Рішення

від 21.05.2012 по справі 5011-12/433-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-12/433-2012 21.05.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сервісез Груп" Третя особа-1Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" Третя особа-2Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник Третя особа-3Фізкультурно-спортивне товариство "Динамо" України Третя особа-4ОСОБА_2 Третя особа-5Вища кваліфікаційна комісія суддів України про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації Головуючий суддя -Блажівська О.Є.

суддя -Любченко М.О.

суддя -Мандичев Д.В.

Представники сторін:

Від позивача -ОСОБА_3 пред. за дов. б/н від 06.02.2012р.

Від відповідача -не з'явився

Від третьої особи-1 - не з'явився

Від третьої особи-2 - ОСОБА_4, пред. за дов. № 18 від 06.03.2012р.

Від третьої особи-3 - ОСОБА_5, пред. за дов. від 28.09.2010р. № 01-509

Від третьої особи-4 - не з'явився

Від третьої особи-5 - ОСОБА_6, пред. за дов. № 19-470/12 від 19.01.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сервісез Груп" про спростування недостовірною інформації та захисту ділової репутації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2012 року порушено провадження у справі № 5011-12/433-2012.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2012 року справу № 5011-12/433-2012 передано на розгляд судді Блажівській О.Є. у зв'язку з лікарняним судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року розгляд справи № 5011-12/433-2012 призначено на 22.02.2012 року.

22.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі з повідомленням.

22.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.02.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

22.02.2012 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

22.02.2012 року представники 1, 2, 3 третіх осіб у судове засідання не з'явились.

Представник відповідача надав суду документи по справі.

Представник відповідача надав суду клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача надав усні пояснення щодо заявленого клопотання.

Представник позивача надав усні пояснення щодо заявленого клопотання. Просив суд відмовити у задоволенні заявленого клопотання.

Розгляд заявленого клопотання буде продовжено на наступному судовому засіданні.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року суд за власною ініціативою відповідно до ст. 27 ГПК України залучив третю особу - ОСОБА_2, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

В зв'язку з неявкою представників третіх осіб, та необхідністю витребування додаткових документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року розгляд справи відкладено, справу призначено на 12.03.2012 року.

Представник позивача 12.03.2012 року у судове засідання з'явився.

Представник відповідача 12.03.2012 року у судове засідання з'явився.

Представник третьої особи-1 12.03.2012 року у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи-2 12.03.2012 року у судове засідання з'явився.

Представник третьої особи-3 12.03.2012 року у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи-4 12.03.2012 року у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті справи.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо надсилання листа на адресу третьої особи-2.

Представник третьої особи-2 надав суду усні пояснення по суті справи.

Представник позивача надав суду доказ про направлення матеріалів справи всім третім особам.

В зв'язку з неявкою представників третіх осіб, та необхідністю витребування додаткових документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи відкладено на 02.04.2012 року.

13.03.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

02.04.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи-3 надійшли пояснення по справі.

02.04.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли документи по справі.

02.04.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та заява про продовження строку розгляду справи.

Представники позивача та третьої особи-1 02.04.2012 року у судове засідання з'явились.

02.04.2012 року представники відповідача та третіх осіб-2, -3, -4 у судове засідання не з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи-1 надав суду пояснення щодо поданих документів по справі.

Представник позивача надав суду пояснення щодо поданого клопотання. В усних поясненнях подане клопотання підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи-1 проти поданого позивачем клопотання не заперечив.

Клопотання судом задоволено.

Представник позивача надав суду пояснення щодо поданої заяви про продовження строку розгляду справи. В усних поясненнях заяву підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи-1 проти поданої позивачем заяви про продовження строку розгляду справи не заперечив.

Заяву судом задоволено.

В зв'язку з неявкою представників відповідача, третіх осіб-2, -3, -4, та необхідністю витребування додаткових документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року розгляд справи відкладено на 12.04.2012 року.

Відповідно до статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Враховуючи складність справи та з метою забезпечення повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за доцільне за власною ініціативою призначити колегіальний розгляд справи.

11.04.2012 року суддя Блажівська О.Є. звернулась до голови господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 5011-12/433-2012.

11.04.2012 року Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва Шевченко Е.О. справу № 5011-12/433-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Блажівської О.Є. (головуючий), Любченко М.О., Мандичев Д.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року справу № 5011-12/433-2012 було прийнято до колегіального розгляду, розгляд справи призначено на 12.04.2012 року.

11.04.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшло повідомлення по справі.

12.04.2012 року через канцелярію Господарського суд міста Києва від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі.

12.04.2012 року представники позивача та третьої особи-2 у судове засідання з'явились.

