Рішення

від 13.04.2012 по справі 412/645/2012

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №412/645/2012

2/412/2228/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді -Браги А.В.,

при секретарі -Лампіки О.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача -ОСОБА_2,

представника відповідача -Дроздовського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Строймір-Дніпро»про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану відпустку -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2012 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивача із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого з урахуванням подальшого неодноразового уточнення позовних вимог (а.с.22-23, 32-33) послався на те, що з 21 квітня 2011 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду директора ТОВ «Строймір-Дніпро», та був звільнений 05 грудня 2011 року за власним бажанням. На день звільнення позивачу була нарахована заробітна плата за період з 01 червня 2011 року по 05 грудня 2011 року в загальному розмірі 38588,71 гривень, яка при звільненні позивачу виплачена не була. Окрім того, при звільненні позивачу не була сплачена компенсація за невикористану відпустку в розмірі 3150 гривень. Дані обставини зумовлюють виникнення у відповідача обов'язку зі сплати позивачу за весь час затримки розрахунку компенсації у вигляді середнього заробітку, розмір якої станом на 16 березня 2012 року склав 28569,45 гривень. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказані суми.

В судовому засіданні позивач, його представник позовні вимоги підтримали в уточненій редакції, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, пославшись на те, що позивачем невірно наведено розрахунок заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, оскільки в листопаді та грудні 2011 року позивач не працював і йому не нараховувалась заробітна плата за цей період. До того, позивачем від наведених сум заборгованості не відраховано кошти, утримані Пенсійним фондом України та утримані як прибутковий податок.

Вислухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивача наказом №8 від 21 квітня 2011 року ТОВ «Строймір-Дніпро»з 21 квітня 2011 року було затверджено на посаду директора вказаного товариства (а.с.7). 05 грудня 2011 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.8-зворот).

Також судом встановлено, що при звільненні з позивачем не було проведено розрахунок у відповідності до чинного законодавства. Зокрема, позивачу була нарахована, однак не виплачена за період з червня по жовтень 2011 року заробітна плата, розмір якої з урахуванням утримання прибуткового податку та відрахувань до Пенсійного фонду України склав 24654,75 гривень (а.с.9, 26-28).

Також при звільненні позивачу не було виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки. Розмір даної компенсації з урахуванням на утримання прибуткового податку та відрахувань до Пенсійного фонду України склав 2423,81 гривень (а.с.25).

При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а.с.32) розмір середнього заробітку позивача за весь час затримки виплати йому вказаної вище нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку становить 28569,45 гривень. Даний розрахунок проведено у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки».

Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. За змістом ст.2, Глави XV КЗпП України працівник має право звернутися до суду для вирішення трудового спору, захисту свого порушеного права.

Відповідно до ст.43 ч.7 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст.94 КЗпП України заробітна плата -це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці»визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст.115 КЗпП, ст.24 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, відповідним чином погодженим, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Нормою ст.15 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно ст.83 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Положеннями ст.47 КЗпП України встановлений обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення не тільки видати працівникові трудову книжку, а й провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 КЗпП України.

В свою чергу, нормою ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.233 ч.2 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Окрім того, положеннями ст.238 КЗпП України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті. На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи встановлені судом фактичні обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, однак такими, що підлягають задоволенню, однак частково. Підставою для такого рішення є наступне.

Так, позивач просить суд стягнути на його користь невиплачену заробітну плату за період з червня по грудень 2011 року. В той же час, як вбачається з наданої позивачем копії облікової картки Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу (а.с.9), а також копій табелів обліку використання робочого часу за листопада та грудень 2011 року (а.с.27, 28) позивач в листопада та грудні 2011 року не працював жодного дня, відповідно заробітна плата йому за цей період не нараховувалась. Окрім того, позивачем при наведенні розрахунку невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку наводяться суми без урахування обов'язкових відрахувань до Пенсійного фонду України та утримання прибуткового податку. Таким чином, враховуючи розмір безпідставно наведеної позивачем в розрахунку заробітної плати за листопад та грудень 2011 року, а також розміри відрахувань до Пенсійного фонду України та утримань прибуткового податку, наведені позивачем суми заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку підлягають відповідному зменшенню і стягненою з відповідача на користь позивача в розмірі 24654,75 гривень та 2423,81 гривень відповідно.

Позовна вимога про стягнення компенсації за час затримки розрахунку з позивачем в сумі 28569,45 гривень підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки правильність розрахунку такої компенсації знайшла своє підтвердження під час розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи та предмет спору, вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 553,48 гривень стягнути з відповідача на користь держави.

Окрім того, суд вважає за необхідне у відповідності до ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання даного рішення в частині присудження виплати позивачеві заробітної плати за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 21, 47, 83, 94, 116 -117, 232 - 233, 237, КЗпП України, ст. ст. 21, 34 Закону України «Про оплату праці», ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 10, 11, 31, 57, 60 -61, 81, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов, - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Строймір - Дніпро»(код ЄДРПОУ № 35269913) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 24 654, 75 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Строймір - Дніпро»(код ЄДРПОУ № 35269913) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2423, 81 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Строймір - Дніпро»(код ЄДРПОУ № 35269913) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 28 569, 45 гривень.

В решті позову, - відмовити.

Судові витрати у справі розподілити пропорційно задоволеного позову, стягнувши з товариства з обмеженою відповідальністю «Строймір - Дніпро»(код ЄДРПОУ № 35269913) на користь держави судовий збір у сумі 553, 48 гривень.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя А.В. Брага