Рішення

від 24.05.2012 по справі 1384-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2012Справа №5002-7/1384-2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034)

До відповідача Військової частини 4125 (с. Краснокам'янка, м. Феодосія-13, 98113)

Про стягнення 9366,79 грн.

Суддя Дворний І. І.

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_3 - предст., дов. №019-Д від 03.01.2012р.

Від відповідача - не з'явився.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Військової частини 4125 72 253,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором №6400 від 20.10.2004 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої активної електричної енергії, що призвело до утворення заборгованості в сумі 62 886,75 грн., яку позивач просить стягнути примусово разом із пенею в розмірі 3551,86 грн., 571,08 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 687,42 грн. Крім того, позивач також зазначає, що відповідачем було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахункові періоди березень 2011 року та квітень 2011 року, у зв'язку з чим просить стягнути з Військової частини 4125 двократну вартість величини перевищення в розмірі 4556,43 грн. відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

У судовому засіданні, що відбулося 08.05.2012 р. представник Публічного акціонерного товариства "Крименерго" надав суду заяву, в якій зазначив, що відповідачем в добровільному порядку було погашено заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 62886,75 грн., через що просить стягнути з відповідача двократну вартість величини перевищення в розмірі 4556,43 грн., пеню в розмірі 3551,86 грн., 571,08 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 687,42 грн. Надана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що заборгованість виникла у зв'язку з недостатнім фінансуванням Військової частини 4125, та несвоєчасне її погашення не завдало збитків ПАТ «Крименерго», через що просить суд відмовити в позові.

21.05.2012 р. до ГС АР Крим від позивача надійшли заперечення на відзив, які були прийняті судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

20.10.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (назву якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство "Крименерго", Постачальник) та Військовою частиною 4125 (Споживач) був укладений договір про поставку електричної енергії №6400, розділом 1 якого передбачено, що Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умов цього договору та додатків до Договору, які є його невід'ємними частинами.

В розділі 2 Договору сторони передбачили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення інших питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобов'язані керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатків №4.1 або №4.2 «Порядок розрахунків».

Згідно з пунктом 7.1 Договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПОЕ та ПКЕЕ.

Перевірка стану розрахунків за електроенергію здійснюється за розрахунковий період щомісячно та оформлюється двостороннім актом звірки між Споживачем та Постачальником, яки Споживач зобов'язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду (п. 7.2 Договору).

Згідно з пунктом 7.3 Договору у випадку встановлення розрахункових засобів обліку на межі балансової приналежності електричних мереж електропередавальної організації та Споживача, обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показників розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових витрат електроенергії на ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової приналежності до місця встановлення розрахункових засобів обліку.

В пункті 1 Додатку до договору № 4.2 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата (день, коли Споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а Постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 20 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Показники розрахункових засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів та точок комерційного обліку фіксуються 20 числа кожен місяць та оформлюються «Актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» в 2-х екземплярах, по одному для кожної сторони.

Розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. Дата оплати встановлюється до 25 числа кожного місяця (п. 5 Додатку).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обов'язки за договором та поставлялася відповідачеві електрична енергія, на оплату якої виставлялися відповідні рахунки із зазначенням кількісних показників електроенергії, її вартості та загальної суми до сплати. Крім цього, поставка електричної енергії також підтверджується актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії (а. с. 19-27).

Однак, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалася оплата вартості електроенергії, що призвело до утворення заборгованості Військової частини 4125 перед Публічним акціонерним товариством «Крименерго» за період з 01.11.2011 р. по 31.03.2012 р. за спожиту активну електроенергії в розмірі 62 886,75 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду з позовом у цій справі відповідачем в добровільному порядку була погашена заборгованість зі спожитої активної електричної енергії, що підтверджується банківською випискою (а. с. 48-49). Враховуючи, що позивачем на підставі цього подано заяву про зменшення позовних вимог, яку було прийнято судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої і має вирішуватися спір. Така позиція викладена, зокрема, в пункті 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 8 Додатку №4.2 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати обумовлених даних Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачеві нарахування за весь час прострочення, включаючи день фактичної оплати:

- пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, яка діяла в період, за який здійснюються нарахування;

- 3% річних від простроченої суми.

На підставі цих положень позивачем викладена вимога про стягнення з Військової частини 4125 пені в сумі 3551,86 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд погоджується з його правомірністю, а тому вимоги позивача про стягнення неустойки є обґрунтованими.

Однак, суд зазначає наступне.