12.04.2012 року представники відповідача та третіх осіб-1, -3 та -4 у судове засідання не з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особо-2 надав усні пояснення по справі. В усних поясненнях проти заявлених позовних вимог не заперечив.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю витребування від третіх осіб пояснень по справі. Заявлене клопотання підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи-2 надав суду усні пояснення стосовно заявленого представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи. Проти заявленого клопотання представник третьої особи-2 не заперечив.

Клопотання судом задоволено.

В зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача, третіх осіб-1, -3, -4 та необхідністю витребування додаткових документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 року розгляд справи відкладено на 25.04.2012 року.

25.04.2012 року представники позивача та третьої особи-2 у судове засідання з'явились.

25.04.2012 року представники відповідача, третьої особи -1, -3, -4 у судове засідання не з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача надав усні пояснення стосовно направлених листів учасникам судового процесу.

Представник третьої особи-2 надав суду усні пояснення про ненадходження на свою адресу вищевказаних листів.

Представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Представник третьої особи-2 надав суду пояснення стосовно клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. В усних поясненнях проти заявленого клопотання не заперечив.

Клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, судом задоволено.

В зв'язку з неявкою відповідача, третіх осіб-1, -3, -4, необхідністю залучення до участі у справі третьої особи-5 та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року розгляд справи відкладено на 21.05.2012 року.

15.05.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

У судове засідання 21.05.2012 року представник позивача, третьої особи-2, третьої особи-3, третьої особи-5 з'явивились.

Представник відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-4 не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні розглянуто заяву від 15.05.2012 року про зменшення позовних вимог.

Представник позивача надав суду пояснення по суті поданої заяви.

Заяву про зменшення позовних вимог судом прийнято.

Представник третьої особи-5 надав суду усні пояснення по суті справи. Представник третьої особи-5 заперечував проти листа що надійшов на поштову адресу третьої особи-5 та пояснив, що жодних претензій до позивача не має, договірні зобов'язання позивачем виконано.

Представник третьої особи-5 надав суду документи по справі.

Представник третьої особи-3 надав суду усні пояснення по суті справи. Представник третьої особи-3 заперечував проти листа що надійшов на поштову адресу третьої особи-3. Пояснив, що жодних претензій до позивача не має.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.05.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

За результатами розгляду тендерів Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС -Генпідряд"уклало ряд договорів із замовниками: Договір підряду від 01.11.2010 року на реконструкцію майнового комплексу по вул. Зрошувальній, 5 у м. Києві з Приватним акціонерним товариством "МТС Україна"; Договір підряду від 29.07.2011 року на проведення реставрації та пристосування пам'ятки архітектури XVIII ст. "Дзвіниця Успенського собору"з Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником; Договір підряду від 26.10.2011 року на виконання поточного ремонту адмінбудівлі по вул. Жилянській, 120а у м. Києві з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України; Договір поставки від 31.10.2011 року на поставку збірно-розбірної металевої конструкції для кінноспортивної бази з Фізкультурно-спортивним товариством "Динамо"України.

Відповідно позовної заяви позивач зазначає, що йому стало відомо про поширення недостовірної інформації відповідачем про позивача у листі вих.№ 13/09-05 від 13.09.2011 року адресованому в.о. Генерального директора ПрАТ "МТС Украйна"Олегу Проживальському наступного змісту: "Обращаемся к Вам по ситуации, связанной с возможной недобросовестностью руководства ООО "СТС-Генподряд", которое является генподрядчиком строительства нового офисного здания для ПрАО "МТС Украина".

Дело в том, что директор ООО "СТС-Генподряд"Запорожец Вячеслав Васильевич является также совладельцем и руководителем ООО "Современные технологии строительства"(ООО"СТС"), которое систематически не исполняет своих обязательств перед контрагентами.

В январе 2010 года было возбуждено дело о банкротстве ООО "СТС", где одними из основних кредиторов выступили организации, так, или иначе, связанные с директором ООО "СТСВ»Запорожцем Вячеславом Васильевичем, а также с членами его семьи, что вероятно, позволило контролировать ход банкротства. В тоже время, весь бизнес достаточно явно был переведен на смежные организации, связанные с г-ном Запорожцем, в том числе "СТС- Генподряд".

Скорее всего, именно вышеописаннные действия позволяют ООО "СТС"сопротивляться в задолженности на общую сумму болем 180 млн. грн.

Все это создает риски затруднения хозяйственной деятельности организаций, которыми г-н Запорожец руководит в настоящее время, в том числе и ООО "СТС-Генподряд"".

