Рішення

від 21.05.2012 по справі 13/5/5022-237/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2012 р.Справа № 13/5/5022-237/2012 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув справу

за позовом Фермерського господарства "Вікторія-92", с. Вікторівка, Козівський район, Тернопільська область, 47681

до Відкритого акціонерного товариства "Скала-Подільська сільськогосподарська машинно-технологічна станція", вул. Купчинського, 12, смт. Скала-Подільська, Тернопільська обл., 48720

про стягнення заборгованості в сумі 13000 грн. та 3397,81 грн. процентів.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 40 від 18.04.2012р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 06.04.2012р.

Суть справи: Фермерське господарство "Вікторія-92", с. Вікторівка, Козівський район, Тернопільська область звернулося до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Скала-Подільська сільськогосподарська машинно-технологічна станція", смт. Скала-Подільська, Тернопільська область, про стягнення заборгованості (попередньої оплати) в сумі 13000 грн. та 3397,81 грн. процентів.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Розгляд справи відповідно до ст.77 ГПК України відкладався на 20.04.2012 р., 27.04.2012р., 15.05.2012р. за клопотаннями позивача, через необхідність витребування у сторін додаткових доказів, заперечень та обгрунтувань, крім того з наведених підстав в судовому засіданні оголошувались перерви до 07.05.2012р. та до 21.05.2012 р.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала у повному обсязі (з урахуванням заяви від 27.04.2012р. про зміну правової підстави позову, яка судом прийнята, як така, що подана у відповідності до ст.22 ГПК України). В обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем усної домовленості (договору купівлі-продажу) по виготовленню культиватора ГРН-6, за який товариство отримало попередню оплату в сумі 13000 грн. згідно платіжного доручення №116 від 26 березня 2009р., яку і просить суд стягнути, посилаючись на положення частини другої статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), стверджуючи, що жодних повідомлень про виготовлення культиватора чи вимоги про остаточну оплату вартості культиватора від відповідача не надходило, у зв'язку з чим у серпні 2010р. ФГ "Вікторія-92" придбало необхідний агрегат у іншого постачальника, підтвердженням чого є видаткова накладна № КМ-13 від 14 серпня 2010р. Крім того, на підставі ч.3 ст.693, ст.536 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3397,81 грн. процентів за користування чужими коштами, розрахованих у розмірі облікової ставки НБУ (застосовуючи за аналогією ст.1048 ЦК України) за період з 16.04.2009р. по 20.03.2012р.

Відповідач у поданому суду 20.04.2012р. відзиві, а також його представник в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечив, вважаючи їх необгрунтованими, при цьому посилається на те, що: позивач жодним документом не підтверджує строк поставки продукції; замовлення ФГ "Вікторія-92" було виконане належним чином - в квітні 2009р. культиватор був виготовлений та готовий до реалізації, про що господарство неодноразово повідомлялось, в підтвердження чого долучені накладна №7 від 30.04.2009р. про поступлення готової продукції на склад, накладні про закупівлю запчастин до культиватора №02/51 від 03.03.2009р., №02/81 від 02.04.2009р. та №02/82 від 08.04.2009р., лист-відповідь №36 від 06.09.2010р.; станом на час розгляду справи культиватор ГРН-6 є в наявності і в будь-який момент, сплативши решту суми від його вартості, позивач може його отримати. Нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до ст.536 ЦК України вважає незаконним та безпідставним з огляду на відсутність в цій частині між сторонами зобов'язань, які б могли виникати з договору.

У поданому суду 27.04.2012р. запереченні на відзив позивач звертає увагу суду на те, що виставлений відповідачем рахунок №18 від 26.03.2009р. як оплата за культиватор ГРН-6 на суму 31000 грн. є офертою з боку Продавця (відповідача), а сплата грошової суми, вказаної у платіжному дорученні №116 від 26.03.2012р., в розмірі 13000 грн. підтверджує досягнення сторонами згоди про разову купівлю-продаж на умовах передоплати культиватора ГРН-6 загальною вартістю 31000 грн. Продавець не виконав умов досягнутої домовленості про поставку культиватора, а подана накладна №7 від 30.04.2009р., яка начебто підтверджує збереження культиватора на складі до отримання вказівок покупця, не може бути врахована в якості доказу належного виконання відповідачем зобов'язань по досягнутій домовленості, оскільки є внутрішньо господарською накладною і свідчить про переміщення культиватора з цеху виробництва на склад готової продукції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач мають право на захист своїх прав і законних інтересів.

Фермерське господарство "Вікторія-92", с. Вікторівка, Козівського району Тернопільської області, є юридичною особою, що підтверджується витягом серії АЕ №569599 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.04.2012р., а отже відповідно до ст.1 ГПК України наділене правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч.1 ст.174 Господарського кодексу України є, зокрема, господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості, 26 березня 2009р. ВАТ "Скала-Подільська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" було виписано позивачу рахунок №18 на оплату продукції -культиватор ГРН-6 в кількості 1 шт. на загальну суму 31000 грн., в т.ч. ПДВ 5166,67 грн.

Того ж дня, з посиланням на рахунок №18 від 26.03.2009р., позивачем згідно платіжного доручення №116 від 26.03.2009р. здійснено часткову оплату за культиватор ГРН-6 в сумі 13000грн., в т.ч. ПДВ 2166,67 грн.

