Рішення

від 28.05.2012 по справі 5023/1742/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 5023/1742/12

вх. № 1742/12

Суддя господарського суду Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

за участю представників сторін:

позивача - Боровіков В.Л., директор; відповідача - ОСОБА_2, особисто за паспортом

розглянувши справу за позовом ТОВ фірма "Нестандартна Електроніка компьютерні системи", м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 31 793,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 18 409,46 грн., пеню в розмірі 9 025,23грн., 3% річних в розмірі 1 174,17 грн., збитки від інфляції в розмірі 3 184,84грн., а також покласти на відповідача витрати, понесені зі сплати судового збору.

Згідно Розпорядження керівника апарату суду № 432 від 21.05.12р., відповідно до п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з обранням на посаду судді Харківського апеляційного господарського суду судді Потапенко В.І., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5023/1742/12.

Згідно Витягу автоматизованої системи документообігу суду від 21.05.12р. справу призначено для розгляду судді Лавренюк Т.А.

В судовому засіданні 22.05.12р. було оголошено перерву до 28.05.12р. Після перерви судове засідання продовжено.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні та у письмових запереченнях суму основного боргу в розмірі 18 409,46 грн. визнає, заперечує проти нарахування штрафних санкцій, вважає, що їх розрахунок виконано з порушенням вимог Цивільного кодексу України. Окрім того, посилається на пропуск позивачем строку позовної давності в частині нарахування пені.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11.05.09р. між ТОВ фірма "Нестандартна Електроніка Компьютерніі системи" (позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач у справі) було укладено договір № 11/05-2009П (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти та оплатити продукцію електротехнічного призначення (далі продукція) на умовах, викладених у даному договорі. Найменування продукції, кількість та її номенклатура зазначаються у виставлених рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата за продукцію, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача з відстрочкою платежу рівними долями, щомісячно, але не менше 15% від суми відвантаженого товару. Остаточний розрахунок за даним договором відповідач зобов'язався провести до 31.12.09р.

Позивач на виконання умов договору та у відповідності з рахунком - фактурою № НК - 0000292 від 20.05.2009р. поставив відповідачеві електротехнічну продукцію на загальну суму 2 409,46 грн., що підтверджується видатковою накладною № НК-146 від 25.05.09р.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, а саме 07.08.09р. платіжним дорученням № 111 перерахував грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн., та 30.07.10р. платіжним дорученням № 5 - 500,00 грн. Загальна сума сплати становить 4 000,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 409,46 грн., яка до теперішнього часу не сплачена.

Факт заборгованості на вказану суму підтверджується документально наявними у справі доказами, та визнаний відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 18 409,46 грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних на суму основного боргу за 776 днів прострочення, що склало 1 174,17 грн.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував відповідачеві збитки від інфляції в розмірі 3 184,84 грн. за період липень-грудень 2009р., 2010 рік, 2011 рік та за січень 2012р.

Позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 2 632,55грн. з наступних підстав.

Судом встановлено, що період заборгованості відповідача за договором починається із 01.01.10р. Так, сторони пунктом 6.2 договору погодили, що остаточний розрахунок за даним договором відповідач зобов'язаний провести до 31.12.09р.

Таким чином, у позивача право нарахування збитків від інфляції виникає саме з 01.01.10р., а не з липня 2009р., як зазначає позивач у своєму розрахунку.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем збитків від інфляції за період з січня 2010р. по січень 2012р., відповідно до якого, сума що підлягає стягненню з відповідача становить 2 632,55 грн.

Позивач, відповідно до п.9.3 договору, нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з червня 2009р. по лютий 2012р., яка складає 9 025,23 грн.

Дана позовна вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що сторони у договорі не домовились про продовження цього терміну.

Таким чином, право на нарахування пені у позивача за договором було за період із 01.01.10р. по 30.06.10р.

Відповідно до ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вбачається судом, строк позовної давності на стягнення пені за договором у позивача закінчився 30.06.11р.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Та лише сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності стосовно позовної вимоги щодо стягнення пені, суд відмовляє позивачу в цій частині позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин та керуючись статтями 526, 610, 611, 612, 625, 626, 627 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, іден. номер НОМЕР_1 (61174, АДРЕСА_1, відомості про рахунки невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Нестандартна електроніка комп'ютерні системи", код ЄДРПОУ 19471825 (61058, м.Харків, пров.Річний, 8, р/р 26002001056345 в ПАТ "КБ Хрещатик", м. Київ, МФО 300670) - 18 409,46 грн. основного боргу, 1 174,17 грн. 3% річних, 2 632,55 грн. збитків від інфляції, 1124,65 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 31.05.12р.

Суддя Лавренюк Т.А.