Рішення

від 23.05.2012 по справі 5011-55/4336-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/4336-2012 23.05.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ», м.Київ

до Відповідача: Дочірнього підприємства «ДАВІЧІ УКРАЇНА», м.Київ

про: стягнення 8 801,76 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -ОСОБА_1 (за довіреністю №29 від 14.03.2012р.);

від Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «ДАВІЧІ УКРАЇНА», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 6770,59 грн. та штрафу у розмірі -2031,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 25.04.2012р.

24.04.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 22.03.2012р. підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін з доказами направлення Відповідачу та Витяг з ЄДРПОУ станом на 23.04.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 23.05.2012р. у зв'язку з неявкою представника Відповідача на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання призначене на 23.05.2012р. з'явився представник Позивача, надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позов, в повному обсягу.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та в Витязі з ЄДРПОУ станом на 23.04.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки № 6290 від 14.11.2011р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Згідно до п.5.1 Договору, Покупець здійснює розрахунки за Товар на умовах, що визначаються Сторонами у Додатках № 1А (PG), №1Б (MIX), № 1Б (OPTM), які стають невід'ємною частиною даного Договору з моменту їх підписання. Продавець має право за погодженням з Покупцем, змінити умови розрахунків за товар шляхом підписання Сторонами Додатків № 1А (PG), №1Б (MIX), № 1Б (OPTM) у новій редакції.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору передбачено, що Покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до Договору -протягом 21 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Згідно до п.7.4 Договору, у випадку прострочки Покупцем оплати вартості Товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов'язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені (п.7.1), штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом трьох календарних років. (п.10.1 Договору).

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 6770,59 грн. на підставі накладних № 45933961 від 21.12.2011р., № 45961073 від 28.12.2011р., № 45961074 від 28.12.2011р., та № 45962271 від 28.12.2011р.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6770,59 грн.

Між сторонами було відписано Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем становить на 22.03.2012р. -6770,59 грн.

Позивачем було надіслано Відповідачу претензію № 207 від 22.03.2012р., щодо погашення заборгованості на суму 6770,59 грн., яка залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки напоїв №6290 від 14.11.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.3.2 Договору, Покупець зобов'язаний оплатити Товар протягом 21 (двадцять один) календарних днів з дати постачання Товару, вказаній в видатковій накладній, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок (вказаний у розділі 9 Договору) Хмельницької філії Постачальника, якою була здійснена поставка.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 6770,59 грн. на підставі накладних № 45933961 від 21.12.2011р., № 45961073 від 28.12.2011р., № 45961074 від 28.12.2011р., та № 45962271 від 28.12.2011р.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору передбачено, що Покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до Договору -протягом 21 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6770,59 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, а й підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, який підписаний з боку обох сторін, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 6770,59 грн.

Відповідно до ч.2,3 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються зокрема, такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;, оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.7.4 Договору, у випадку прострочки Покупцем оплати вартості Товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов'язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені (п.7.1), штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Оскільки, судом встановлено порушення Відповідачем терміну оплати поставленого товару більш ніж на 30 календарних днів, наданий Позивачем розрахунок сплати штрафу є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 2031, 17грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ», м.Київ (код ЄДРПОУ: 31903537) задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «ДАВІЧІ УКРАЇНА», м.Київ (код ЄДРПОУ: 31455848) на користь Дочірнього підприємства Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ», м.Київ (код ЄДРПОУ: 31903537) основний борг у розмірі -6770,59грн. та штраф у розмірі -2031,17грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства «ДАВІЧІ УКРАЇНА», м.Київ (код ЄДРПОУ: 31455848) на користь Дочірнього підприємства Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ», м.Київ (код ЄДРПОУ: 31903537) судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 28.05.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева