Рішення

від 29.05.2012 по справі 1539-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

29.05.2012Справа №5002-7/1539-2012

За позовом Закритого акціонерного товариства «Майбел» (вул. Севастопольська, 62, м. Сімферополь, 95015, ідентифікаційний код 22229967)

До відповідача Комунального підприємства «Общепит» (вул. Тургенєва, 58, м. Сімферополь, 95017, ідентифікаційний код 20681812)

Про стягнення 40 065,73 грн.

Суддя І.І.Дворний

представники:

Від позивача - ОСОБА_3, предст., дов. від 01.05.2012 р.

Від відповідача - не з'явився (заява).

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Майбел» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Общепит» 40065,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором №2002/12 від 20.02.2012 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в сумі 38 938,38 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 949,35 грн. та 3 % річних у розмірі 178,00 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, однак направив до суду заяву про визнання позову, в якій підтвердив правомірність вимог позивача та просить суд розглянути справу без участі представника відповідача. Надана заява була прийнята судом до розгляду.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

20.02.2012 р. між Закритим акціонерним товариством «Майбел» (Продавець) та Комунальним підприємством «Общепит» (Покупець) був укладений договір №2002/12, пунктом 1.1 якого передбачено, що за договором продавець зобов'язується передати соки та напої, іншу продукцію, далі - товар, у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та справити 100% оплату за поставлений товар (відповідно до п. 3.1, 3.4 даного договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору ціна, кількість, асортимент партії товару погоджується сторонами в заявці і вказується в накладних, дані накладні є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.2.3 договору передбачений обов'язок покупця провести 100% оплату за поставлений товар.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного договору позивачем був поставлений товар на загальну суму 56 325,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №РД-0000091 від 16.03.2012 р. на суму 21 637,70 грн.;

- №РД-0000079 від 07.03.2012 р. на суму 32 190,06 грн.;

- №РД-0000145 від 13.04.2012 р. на суму 2 498,04 грн.

Однак, вартість отриманого товару була оплачена відповідачем лише частково на суму 17 387,42 грн., що призвело до утворення заборгованості в сумі 38 938,38 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 38 938,38 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Більш того, факт наявності боргу був визнаний відповідачем у судовому засіданні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №2002/12 від 20.02.2012 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим вимоги Закритого акціонерного товариства «Майбел» про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 38 938,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 6.3 договору сторони передбачили, що у разі затримки платежу в зазначений в договорі термін покупець сплачує продавцю пеню від вартості неоплаченого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вказаних положень позивачем заявлена до відшкодування пеня в сумі 949,35 грн., яка обчислена ним правомірно, визнана відповідачем, через що підлягає примусовому стягненню з Комунального підприємства «Общепит».

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування 3 % річних у розмірі 178,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Враховуючи, що сума 3% річних також обчислена позивачем правомірно і визнана відповідачем, вимоги щодо її стягнення визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору суд покладає на відповідача згідно з положеннями стаття 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Общепит» (вул. Тургенєва, 58, м. Сімферополь, 95017, ідентифікаційний код 20681812) на користь Закритого акціонерного товариства «Майбел» (вул. Севастопольська, 62, м. Сімферополь, 95015, ідентифікаційний код 22229967) 38 938,38 грн. заборгованості, пеню в сумі 949,35 грн., 3% річних у розмірі 178,00 грн., 1 609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.05.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.