Також у позовній заяві позивач вказує, що йому стало відомо про поширення недостовірної інформації відповідачем про позивача у листі вих.№ 05/12-01 від 05.12.2011 року адресованому Генеральному директору Національного Києво-Печерського історико -культурного заповідника ОСОБА_14, наступного змісту: " Обращаемся к Вам по ситуации связанной с ООО "СТС-Генподряд"с которым Ваша организация 29.07.2011 подписала Договор па выполнение подрядных работ по реставрации колокольни Успенского собора (корпус № 81).

ООО "СТС-Генподряд"входит в СТС-Холдинг и связано с ООО "Современные техноолгии строительства (ООО "СТС"), которое имеет задолженность перед кредиторами в раз мере 180 млн. грн. и находится в процессе банкротства.

Кроме того, против должностных лиц ООО "СТС-Генподряд"были возбуждены уголовные дела, связанные с возможным уклонением от уплати налогов и фиктивным предпринимательством".

Згідно позовної заяви позивачу стало відомо про поширення недостовірної інформації відповідачем про позивача у листі вих.№ 05/12-02 від 05.12.2011 року адресованому Голові Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України народному депутату України Корж Віктору Петровичу, наступного змісту:

"Обращаемся к Вам по cитуации связанной с ООО "СТС-Генподряд", с которым Ваша организация 31.10.2011 подписала Договор на поставку сборно-разборной металлической конструкции для конноспортивной базы "Динамо"в г. Киеве.

ООО "СТС-Генподряд"входит в СТС-Холдинг и связано с ООО "Современные техноолгии строительства (ООО "СТС"), которое имеет задолженность перед кредиторами в раз мере 180 млн. грн. и находится в процессе банкротства.

Кроме того, против должностных лиц ООО "СТС-Генподряд"были возбуждены уголовные дела, связанные с возможным уклонением от уплати налогов и фиктивным предпринимательством".

А також, позивачу стало відомо про поширення недостовірної інформації відповідачем про позивача у листі вих.№ 05/12-03 від 05.12.2011 року адресованому Голові Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Самсіну Ігорю Леонідовичу, наступного змісту:

"Обращаемся к Вам по cитуации связанной с ООО "СТС-Генподряд", с которым Ваша организация 26.10.2011 подписала Договор на выполнение текущего ремонта административного здания по ул. Жилянськой, 120-А в г. Киеве.

ООО "СТС-Генподряд"входит в СТС-Холдинг и связано с ООО "Современные техноолгии строительства (ООО "СТС"), которое имеет задолженность перед кредиторами в раз мере 180 млн. грн. и находится в процессе банкротства.

Кроме того, против должностных лиц ООО "СТС-Генподряд"были возбуждены уголовные дела, связанные с возможным уклонением от уплати налогов и фиктивным предпринимательством".

Позивач вважає, що розповсюджена відповідачем у листах інформація є недостовірною, а її розповсюдження спрямоване на незаконне приниження ділової репутації позивача перед контрагентами.

Відповідно відзиву на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує, вказує, що викладена у листах інформація є оціночним судженням відповідача, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Листом від 12.03.2012 року третя особа-2 Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, зазначила, що лист від відповідача від 05.12.2011 №05/12-01 не надходив.

Позивач у заяві від 15.05.2012 року відмовився від позовних вимог в частині спростування недостовірної інформації викладеної листі відповідача адресованого Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику.

Згідно ч. 2 п. 4.6 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11,зазначено якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Відповідно ч.1 п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК України) України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина друга цієї статті встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувала до порушення; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Стаття 1 Закону у країни "Про інформацію"під інформацією розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб -на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про інформацію" поширенням інформації є розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" передбачено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Отже, виходячи з вищевикладеного, поширенням інформації є доведення її до відома третьої особи у будь-який спосіб.

У матеріалах справи наявні копії листів: лист вих.№ 13/09-05 від 13.09.2011 року, лист вих.№ 05/12-02 від 05.12.2011 року, лист вих.№ 05/12-03 від 05.12.2011 року, що вважається належними та достатніми доказами факту поширення відповідачем спірної інформації, яка є предметом даного спору.

Наступним питанням, що підлягає з'ясуванню судом, є питання про те, чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вбачається наступне: чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України, вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Пунктом 15 (абз. 5, 6, 7) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" передбачено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обов'язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила, тобто на відповідача зі справи.

Відповідна правова позиція викладена і в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", в якому зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" також зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією. Згідно з ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позивач повинен довести лише факт поширення інформації, а відповідач - її достовірність.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі третьої особи-3 Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України вих. № 01-371 від 21.05.2012 року, усі господарські та фінансові питання, що випливали за змістом договору поставки закриті і всі умови виконані. Жодних претензій сторони одна до одної не висували.