Відповідно до статті 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Виписаний відповідачем рахунок суд розцінює як пропозицію укласти договір (оферту), направлену Фермерському господарству "Вікторія-92" на підставі положень статті 641 Цивільного кодексу України.

Таким чином, між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу в усній формі, шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, згідно зі статтею 638 ЦК України та вчинено дії на його виконання, а саме - позивачем частково здійснено попередню оплату в сумі 13000 грн. за культиватор ГРН-6, а відповідачем прийнято від позивача кошти.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

В даному випадку позивач стверджує, що зазначена сільськогосподарська техніка (культиватор) мала бути виготовлена та передана господарству до 15 квітня 2009р., разом з тим вказана дата ним документально не підтверджена (лише усними поясненнями представника в засіданнях). Відтак, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання щодо передачі культиватора в даному випадку сторонами не встановлено.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наслідки неналежного виконання продавцем свого обов'язку по договору купівлі-продажу, передбачено зокрема частиною 2 ст.693 ЦК України, а саме: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

11.12.2009р. позивачем направлено на адресу відповідача лист №229 від 11.12.2009р. з вимогою повернути господарству кошти в розмірі 13000 грн., перерахованих згідно платіжного доручення №116 від 26.03.2009р. в якості авансового платежу за культиватор ГРН-6, оскільки культиватор до того часу йому поставлений не був. Зазначений лист позивача суд розцінює як його відмову від договору (такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.01.2010р. у справі №42/423).

Таким чином, від дня отримання вимоги позивача, у відповідача, в силу положень статті 530 Цивільного кодексу України, виникло зобов'язання у семиденний строк повернути Позивачу кошти, сплачені в якості передоплати.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач не підтвердив належними доказами того, що станом на момент відмови ФГ "Вікторія-92" від договору замовлений товар (культиватор ГРН-6) був виготовлений і відповідно переданий позивачу, як і не підтвердив направлення вимоги до позивача оплатити виготовлену продукцію (виникнення права на притримання), також станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів повернення суми попередньої оплати, а тому позовні вимоги ФГ "Вікторія-92" щодо стягнення 13000 грн. попередньої оплати підлягають до задоволення як обгрунтовано заявлені та не спростовані відповідачем.

Щодо посилань відповідача на накладні №7 від 30.04.2009р. в підтвердження поступлення готової продукції на склад, накладні про закупівлю запчастин до культиватора №02/51 від 03.03.2009р. (до дати виставлення рахунку 26.03.2009р.), №02/81 від 02.04.2009р. та №02/82 від 08.04.2009р., тимчасову калькуляцію на разовий заказ від 30.03.2009р., згідно якої відпускна ціна культиватора ГРН-6 становить 28800 грн., в т.ч. ПДВ 4800 грн. (а не 31000 грн. як зазначено в рахунку від 26.03.2009р.), лист-відповідь №36 від 06.09.2010р. в підтвердження виготовлення замовленого позивачем культиватора станом на квітень 2009р., а також наявності його на складі товариства станом на дату звернення з вимогою повернути кошти (грудень 2009р.), так і станом на час розгляду справи, то зазначені докази суд розцінює критично, зокрема з огляду на розбіжності щодо дат, вартості культиватора, а отже останні носять характер непрямих доказів та не підтверджують обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Щодо вимоги позивача про стягнення відсотків за користування чужими коштами в сумі 3397,81 грн., то позов в цій частині задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст.693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивачем заявлено до стягнення 3397,81 грн. процентів, нарахованих на підставі ст.536 ЦК України на суму попередньої оплати 13000 грн. за період з 16 квітня 2009р. (дати, станом на яку нібито мав бути виготовлений замовлений культиватор) по 20 березня 2012р. (до дати позовної заяви) в розмірі облікової ставки НБУ, при цьому поданий розрахунок здійснено із посиланням за аналогією на ст.1048 ЦК України.

Із змісту статті 693 ЦК України випливає, що можливість нарахування процентів на суму попередньої оплати може мати місце або в разі встановлення такого обов'язку в договорі (в такому разі останні нараховуються від дня одержання суми попередньої оплати), або в силу ст.536 ЦК України -від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

В даному випадку, договором між позивачем та відповідачем письмово не встановлено розміру процентів за користування чужими коштами, та відповідно не передбачено дати, з якої їх слід нараховувати. Також, як встановлено вище судом, сторонами не визначено дати передання товару, оскільки вимога про передання культиватора позивачем не направлялась, а тільки про повернення коштів, у зв'язку з чим підстава для початкового нарахування процентів відповідно до ст.536 ЦК України в даному випадку відсутня, оскільки відсутній момент правопорушення взагалі.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення 3397,81 грн. процентів задоволенню не підлягають як необгрунтовані.

Позивач вправі в даному випадку стягувати з боржника за порушення грошового зобов'язання, відповідно до частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, чого в даному випадку заявлено не було.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Скала-Подільська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" (вул. Купчинського, 12, смт.Скала-Подільська, Тернопільська область, код 00907444) на користь Фермерського господарства "Вікторія-92" (с. Вікторівка, Козівський район, Тернопільська область, код 21133248): 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості (попередньої оплати) та 1276 (одну тисячу двісті сімдесят шість) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили .

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення 25 травня 2012р. , через місцевий господарський суд.

Суддя С.Г. Стопник