Рішення

від 30.05.2012 по справі 873-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2012Справа №5002-32/873-2012

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Споживчого кооперативу «ФНТК «АТЕК» (вул. Степаняна, 27, м. Феодосія, АР Крим, 98112, ідентифікаційний код 20709930)

до відповідача - Дочірнього підприємства «Центральний аптечний склад» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» (вул. Крилова, 137, м. Сімферополь, АР Крим, 95001, ідентифікаційний код 01978245)

до відповідача - Дочірнього підприємства «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» (вул. Крилова, 137 , м. Сімферополь, АР Крим, 95001)

про стягнення 65 302,21 грн.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_3, представник за довіреністю б/н від 05.01.2012р.

від відповідача Дочірнього підприємства «Центральний аптечний склад» - не з'явився.

від відповідача Дочірнього підприємства «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» - не з'явився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Споживчий кооператив «ФНТК «АТЕК» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Дочірнього підприємства «Центральний аптечний склад» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» про стягнення основної заборгованості в розмірі 59 196,83 грн., пені в розмірі 4 650,60 грн., 3% річних у розмірі 1 454,78 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.04.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статті 35 Сімейного кодексу України було змінено прізвище головуючого судді на Гризодубову А.М.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.05.2012р. в якості відповідача по справі залучено Дочірнє підприємство «Центральну міську аптеку № 240».

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором поставки № 395 від 14.02.2011 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку. Проте, позовні вимоги висунені до ДП «Центральний аптечний склад» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» з мотивів зміни боржника в зобов'язанні.

Відповідач ДП «ЦАС» ТОВ « РК «Крим-Фармация» проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що реорганізація ДП «ЦГА № 240» ТОВ «РК «Крим-Фармация» шляхом приєднання до ДП «ЦАС» ТОВ «РК «Крим-Фармация» проведена не була, отже ДП «ЦАС» ТОВ « РК «Крим-Фармация» не може відповідати за обов'язками ДП «ЦГА № 240» ТОВ «РК «Крим-Фармация» за договором.

Відповідач ДП «ЦГА № 240» ТОВ «РК «Крим-Фармация» явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2011 року між Споживчим кооперативом «ФНТК «АТЕК» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Центральна міська аптека № 240» (покупець) укладений договір поставки № 395 ( а.с. 10).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник продає, а Покупець покупає лікарські засоби в кількості та по цінам у відповідності до накладних, що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до пункту 6.1 Договору, Покупець оплачує Постачальникові поставлений товар в строки, зазначені в накладних.

Пунктом 8.1 Договору сторони погодили його строк, який обмежений 31.12.2011 року.

Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним, тощо.

Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий товар, що підтверджується видатковими накладними на суму 112 797, 7 грн. за період з 17.02.2011р. по 31.03.2011р. ( а.с. 28-100).

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить його підпис в зазначених накладних та довіреності на отримання товару ( а.с. 43, 53,76, 81 зворотній бік).

Відповідачем у підтвердження обов'язків за договором була здійснена часткова оплата в розмірі 53 600, 00 грн.

Невиконання відповідачем обов'язків зі сплати товару призвела до утворення заборгованості в розмірі 59 196, 83 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення закріплено в частині 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Здійснивши правову кваліфікацію відносин сторін, виходячи з фактичних обставин справи, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 59 197, 70 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена сума в розмірі 59 196, 83 грн. підлягає стягненню з відповідача Дочірнього підприємства «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація»

Як вбачається із спеціального витягу, ДП «Центральна міська аптека № 240» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» є юридичною особою, діяльність якої на теперішній час не є припиненою.

У відповідності до пункту 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Згідно з пунктом 12 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.

Пунктом 2 статті 33 наведеного Закону встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями відповідача Дочірнього підприємства «Центральний аптечний склад» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» стосовно того, що на момент звернення позивача із позовом до суду реорганізація Дочірнього підприємства «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» ще не відбулась, а отже Дочірнє підприємство «Центральний аптечний склад» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» на сьогоднішній момент не є правоностуником прав та обов'язків Дочірнього підприємства «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» та не може відповідати за невиконання договірних обов'язків.

Доводи позивача щодо заміни боржника в зобов'язанні є хибними з огляду на те, що у відповідності до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до статті 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, якою в свою чергу, встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином, у випадку заміни боржника в рамках правовідносин, що розглядаються судом, сторони мали б письмово укласти правочин щодо такої зміни.

Тоді як позивачем не надано суду доказів виконання вищенаведених приписів Закону.

За таких обставин, посилання на заміну боржника в зобов'язанні є неспроможним.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 643, 71 грн.

Пеня передбачена пунктом 7. 1 Договору та становить подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 1 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто позивач мав визначати період прострочення заборгованості починаючи з останнього дня строку, в який відповідач був зобов'язаний оплатити товар.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем необґрунтовано визначений період нарахування пені з 19.05.2011р., оскільки по кожній окремій поставці у відповідача був окремий строк оплати товару. В накладних визначено відстрочення платежу на 14 днів. Проте загальний період в який відповідач мав розраховуватись за отриманий товар становить з 02.03.2011р. (14 днів з моменту першої поставки) по 14 .04.2011р. ( 14 днів з моменту останньої поставки). Тобто в будь якому випадку мінімальний початок прострочення заборгованості це 03.03.2011р., а максимальний кінець можливого нарахування пені 15.10 .2011р. ( 6 місяців з останнього дня строку, в який відповідач мав розрахуватись за останню поставку товару). Оскільки в цей період ставка НБУ не змінювалась (З 10.08.2010 ставка НБУ - 7.7500% Постанова НБУ від 09.08.2010 р. N 377 , з 23.03.2012 ставка НБУ - 7.5000%, постанова НБУ від 21.03.2012 р. N 102), а по кожній накладній прострочення заборгованості вже перевищило строк 6 місяців, який є максимальним для нарахування пені, недоцільним є розбиття суми основного боргу на заборгованість за кожною накладною окремо, проте можливим є нарахування пені відразу на всю суму заборгованості:

59 196, 83 грн. х 183 дня прострочення х 15,5% ( подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 днів = 4 600, 32 грн.

Отже сума пені, що підтверджується матеріалами справи становить 4 600, 32 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач просить суд стягнути 1 454, 78 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку позивач не позбавлений права зменшити період нарахування 3% річних, розпочинаючи його з 19.05.2011р.

Судом встановлено, що сума 3% річних повинна обраховуватись таким чином:

За актом приймання підрядних робот від 30.06.2010р.:

59 196, 83 грн. х 254 дня прострочення х 3%/ 365 = 1 235, 84 грн.

Таким чином, розмір відсотків річних, що підтверджується матеріалами справи становить 1 235, 84 грн. Та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Судовий збір покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.05.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Рішення складено 31.05.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, 137) на користь Споживчого кооперативу «ФНТК «АТЕК» (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул. Степаняна, 27, ідентифікаційний код 20709930) 59 196, 83 грн. суми основного боргу, 4 600, 32 грн. пені, 1 235, 84 грн. -3 % річних, 801, 43 судового збору.

3. В частині вимог, заявлених до Дочірнього підприємства «Центральний аптечний склад» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» у позові відмовити.

4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гризодубова А.М.