Згідно листа третьої особи-5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вих. № 25-76/12 від 06.01.2012 року, всі зобов'язання по договору про надання послуг з поточного ремонту адмінбудівлі за адресою: вул. Жилянська, 120-а, строк дії якого закінчився 31 грудня 2011 року виконано в повному обсязі, та відсутні претензії щодо умов виконання договору.

Третьою особою-1 Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" у письмових поясненнях б/н від 11.04.2012 року зазначено, що договір підряду від 11.11.2010 р. укладений з позивачем діє до сьогоднішнього часу.

Дослідивши документи надані відповідачем, а саме відзив та додатки суд вважає їх такими, що не доводять достовірність поширеної про позивача інформації.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що інформація викладена у листах є оціночними судженнями.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про інформацію", порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

При цьому суд враховує, що частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

В п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" також зазначено, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

З огляду на зазначене та на підставі системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що зазначена відповідачем у листах інформація, а саме: "Дело в том, что директор ООО "СТС-Генподряд"Запорожец Вячеслав Васильевич является также совладельцем и руководителем ООО "Современные технологии строительства"(ООО"СТС"), которое систематически не исполняет своих обязательств перед контрагентами.", "ООО "СТС-Генподряд"входит в СТС-Холдинг и связано с ООО "Современные техноолгии строительства (ООО "СТС"), которое имеет задолженность перед кредиторами в раз мере 180 млн. грн. и находится в процессе банкротства. Кроме того, против должностных лиц ООО "СТС-Генподряд"были возбуждены уголовные дела, связанные с возможным уклонением от уплати налогов и фиктивным предпринимательством" не є оціночними судженнями відповідача, оскільки таку інформацію можна перевірити на предмет її відповідності дійсності і спростувати, також така інформація містить фактичні дані.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Слідуючим питанням, що підлягає з'ясуванню судом, є питання про те, чи призвело поширення відповідачем інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Як вже зазначалося, згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 Цивільного кодексу України передбачене право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського кодексу України, перешкодами у процесі конкуренції вважається, зокрема, дискредитація суб'єкта господарювання.

Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання (ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України).

Також, відповідно до ст. 1 Закону України, від 07.06.1996, № 236/96-ВР "Про захист від недобросовісної конкуренції" будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності, є недобросовісною конкуренцією.

Відповідно до ст. 8 вищенаведеного Закону України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" схиленням до бойкоту суб'єкта господарювання є спонукання його конкурентом іншої особи, безпосередньо або через іншу особу, до відмови від установлення договірних зв'язків із цим суб'єктом господарювання, до невиконання (розірвання) або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим суб'єктом господарювання.

Таким чином, на підставі системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що поширення відповідачем у листах вих.№ 13/09-05 від 13.09.2011 року, вих.№ 05/12-02 від 05.12.2011 року, вих.№ 05/12-03 від 05.12.2011 року недостовірної інформації, що не відповідає дійсності, призвело та може призвести в подальшому до порушення особистих немайнових прав позивача, зокрема, шляхом завдання шкоди діловій репутації позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ч. 1 ст. 275 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 розділу І Цивільного кодексу України.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Суб'єкт відносин у сфері інформації, відповідно до ч. 2 ст. 200 Цивільного кодексу України, може вимагати, зокрема, усунення порушень його права.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний (ч. 5 ст. 277 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено факт поширення відповідачем інформації, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію позивача, тоді як відповідач не надав суду доказів поширення ним достовірної інформації та про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, та ст.ст. 33, 34, 49, ч.1 п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд"у листі вих.№ 05/12-01 від 05.12.2011 року адресованому Генеральному директору Національного Києво-Печерського історико -культурного заповідника Громовій Марині Едуардівні, наступного змісту: " Обращаемся к Вам по ситуации связанной с ООО "СТС-Генподряд"с которым Ваша организация 29.07.2011 подписала Договор па выполнение подрядных работ по реставрации колокольни Успенского собора (корпус № 81).

ООО "СТС-Генподряд"входит в СТС-Холдинг и связано с ООО "Современные техноолгии строительства (ООО "СТС"), которое имеет задолженность перед кредиторами в раз мере 180 млн. грн. и находится в процессе банкротства.

Кроме того, против должностных лиц ООО "СТС-Генподряд"были возбуждены уголовные дела, связанные с возможным уклонением от уплати налогов и фиктивным предпринимательством".

