Постанова

від 24.05.2012 по справі 412/6002/2012

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

cpg1251

№ 412/6002/2012

провадження 2а/412/268/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі -Пасько Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фаворит»до Дніпропетровського міського голови, третя особа: комунальне підприємство «Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру»Дніпропетровської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Фаворит»07 травня 2012 року звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідача Дніпропетровського міського голови про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії. Позивач в своєму позові, а його представник в ході судового засідання посилаються на те, що критерієм, який дозволяє ідентифікувати майно, є його -адреса, що дозволяє на місцевості ідентифікувати той чи інший об'єкт нерухомого майна та місцезнаходження останнього в межах населеного пункту (тобто на певній вулиці або провулку), раніше спірному об'єкту нерухомого майна було присвоєно адресу, але згодом відповідне розпорядження про присвоєння адреси було скасовано, а інша адреса присвоєна не була, у зв'язку з чим позивач 06 березня 2012 року звернувся до відповідача з заявою про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна, яка залишена відповідачем без розгляду. Представник позивача в судовому засіданні наполягав на тому, що на зазначеній земельній ділянці існує огорожа, яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу №1/03-23 від 23 березня 2005 року, а земельна ділянка відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном, яке підлягає ідентифікації в межах населеного пункту шляхом присвоєння йому адреси; через відсутність адреси у зазначеної земельної ділянки позивач обмежується в правах та не має можливості виконувати свої обов'язки, покладені на нього договором оренди землі щодо проектування та будівництва спортивно-оздоровчого комплексу, оскільки погоджувальні органи відмовляють йому в погодженні без присвоєння адреси земельній ділянці та об'єктам, які неможливо відокремити без знецінення таких об'єктів або втрати такими об'єктами їх функціонального призначення. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався ч. 10 ст. 30, ст. 37, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якими: облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності віднесено до органів самоврядування, а міський голова очолює та організовує роботу відповідного органу та підписує розпорядчі документи в процесі реалізації самоврядних функцій. Ніякої відповіді позивач на своє звернення не отримав і на сьогодні, чим порушуються його права, виник спір. В добровільному порядку питання не вирішене. У зв'язку з наведеним позивач просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача, пов'язану з ухиленням від розгляду заяви позивача від 06 березня 2012 року про внесення змін до розпорядження міського голови від 06 липня 2005 року № 569р та присвоєння в межах існуючої огорожі адреси земельній ділянці по пр. Воронцова (кадастровий номер 1210100000:01:075:0042) м. Дніпропетровська і зобов'язати відповідача розглянути вказану заяву позивача, внести зміни до названого розпорядження міського голови № 569р та протягом тридцяти днів з моменту набрання чинності рішенням суду присвоїти в межах існуючої огорожі адресу вказаній земельній ділянці по пр. Воронцова м. Дніпропетровська, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача Дніпропетровського міського голови у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного представника відповідача згідно ст. 128 КАС України.

Представник третьої особи КП «Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру»Дніпропетровської міської ради в судовому засіданні не погодився з позовними вимогами, заперечував проти них, пояснивши, що дійсно звернення позивача було, воно на сьогодні не розглянуте, але їх дії та дії відповідача правильні, все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників позивача і третьої особи, з'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що на земельній ділянці по пр. Воронцова (кадастровий номер 1210100000:01:075:0042) м. Дніпропетровська існує огорожа, яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу №1/03-23 від 23 березня 2005 року, земельна ділянка відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном, яке підлягає ідентифікації в межах населеного пункту шляхом присвоєння йому адреси; через відсутність адреси у зазначеної земельної ділянки, на думку позивача, він обмежується в правах та не має можливості виконувати свої обов'язки, покладені на нього договором оренди землі щодо проектування та будівництва спортивно-оздоровчого комплексу, оскільки погоджувальні органи відмовляють йому в погодженні без присвоєння адреси земельній ділянці та об'єктам, які неможливо відокремити без знецінення таких об'єктів або втрати такими об'єктами їх функціонального призначення. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався ч. 10 ст. 30, ст. 37, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якими: облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності віднесено до органів самоврядування, а міський голова очолює та організовує роботу відповідного органу та підписує розпорядчі документи в процесі реалізації самоврядних функцій. Ніякої відповіді позивач на своє звернення не отримав і на сьогодні, чим порушуються його права. Вважає позивач ці дії відповідача незаконними, в добровільному порядку спір не вирішено і тому позивач вимушений захищати своє порушене та невизнане право в судовому порядку.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Згідно п.1 ч. І ст. 18 КАС України адміністративні справи, в якій однією із сторін є орган або посадова особа місцевого самоврядування, підсудні місцевим судам. А відповідно до ч. З ст. 18 цього Кодексу справи, щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади, розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом за вибором позивача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які вчинені (допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача.

Позивач перебуває та зареєстрований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 24 (Жовтневий район м. Дніпропетровська), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію позивача серії А01 №062605 виданого державним реєстратором Кедря Л.І. та довідною АА №507311 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виданого 12 січня 2012 року, тому спір за позовом підсудний Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська і тому позивач звернувся з позовом до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та вважає, що відповідачем грубим чином порушенні його права на отримання належної інформації за його зверненням, володіння та розпорядження власністю, користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування (до яких належить й відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.

