Постанова

від 21.05.2012 по справі 2а/1270/3316/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3316/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Захарової О.В.,

секретаря судового засідання: Білоконя Д.І.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність №04-05/30-04 від 11.01.2012),

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 14.05.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства фірма «Ефтер» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 17 061,94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства фірма «Ефтер» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 17 061,94 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Приватне підприємство фірма «Ефтер» в порушення ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів. На підприємстві у 2011 році замість 1 інваліда, не працювало жодного інваліда. Таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2011 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 17 031,25 грн.

За несплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій, утворилась заборгованість, на яку нарахована пеня в розмірі 30,64 грн.

Приватне підприємство фірма «Ефтер» в порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів та не сплатило адміністративно-господарські санкції, тому підлягає відповідальності за порушення чинного законодавства.

Відповідач не інформував у 2011 році Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Первомайського міського центру зайнятості від 22.03.2012 №1/07-1390.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів несплачені адміністративно-господарські санкції в розмірі 17 031,25 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 30,64 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на ст. 18, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21 березня 1991 року №875-XII, відповідач вважає, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону праці» працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Представник відповідача зазначив, що підприємство займається встановленням газового обладнання та проведення пов'язаних з цим робіт, що передбачає працю з зварювальним обладнанням та умови праці, які протипоказані інвалідам.

Заявлені до стягнення санкції є адміністративного-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений. У зв'язку з викладеним, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в впоєному обсязі.

У зв'язку з чим, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і доказів, наявних в матеріалах справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Відповідно до Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 №81 (із наступними змінами і доповненнями), Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи - Фонд соціального захисту інвалідів.

Відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, здійснює збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; претензійно-правову роботу у судах різних інстанцій.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів як територіальний орган Фонду соціального захисту інвалідів, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, а спори за участю цих органів та юридичних осіб щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, є публічно - правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Завданням адміністративного судочинства є захист прав, юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.7 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідач - Приватне підприємство «Ефтер» (код ЄДРПОУ 20185987) зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.11.1993.

Відповідач, як юридична особа, яка використовує найману працю, має зобов'язання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ, відповідачу встановлений норматив робочих місць інвалідів у кількості 1 працівника. На протязі 2011 року на підприємстві не працювало жодного інваліда. Кількість робочих місць не зайнятих інвалідами становить - 1 особа (Розрахунок суми позову, а.с. 6).

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 №42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік Форми №10-ПІ був наданий відповідачем до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 28.02.2012 (а.с. 7), що підтверджується вхідним штампом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вх.№3998, та що не заперечував у судовому засіданні представник позивача.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми № 10-ПІ (а.с. 7), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 8 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа, з них протягом року на підприємстві не працювало жодного інваліда.

Встановлена позивачем відповідно до наданого суду розрахунку кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях Приватного підприємства фірма «Ефтер» становить 1 особа (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу осіб - 8 осіб х 0,04 = 1). На протязі 2011 року на підприємстві не працювало жодного інваліда. Кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів становить - 1 особа (Розрахунок суми позову, а.с.6).

За невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції у розмірі 17061,94 грн. та пеня в розмірі 30,69 грн. (а.с. 6).

Діючим законодавством передбачено, що про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за №1534/11814, затверджена та погоджена з Держкомстатом України форма звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Зазначена форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Так, відповідно до Розділу 3 «Додаткові вимоги» Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, у графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами і доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Судом встановлено, що протягом 2011 року відповідач не надавав до Луганського міського центру зайнятості інформацію про наявність посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою №3-ПН, про що свідчить лист Луганського міського центру зайнятості від 22.03.2012 №1/07-1390 (а.с. 8-10).

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В матеріалах справи не вбачається доказів про належне виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частина 4 ст. 20 зазначеного Закону передбачає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Розрахунком суми позовної заяви, проведеного на підставі звіту форми 10-ПІ №3998 від 28.02.2011 за 2011 рік, наданого Приватним підприємством фірма «Ефтер» до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що сума штрафних санкцій за нестворені відповідачем робочі місця складає 17 031,25 грн. (а.с. 6).

Оскільки відповідачем порушений терміни сплати адміністративно-господарської санкції, то це є підставою для нарахування пені.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 30,69 грн. (а.с. 6).

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, оскільки підприємством не виконані вимоги Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, згідно якого роботодавці повинні надавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Тобто, відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування відповідних державних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав щодо застосування відносно відповідача відповідальності, передбаченої ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» про стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 9315,00 грн. і пені в сумі 345,96 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства фірма «Ефтер» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 17 061,94 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства фірма «Ефтер» (і.к. 20185987) на користь Державного бюджету в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 17 031,25 грн. (сімнадцять тисяч тридцять одна гривня 25 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 30,64 грн. (тридцять гривень 64 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 25 травня 2012 року.

СуддяО.В. Захарова