Рішення

від 30.05.2012 по справі 986-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2012Справа №5002-32/986-2012

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Партенітської селищної ради (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Паркова, 1, ідентифікаційний код 04367358).

до відповідачів:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус - Аудит» (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Фрунзенське шосе, 12А, ідентифікаційний код 30411731).

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримагроторг» (95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Сочинська, 4, ідентифікаційний код 31095731);

Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія» (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Фрунзенське шосе, 12А, ідентифікаційний код 32063276);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

про визнання недійсним договору купівлі - продажу та витребування майна з чужого володіння

представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ТОВ «Глобус - Аудит» - ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 19.10.2011р.;

від відповідача - ТОВ «Кримагроторг» - ОСОБА_3, представник, довіреність б/н від 28.03.2012р.;

від відповідача - ТОВ «Імперія» - ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 24.03.2010р.;

Від третьої особи - не з'явився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Сутність спору: Партенітська селищна рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус - Аудит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримагроторг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія», в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі - продажу державного майна - будівлі пункту прокату та будівлі медичного пункту від 05.03.2003р., посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 1081, укладений між продавцем - Фондом державного майна АР Крим м. Алушта та покупцем - Приватним підприємством «Глобус»; витребувати на користь Партенітської селищної ради з володіння добросовісного набувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримагроторг» будівлю пункту прокату, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 4; витребувати на користь Партенітської селищної ради з володіння добросовісного набувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія» будівлю медичного пункту, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Набережна, 5.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим 27.03.2012р. порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані винесенням головою Партенітської селищної ради ОСОБА_1 завідомо неправдивих рішень 29 сесії 23 скликання від 14.01.2002 року № 29-19 «Про включення літнього майданчика в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягає приватизації у 2002 році», а також № 29-19 «Про включення пункту прокату, медичного пункту в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2002 році», що спричинило незаконне укладання договору купівлі-продажу № 1081 від 05.03.2003 року. В подальшому ПП «Глобус» продало пункт прокату в рівних долях громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в свою чергу, продали майно ТОВ «Кримагроторг».

Медичний пункт проданий ОСОБА_8, який продав спірне майно ТОВ «Імперія».

Відповідачі ТОВ «Кримагроторг», ТОВ «Імперія» та ТОВ «Глобус-Аудит» проти задовлення позовних вимог заперечували, наполягаючи на застосуванні строків позовної давності. В ході розгляду справи по суті, після дослідження у судовому засіданні матеріалів кримінальної справи №49-1207 по звинуваченню ОСОБА_1 за частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 365 Кримінального кодексу України, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог у в зв'язку із їх необґрунтованістю та недоведеністю, із посиланням на ніким не скасоване Рішення 29 сесії 23 скликання Партенітської селищної Ради №29-19 «Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2002році».

Фонд майна проти позову заперечував, надіслав до суду заяву, в якій просив суд розглядати справу за відсутністю його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

05.03.2003 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим в м. Алушта (Продавець) та Приватним підприємством «Глобус» (відповідач) (покупець) укладений договір купівлі-продажу державного майна ( а.с.18-19).

У відповідності до пункту 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця державне майно - будівлю пункту прокату, розташовану за адресою АДРЕСА_1 та будівлю медпункту розташовану за адресою АДРЕСА_2, а покупець зобов'язаний прийняти майно та оплатити за нього ціну у відповідності до умов, визначених у зазначеному договорі.

У відповідності до пункту 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно зі статтею 11 вищенаведеного Закону, в редакції, яка діяла на момент винесення рішення радою, порядок приватизації державного майна передбачає:

опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;

прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;

опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта;

проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації);

затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

Згідно з пунктом 2 статті 12 наведеного Закону, державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви та приймають рішення щодо приватизації об'єкта і в п'ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, адміністрацію та трудовий колектив підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений управляти цим майном.

У відповідності до пункту 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Пунктом 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до виняткової компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Так, в обґрунтування позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, позивач посилається на нечинність Рішення № 29-19 «Про включення пункту прокату, медичного пункту в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2002 році», у в зв'язку із тим, що на 29 сесії 23 скликання 14.01.2002 року питання про приватизацію спірного майна та делегування Представництву Фонду державного майна Автономної республіки Крим не розглядалися. Зазначений факт, позивач вважає преюдиціальним, посилаючись на абзац 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Факт невідповідності зазначеного рішення нормам Закону, на думку відповідач підтверджений в Постанові Сімферопольського районного суду АР Крим у справі № 1-475/05 ( а.с. 16).