Згідно статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Судом встановлено, що 19 січня 1999 року міський голова м. Дніпропетровська М.А. Швець виніс розпорядження № 42р «Про присвоєння поштових адрес об'єктам ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну»в Амур-Нижньодніпровському районі». Розпорядженням № 42р від 19 січня 1999 року стадіону по пр. Воронцова присвоєно поштову адресу -пр. Воронцова, 31А. 23 березня 2005 року між ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну»(продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1/03-23, згідно з яким позивач отримав у власність огорожу стадіону розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова 31А.

06 липня 2005 року відповідач виніс розпорядження № 569-р «Про присвоєння адрес об'єктам по вул. Комінтерну та вул. Артюшенка (Амур-Нижньодніпровський район)», яким визнав таким, що втратило чинність, розпорядження міського голови № 42р від 19 січня 1999 року. Зокрема, розпорядженням відповідача № 569-р від 23 березня 2005 року було присвоєно адреси лише об'єктам по вул. Комінтерну та вул. Артюшенка, а вул. Воронцова взагалі не згадується, не дивлячись на скасування розпорядження № 42р від 19 січня 1999 року.

Таким чином, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача, що при скасуванні розпорядження № 42р від 19 січня 1999 року не було враховано стадіон по пр. Воронцова, який мав адресу, але після скасування розпорядження стадіон втратив поштову адресу: м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 31А і іншої адреси йому присвоєно не було.

В обґрунтування необхідності присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна, а саме земельній ділянці на якій розташовується стадіон позивач також зазначав на те, що саме йому рішенням Дніпропетровської міської ради №18/51 від 14 жовтня 2009 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та умови передачі земельної ділянки для проектування та будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по пр. Воронцова у районі буд. № 31А. Зокрема, позивачу було надано в користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою -пр. Воронцова в районі буд. №31А (Амур-Нижньодніпровський район) та зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:075:0042. На підтвердження права користування відповідною земельною ділянкою позивачем було надано договір оренди землі від 11 грудня 2009 року, згідно пункту 3.1 якого строк дії останнього встановлюється в три роки. Вказаний договір оренди землі від 11 грудня 2009 року зареєстрований ДМВ ДРФ ДП «Центр ДЗК»06 травня 2010 року, у зв'язку з чим, у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041010400313.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Стаття 181 Цивільного кодексу України передбачає, що земельні ділянки відносяться до об'єктів нерухомого майна, а тому земельній ділянці в межах населеного пункту з метою ідентифікації такого нерухомого майна може бути присвоєно адресу.

Як вбачається з матеріалів справи та розпоряджень, наданих в обґрунтування позовних вимог, підставою для присвоєння адреси є саме розпорядження міського голови.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою вирішення питання присвоєння поштової адреси земельній ділянці по пр. Воронцова (кадастровий номер 1210100000:01:075:0042) в межах існуючої огорожі позивач звертався до відповідача з відповідною заявою, яку отримано відповідачем 06 березня 2012 року з повідомленням про вручення кур'єрської доставки. За твердження представника позивача за наслідками розгляду заяви про присвоєння адреси відповідачем відповідь не надано, це підтвердив в судовому засіданні і представник третьої особи

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 21 Конституції права та свободи людини є непорушними, до яких відноситься й право згідно ст. 4І Конституції на володіння, користування і розпорядження власністю, яку придбала позивачка у відповідності до вимог закону.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту порушеного права згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання незаконним рішення, дії або бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування. їх посадових або службових осіб.

Відповідно до вимог ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі,

або з власної ініціативи. Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, згідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України «У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку». При цьому Пленум Вищого адміністративного суду у постанові від 6 березня 2008 року зауважив, що під час розгляду спорів щодо окарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених в позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

З огляду на заявлені позовні вимоги, доводи позивача, визначальними обставинами для вирішення спірних правовідносин є визначення відповідності оскаржуваних дій відповідача критеріям правомірності, які пред'являються до дій та рішень суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши надані і добуті докази, суд приходить до висновку про те, що не розгляд відповідачем в передбачений законом термін заяви позивача і не надання йому відповіді по суті звернення не відповідає вимогам діючого законодавства, це є бездіяльністю і не виконанням наданих законом повноважень.

Не може суд прийняти до уваги заперечення представника третьої особи і відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються, порушень прав позивача, в тому числі і визначених Конституцією України, іншими законами відповідач допустив.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 24, 30, 37, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 2, 3, 5, 6, 18, 19, 69, 71, 72, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Дніпропетровського міського голови, пов'язану з ухиленням від розгляду заяви від 06 березня 2012 року Приватного підприємства «Фаворит»(ЄДРПОУ 31504533) про внесення змін до розпорядження міського голови від 06 липня 2005 року № 569р та присвоєння в межах існуючої огорожі адреси земельній ділянці по пр. Воронцова (кадастровий номер 1210100000:01:075:0042), м. Дніпропетровська.

Зобов'язати Дніпропетровського міського голову розглянути заяву від 06 березня 2012 року Приватного підприємства «Фаворит»(ЄДРПОУ 31504533), внести зміни до розпорядження міського голови від 06 липня 2005 року № 569р та протягом тридцяти днів з моменту набрання чинності постанови суду присвоїти в межах існуючої огорожі адресу земельній ділянці по пр. Воронцова (кадастровий номер 1210100000:01:075:0042), м. Дніпропетровська.

Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя -