Рішення

від 30.05.2012 по справі 5024/401/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2012 р. Справа №5024/401/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЭФФЕКТ", м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління №11", м. Херсон

про стягнення 13296,58 грн.

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1, представник, дов. від 19.03.2012 р.

відповідача - ОСОБА_2, головний бухгалтер, дов. від 05.04.2012 р.

Строк розгляду справи продовжений до 05.06.2012 р. за клопотанням позивача ухвалою суду від 15 травня 2012 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивач звернувся з позовом, яким, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.05.2012 року, просить стягнути з відповідача 11086,28 грн. боргу за поставлений товар, 718,54 грн. пені, 435,30 грн. інфляційних втрат та 440,30 3% річних.

Відповідач позовні вимоги визнає.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи, за видатковими накладними №ЭФ-000170 від 09.10.2007 р., №ЭФ - 0000295 від 14.09.2009 р., №ЭФ-0000003 від 13.01.2010 р., №ЭФ-0000032 від 16.02.2010 р., №ЭФ-0000153 від 08.04.2010 р., №ЭФ-0000187 від 25.05.2010 р., №ЭФ-0000263 від 28.07.2010 р., №ЭФ-0000277 від 16.08.2010 р., №ЭФ - 0000314 від 01.09.2010 р., №ЭФ-0000338 від 10.09.2010 р., №ЭФ-0000339 від 10.09.2010 р., №ЭФ-0000340 від 13.09.2010 р., №ЭФ-000503 від 21.12.2010 р., №ЭФ-000509 від 24.12.2010 р., №ЭФ-000103 від 14.04.2011 р., №ЭФ-000122 від 22.04.2011 р., №ЭФ-000193 від 31.05.2011 р., №ЭФ-000185 від 31.05.2011 р., №ЭФ-000206 від 15.06.2011 р., №ЭФ-0000245 від 30.06.2011 р., №ЭФ-0000281 від 26.07.2011 р., №ЭФ-0000454 від 19.10.2011 р., №ЭФ-0000458 від 21.10.2011 р., №ЭФ-0000531 від 23.11.2011 р., №ЭФ-0000548 від 30.11.2011 р., №ЭФ-0000598 від 20.12.2011 р., №ЭФ-0000615 від 23.12.2011 р., №ЭФ-0000007 від 11.01.2012 р. поставив відповідачу товари загальною вартістю 256841,32 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 11.10.2010 р. за №141 з вимогою про здійснення оплати заборгованості за отриманий товар в сумі 15389,01 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 13.10.2010 р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

В подальшому сторонами була укладена мирова угода №15/12-01 від 15 грудня 2010 року (далі - угода) відповідно до умов якої відповідач визнав, що його грошове зобов'язання перед позивачем складає 16086,28 грн.

Відповідно до умов викладених в пункті 2 угоди боржник (відповідач) зобов'язується погасити вказану в п. 1 даної мирової угоди заборгованість перед кредитором (позивачем) з розстрочкою дев'ятьма частинами щомісяця після підписання сторонами даної угоди згідно з наступним графіком: до 31.12.2010 р. - 1787,36 грн., до 31.01.2011 р. - 1787,36 грн., до 28.02.2011 р. - 1787,36 грн., до 31.03.2011 р. - 1787,36 грн., до 31.04.2011 р. - 1787,36 грн., до 31.05.2011 р. - 1787,36 грн., до 31.06.2011 р. - 1787,36 грн., до 31.07.2011 р. - 1787,36 грн., до 31.08.2011 р. - 1787,40 грн.

Відповідач зобов'язання щодо оплати товару отриманого від позивача в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 11086,28 грн.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст.509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобов'язання, а саме: зобов'язання позивача з передачі відповідачу обумовленого товару, та зобов'язання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.

До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст.193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати вартості отриманого товару. Доказів оплати товару суду не надано. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума боргу в розмірі 11086,28 грн. боргу.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач нарахував відповідачу 435,30 грн. інфляційних втрат та 440,30 грн. 3% річних.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В даному випадку пунктом 5 угоди сторонами було обумовлено, що у разі порушення боржником умов даної угоди, кредитор має право додатково нарахувати та стягнути з боржника штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, інфляційних збитків та 3% річних, які будуть донараховані кредитором на частину непогашеної заборгованості.

При цьому статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

На підставі зазначених вище умов угоди та норм чинного законодавства позивач правомірно нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язання з оплати товару 718,54 грн. пені.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11086,28 грн. боргу за поставлений товар, 718,54 грн. пені, 435,30 грн. інфляційних втрат та 440,30 3% річних.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління №11" (ід. код 05474748, вул. Академіка Філатова, 42, м. Херсон, 73027, р/р 26001060291141 в ХФ ПАТ КБ "Приватбанк" в м. Херсоні, МФО 352479) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект" (ід. код 14120587, Острівське шосе, 1, м. Херсон, 73000, р/р 26008011627601 в ПАТ "Альфа-Банк" в м. Київ, МФО 351005) - 11086,28 грн. боргу за поставлений товар, 718,54 грн. пені, 435,30 грн. інфляційних втрат та 440,30 3% річних, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.05.2012 р.

Суддя Л.І. Александрова