2. Припинити провадження у справі частині позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сервісез Груп" відкликати лист вих.№ 05/12-01 від 05.12.2011 року адресований Генеральному директору Національного Києво-Печерського історико -культурного заповідника Громовій Марині Едуардівні.

3. Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" наступну інформацію, розповсюджену Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сервіс Груп",а саме:

- інформацію російською мовою, викладену у листі ТОВ "Бізнес Сервіс Груп" вих.№ 13/09-05 від 13.09.2011 року, адресованому в.о. Генерального директора ПрАТ "МТС Украйна"Олегу Проживальському: "Обращаемся к Вам по ситуации, связанной с возможной недобросовестностью руководства ООО "СТС-Генподряд", которое является генподрядчиком строительства нового офисного здания для ПрАО "МТС Украина".

Дело в том, что директор ООО "СТС-Генподряд"Запорожец Вячеслав Васильевич является также совладельцем и руководителем ООО "Современные технологии строительства"(ООО"СТС"), которое систематически не исполняет своих обязательств перед контрагентами.

В январе 2010 года было возбуждено дело о банкротстве ООО "СТС", где одними из основних кредиторов выступили организации, так, или иначе, связанные с директором ООО "СТСВ»Запорожцем Вячеславом Васильевичем, а также с членами его семьи, что вероятно, позволило контролировать ход банкротства. В тоже время, весь бизнес достаточно явно был переведен на смежные организации, связанные с г-ном Запорожцем, в том числе "СТС- Генподряд".

Скорее всего, именно вышеописаннные действия позволяют ООО "СТС"сопротивляться в задолженности на общую сумму болем 180 млн. грн.

Все это создает риски затруднения хозяйственной деятельности организаций, которыми г-н Запорожец руководит в настоящее время, в том числе и ООО "СТС-Генподряд"".

- інформацію російською мовою, викладену у листі ТОВ "Бізнес Сервіс Груп" у листі вих.№ 05/12-02 від 05.12.2011 року адресованому Голові Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України народному депутату України Корж Віктору Петровичу:

"Обращаемся к Вам по cитуации связанной с ООО "СТС-Генподряд", с которым Ваша организация 31.10.2011 подписала Договор на поставку сборно-разборной металлической конструкции для конноспортивной базы "Динамо"в г. Киеве.

ООО "СТС-Генподряд"входит в СТС-Холдинг и связано с ООО "Современные техноолгии строительства (ООО "СТС"), которое имеет задолженность перед кредиторами в раз мере 180 млн. грн. и находится в процессе банкротства.

Кроме того, против должностных лиц ООО "СТС-Генподряд"были возбуждены уголовные дела, связанные с возможным уклонением от уплати налогов и фиктивным предпринимательством".

- інформацію російською мовою, викладену у листі ТОВ "Бізнес Сервіс Груп" у листі вих.№ 05/12-03 від 05.12.2011 року адресованому Голові Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Самсіну Ігорю Леонідовичу: "Обращаемся к Вам по cитуации связанной с ООО "СТС-Генподряд", с которым Ваша организация 26.10.2011 подписала Договор на выполнение текущего ремонта административного здания по ул. Жилянськой, 120-А в г. Киеве.

ООО "СТС-Генподряд"входит в СТС-Холдинг и связано с ООО "Современные техноолгии строительства (ООО "СТС"), которое имеет задолженность перед кредиторами в раз мере 180 млн. грн. и находится в процессе банкротства.

Кроме того, против должностных лиц ООО "СТС-Генподряд"были возбуждены уголовные дела, связанные с возможным уклонением от уплати налогов и фиктивным предпринимательством".

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сервісез Груп" (01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Чорногірська, буд. 17/14, код ЄДРПОУ 37507524) спростувати розповсюджену недостовірну інформацію шляхом відкликання:

- листа вих.№ 13/09-05 від 13.09.2011 року, адресованого в.о. Генерального директора ПрАТ "МТС Украйна"Олегу Проживальському;

- листа вих.№ 05/12-02 від 05.12.2011 року адресованого Голові Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України народному депутату України Корж Віктору Петровичу

- листа вих.№ 05/12-03 від 05.12.2011 року, адресованого Голові Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Самсіну Ігорю Леонідовичу.

5. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сервісез Груп" (01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Чорногірська, буд. 17/14, код ЄДРПОУ 37507524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд"(12201, Житомирська обл., Радомишльський р-н, м. Радомишль, вул. Котовського, буд. 35; ідентифікаційний код 32375423) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 941, 00 грн. (дев'ятсот сорок одну грн. 00 коп.)

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено: 28.05.2012 року

Головуючий суддя О.Є. Блажівська

Суддя М.О. Любченко

Суддя Д.В. Мандичев