Так, заявлена позивачем до відшкодування сума коштів в розмірі 3551,86 грн. за своєю правовою природою є неустойкою у вигляді пені.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказаній процесуальній нормі відповідають положення матеріального права, а саме - ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якою закріплено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський суд Украъни зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.17.4 Постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд зазначає, що всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав суду доказів того, що порушення відповідачем свого обов'язку в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої електроенергії завдало ПАТ «Крименерго» значних збитків.

Крім того, надаючи аналіз причинам неналежного виконання відповідачем свого договірного обов'язку суд враховує викладені ним факти щодо недостатнього фінансування військової частини 4125, яке здійснюється з державного бюджету.

Надаючи оцінку незначності порушення зобов'язання, суд виходить з того, що періоди, за які позивачем нарахована пеня, не перевищують одного місяця, а відповідачем були вжиті заходи щодо добровільного врегулювання спору шляхом погашення заборгованості одразу після звернення позивача до суду, що свідчить про добросовісну поведінку боржника.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо доцільності зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми пені на 50%, у зв'язку з чим стягнути з Військової частини 4125 пеню в розмірі 1775,93 грн.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 571,08 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 687,42 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що спірні суми обчислені правомірно, а тому також підлягають стягненню з відповідача.

Матеріали справи також свідчать, що відповідачем було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахункові періоди березень 2011 року та квітень 2011 року.

Відповідно до пункту 5.1 Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач, не пізніше 15 листопада поточного року, надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток №1 «Обсяги поставки електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

У випадку ненадання споживачем вищевказаних відомостей у встановлений строк розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється постачальником на рівні фактичних показників відповідних періодів поточного року. Аналогічні положення закріплені в пункті 4.2 Правил користування електричною енергією.

Відповідні договірні величини споживання електроенергії та потужності на 2011 рік були встановлені сторонами в Додатку №1 (а. с. 15).

В пункті 2.2.2 Договору №3127 від 05.10.2006 р. сторони передбачили, що Споживач зобов'язується додержуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору.

Однак, матеріали справи свідчать, що відповідачем за розрахунковий період з 20.02.2011 р. по 20.03.2011 р. допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії, про що був складений акт №6400/03/2011 (а. с. 31).

Так, по майданчику «штаб ТП-712» замість заявлених 15 000 кВт/год було спожито 15 720 кВт/год, обсяг перевищення складає 720 кВт/год. На майданчику «ТП-715» ліміт споживання був встановлений на рівні 1500 кВт/год, у той час як фактично спожито 1560 кВт/год, обсяг перевищення дорівнює 60 кВт/год.

За розрахунковий період з 20.03.2011 р. по 20.04.2011 р. відповідачем, згідно акта №6400/04/2011 (а. с. 34), були допущені наступні перевищення:

- на майданчику «штаб ТП-712» замість 12 000 кВт/год спожито 12 240 кВт/год, перевищення складає 240 кВт/год;

- на майданчику «ГСК, казарми ТП-708» замість 1500 кВт/год спожито 1540 кВт/год, перевищення складає 40 кВт/год;

- на майданчику «речовий склад ТП-707» замість 40 000 кВт/год спожито 43 486 кВт/год, перевищення складає 3486 кВт/год;

- на майданчику «дизельна ТП-701» замість 11 000 кВт/год спожито 11 360 кВт/год, перевищення складає 360 кВт/год;

- на майданчику «ТП-715» замість 1500 кВт/год спожито 2360 кВт/год, перевищення складає 860 кВт/год.

Згідно з частиною 6 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Аналогічні умови були закріплені в пункті 4.2.2 Договору №6400 від 20.10.2004 р. та пункті 6 Додатку №4.2 до договору.

На підставі цього, на оплату перевищення договірного електроспоживання в березні та квітні 2011 року позивачем були виставлені рахунки №6400/3 від 28.03.2011 р. (а. с. 29) та №6400/1 від 22.04.2011 р. (а. с. 32) на суми 604,03 грн. та 3952,40 грн. відповідно, всього на суму 4556,43 грн., які відповідачем оплачені не були.

Враховуючи, що всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України Військовою частиною 4125 не були надані суду належні та допустимі докази сплати в добровільному порядку двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про примусове стягнення з відповідача 4556,43 грн. заборгованості.

Отже, враховуючи зменшення судом належної до сплати суми пені, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з абзацом 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини 4125 (с. Краснокам'янка, м. Феодосія-13, 98113, ідентифікаційний код 14322977) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034, ідентифікаційний код 00131400) суму за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 4556,43 грн., пеню в розмірі 1775,93 грн., 571,08 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 687,42 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 1775,93 грн. пені в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.05.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.