Проте, суд вважає зауважити на доводи відповідача наступне:

як передбачає абзац 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Так, застосування наведеної статі в даному випадку є неможливим, з огляду на те, що в кримінальній справі №49-1207, мало місце закриття провадження по справі на підставі пункту 4 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на момент винесення Постанови, яка передбачала, що кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв'язку з помилуванням окремих осіб. Отже розгляд даної справи не було закінчено вироком в розумінні вимог діючого процесуального законодавства.

Таким чином тягар доведення у справі покладається на позивача на загальних умовах, передбачених статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Статтею 8 зазначеного Закону визначено, що покупцями об'єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи інших держав.

Проте, позивач покладає в обґрунтування позовних вимог доводи щодо приступно виготовленого рішення Сесії щодо включення спірних об'єктів до переліку об'єктів комунального майна до переліку який підлягає приватизації, якого не приймалося на 29 сесії 23 скликання, та не оспорює правоздатність Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим у м.Алушта, або покупців при укладанні спірного договору, у в зв'язку із чим, суд розглядає зазначені позовні вимоги виключно в зазначеній редакції обґрунтування.

Пунктом 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Дослідивши матеріали кримінальної справи №49-1207 по звинуваченню ОСОБА_1, зокрема обвинувальний висновок, оригінал Рішення 29 сесії 23 скликання №29-19 від 14.01.2002р., а також оригінал Протоколу 29 сесії 23 скликання Партенітської сільської Ради від 14.01.2002р., суд приходить до наступного висновку:

Як вбачається із обвинувального висновку, на 29 сесії 23 скликання Партенітської сільської Ради предметом обговорення все ж таки було питання щодо включення в перелік об'єктів, що підлягають приватизації у 2002 році, об'єктів, що є предметом спірного договору-купівлі-продажу (а.с. 109-111);

Із оригіналу Протоколу 29 сесії 23 скликання Партенітської сільської Ради, зокрема з пункту 19, вбачається волевиявлення депутатів у кількості 14 осіб, щодо включення в перелік об'єктів, що підлягають приватизації у 2002 році, наступних об'єктів комунальної власності: літній майданчик (навеси) площею 477 м.кв.; пункту прокату площею 99,6 м.кв.; туалету площею 61,7 м.кв.; медичного пункту площею 23,3 м.кв. (а.с. 105-106);

Окрім цього, матеріали кримінальної справи містять оригінал рішення 29 сесії 23 скликання Партенітської сільської Ради № 29-19 «Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2002 році», відповідно до якого включено в перелік об'єктів що підлягають приватизації у 2002 році, затверджений рішенням 17 сесії 23 скликання Партенітської сільської Ради від 29.11.2000р. №17-12, наступні інвентарні об'єкти, що знаходяться на території сільського пляжу: літній майданчик (навеси) площею 477 м.кв.; пункту прокату площею 99,6 м.кв.; туалету площею 61,7 м.кв.; медичного пункту площею 23,3 м.кв. (а.с. 97).

Статтею 144 Конституції України закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Таким чином, зазначені документи спростовують факти, покладені позивачем в обґрунтування позовних вимог щодо відсутності розглянутого питання про включення спірних об'єктів до переліку об'єктів, що підлягали приватизації у 2002 році і, відповідно, відсутності рішення ради з цього питання.

Суд не приймає доводи позивача щодо відсутності в архіві Алуштинської міської Ради протоколу Партенітської сільської Ради 29 сесії 23 скликання від 14.01.2002р. , як на доказ того, що на зазначеному засіданні Рада не приймала рішень щодо включення у перелік об'єктів, що підлягають приватизації, майна, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу (а.с.17).

Таким чином, вищезазначені доводи позивача, спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Беручи до уваги, що предметом позову по даній справі є саме визнання договору купівлі-продажу недійсним, проте не визнання протиправним та скасування рішення Партенітської селищної ради, на підставі якого Представництвом Фонду майна Автономної республіки Крим у м.Алушті, в рамках повноважень, передбачених Положенням про Представництво Фонду майна Автономної республіки Крим, затвердженого рішенням 3 сесії 22 скликання Алуштинської міської ради народних депутатів від 01.02.1996р., було здійснено відчуження спірних об'єктів нерухомості, оскільки позивачем не доведено визнання рішення Партенітської селищної ради протиправним у встановленому Законом порядку, суд відмовляє в задоволенні позову.

Пунктом 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи відсутність у суду підстав для задоволення позову в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним, у суду відсутні й підстави для витребування з володіння добросовісних набувачів спірних будівель.

Стосовно заяви відповідачів щодо застосування позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити, що господарським судом застосовує правила про позовну давність з'ясувавши наявність та порушення суб'єктивного матеріального права позивача та наявності підстав для його правового захисту, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У даному випадку, суд встановив відсутність такого права, що тягне за собою відмову у позові не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Судовий збір покладається на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 31.05.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України, та набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гризодубова А.М.