літ. "О" площею 293,5 кв.м. та склад за літ. "П" площею 587,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2

З огляду на викладене, посилання позивача за первісним позовом на те, що спірне майно не перебуває у власності Товариства, як на підставу для розірвання Попереднього договору, є безпідставним.

Таким чином, в задоволенні первісних позовних вимог з викладених у позові Підприємця правових підстав необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Подання первісного позову свідчить про невизнання Підприємцем права власності Товариства на спірне майно, а тому зустрічні позовні вимоги про визнання права власності Товариства на спірне майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічним позовами покладаються на Підприємця.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Спільного українсько-німецького закритого акціонерного товариства "Вантаж" задовольнити повністю.

3. Визнати за Спільним українсько-німецьким закритим акціонерним товариством "Вантаж" (03164, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код 22929699) право власності на об'єкти нерухомого майна -нежитлові приміщення під літ. "А" площею 367,2 кв.м., під літ. "Н" площею 122,9 кв.м., під літ. "О" площею 293,5 кв.м., під літ. "П" площею 587,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03058, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Спільного українсько-німецького закритого акціонерного товариства "Вантаж" (03164, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код 22929699) судовий збір у розмірі 7 535 (сім тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 76 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення -29.05.2012 р.