Рішення

від 31.05.2012 по справі 5004/372/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 5004/372/12

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк"

про стягнення 97 387 грн. 77 коп.

Суддя Дем'як В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Л.М.Шаталова - директор

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 190/10 від 29.03.2012р.)

Суть спору: позивач - Дочірня компанія "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс - Луцьк" про стягнення 97 387 грн. 77 коп., з них: 90 030 грн. 32 коп. заборгованості за поставлений природний газ; 5 719 грн. 77 коп. пені; 162 грн. 22 коп. інфляційних втрат; 1 475 грн. 46 коп. -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов договору поставки природного газу № 06/10-11/525-ТЕ-3 від 30.12.2010р. не здійснював в повному обсязі оплату за отриманий у квітні -жовтні 2011 року газ, а тому станом на 09.02.2012р. дебіторська заборгованість останнього становить 90 030 грн. 32 коп. Також здійснив нарахування та просить стягнути з відповідача 5 719 грн. 77 коп. пені; 162 грн. 22 коп. інфляційних втрат; 1 475 грн. 46 коп. -3% річних в порядку ст.ст. 546, 548, 625 ЦК України.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на договір поставки природного газу № 06/10-11/525-ТЕ-3 від 30.12.2010р. з додатком № 1 від 30.12.2010р., додаткові угоди № 1 від 31.03.2011., № 2 від 01.07.2011р., №3 від 03.10.2011р., акти приймання передачі природного газу за лютий -жовтень 2011 року

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду подав баланс за останній звітний період з розшифровкою дебіторської заборгованості.

Відповідач в судовому засіданні та відповідно до письмових пояснень за № 48 від 25.05.2012 (вх. № 01-29/6324/12 від 28.05.2012р.) позовні вимоги визнала в повному об'ємі, причиною невиконання зобов'язань вказала відсутність фінансування з держбюджету України на відшкодування різниці в тарифах. Водночас, долучила до матеріалів справи акт звірки розрахунків, станом на 29.02.2012р., платіжні доручення № 88 від 16.03.2011р., № 83 від 28.02.2011р., № 123 від 27.07.2011р., № 148 від 28.10.2011р., № 107 від 19.05.2011р., № 119 від 29.06.2011р., № 91 від 28.03.2011р., № 92 від 11.04.2011р., довідку з ЄДРПОУ від 21.12.2010р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

встановив:

30 грудня 2010 року Дочірньою компанією "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс - Луцьк" (Покупцем) було укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-11/525-ТЕ-3 з додатковими угодами до нього № 1 від 30.12.2010р., № 1 від 31.03.2011р., № 2 від 01.07.2011р., № 3 від 03.10.2011р.

За умовами даного договору Постачальник зобов'язувався в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. поставити Покупцю імпортований природний газ в обсязі 235 000 куб. м, а покупець - прийняти і оплатити його в порядку, встановленому Розділом 4 договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-11/525-ТЕ-3 від 30.12.2010р.

Розділом 3 вказаного договору сторони встановили вартість поставленого природного газу за 1 місяць: за 1 000 м куб. -1 309 грн. 20 коп.

На виконання умов вказаного договору ДК "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" поставила, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс - Луцьк" прийняло імпортований природний газ за період січень -грудень 2011 року загальною вартістю 99 974 грн. 46 коп., що стверджується актами приймання передачі природного газу за відповідний період.

Разом з тим, відповідач взяте на себе зобов'язання по платі отриманого товару здійснив частково, у зв'язку із чим в останнього виникла кредиторська заборгованість перед позивачем в сумі 90 030 грн. 32 коп. Обставини щодо наявності заборгованості позивач підтвердив балансом за останній звітний період з розшифровкою дебіторської заборгованості. Факт часткової оплати отриманого товару відповідач підтвердив платіжними дорученнями № 88 від 16.03.2011р., № 83 від 28.02.2011р., № 123 від 27.07.2011р., № 148 від 28.10.2011р., № 107 від 19.05.2011р., № 119 від 29.06.2011р., № 91 від 28.03.2011р., № 92 від 11.04.2011р., довідку з ЄДРПОУ від 21.12.2010р.

Отже, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ на підставі договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-11/525-ТЕ-3 від 30.12.2010р. становить 90 030 грн. 32 коп., яка визнана боржником та підтверджена належними доказами в розумінні ст. 32, 36 Господарського процесуального кодексу України. Дану обставину сторони погодили та зафіксували в акті звіряння розрахунків, станом на 29.02.2012р.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

За змістом ст.16 Цивільного кодексу України, особа має право звертатися із позовом до суду за захистом свого порушеного права або інтересу.

У відповідності із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом вцілому або частково не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки товару.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 цього Кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача 90 030 грн. 32 коп. основної заборгованості підставна та підлягає до задоволення в повному об'ємі.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нараховані позивачем інфляційні втрати за період квітень 2011 року -грудень 2011 року в сумі 162 грн. 22 коп. та 3 % річних за період з 06.04.2011р. по 2011.2011р. в сумі 1 475 грн. 46 коп. підставні та підлягають до стягнення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

У п. 7.3.1. договору поставки природного газу № 06/10-11/525-ТЕ-3 від 30.12.2010р. сторони встановили, що у разі порушення Покупцем порядку здійснення оплати отриманого природного газу, останній зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Разом з тим, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті в сумі 2 281 грн. 45 коп.

При цьому судом взято до уваги вимоги 258 Цивільного Кодексу України, ст. 213, 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", відповідно до яких пеня за прострочення оплати поставленого товару нараховується згідно з умовами договору.

До стягнення неустойки (пені, штрафу) статтею 258 Цивільного Кодексу України встановлюється спеціальна позовна давність в один рік.

Порядок застосування штрафних санкцій за неналежне виконання господарського зобов'язання та їх розмір визначено ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України.

Згідно зазначених норм нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, сторони п. 9.3 договору поставки природного газу № 06/10-11/525-ТЕ-3 від 30.12.2010р. встановили, що строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Оскільки позивач звернувся із позовом про стягнення пені 30 березня 2012 року, то в позові в частині стягнення пені за період з 06.04.2011р. по 31.09.2011р., на підставі ст. 258 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України, п. 9.3 договору поставки природного газу № 06/10-11/525-ТЕ-3 від 30.12.2010р., слід відмовити.

Отже, позовна вимога частині стягнення пені в сумі 5 719 грн. 77 коп. за період з 06.04.2011 року по 09.02.2012р. підлягає до задоволення частково - в сумі 2 281 грн. 45 коп. за період з 01.10.2011р. по 09.02.2012р. В позові в частині стягнення пені в сумі 3 438 грн. 32 коп. слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1 878 грн. 99 коп., на підставі ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на нього пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись викладеним та ст.ст. 11, 526, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс - Луцьк»(43024, м. Луцьк, вул. О. Гончара, 3, оф. 98, код ЄДРПОУ 36834217) на користь Дочірньої компанії «Газ України»в особі Волинської філії ДК «Газ України»(43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 1, код ЄДРПОУ 23253092) 93 949 грн. 45 коп., з них: 90 030 грн. 32 коп. заборгованості за поставлений природний газ; 2 281 грн. 45 коп. пені; 162 грн. 22 коп. інфляційних втрат; 1 475 грн. 46 коп. -3% річних та 1 878 грн. 99 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

31.05.12