Постанова

від 17.05.2012 по справі 17006/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 травня 2012 р. № 2-а- 17006/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Зеленькова О.В.

представників : позивача - Семенець Г.Л., відповідача -Дуброва К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Медичних Технологій" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова в якому з урахуванням уточнень просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000591540 від 23 серпня 2011 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки № 1313/15-210/33818941 від 08.08.2011 року висновки ДПІ про те, що розмір податку, зазначений в уточнюючому розрахунку додатку до декларації з ПДВ «Розштфровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі контрагентів»за грудень 2010 року за вх. №51516 від 24.06.2011 року, є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки є необґрунтованими та зроблені в порушення вимог діючого законодавства. Виходячи з цього, позивач вважає, що не порушив п. 196.6 ст. 198 Податкового кодексу України. При цьому відповідач зазначив як порушення п.6 ст.198 Податкового кодексу, яким передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Але не враховано, що спірні правовідносини виникли у 2010 році та регулюються Законом України «Про податок на додану вартість», що був чинним на момент виникнення правовідносин та діяв у періоді, за який проведено перевірку. У відповідності до п.1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, тобто він може застосовуватись до правовідносин, що виникли з 1 січня 2011 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року було замінено відповідача в порядку правонаступництва ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на Основ'янську міжрайонну Державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову, посилаючись на те, що своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням є обов'язком платника податку, до того ж Законом України «Про податок на додану вартість»передбачалося ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку. Відповідно п.2 розділу ХІХ Податкового кодексу України Закон України «Про податок на додану вартість»визнаний таким, що втратив чинність з 1 січня 2011 року, тому спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, отже позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні виписані за межами 365 денного строку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім Медичних технологій" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в ДПІ у Комінтернівського району районі міста Харкова та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за період грудень 2010 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку з ПДВ від 24.06.2012р., про що складено акт № 1313/15-210/33818941 від 08.08.201 року

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000591540 від 23.08.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 96658,01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -24164,5 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки № 1313/15-210/33818941 від 08.08.201 року висновки відповідача про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях ТОВ «Дім медичних технологій»за грудень 2010 року у сумі 96658,01.

З акту перевірки вбачається, що у зв'язку із проведенням перевірки встановлено, що підприємством в додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2010 року ( вх. ДПІ №51516 від 24.06.11 р.) включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманим від товариств за період з червня 2008 року по квітень 2010 року. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Дім медичних технологій» в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 96658,01 за грудень 2010 року.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або врахування сум ПДВ до податкового кредиту до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року, які діяли до набрання чинності Податковим кодексом України, введеним в дію з 01.01.2011 року Законом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного податкового періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Відповідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно пп.15.3.1. п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, з набранням чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011 року втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Тому, у даному випадку суд враховує строки давності, встановлені ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкові накладні є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами та виписуються у момент виникнення податкового зобов'язання, то до них також застосовуються норми зазначеного Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту. Окрім того суд звертає увагу, що Закон України "Про податок на додану вартість" не містив обмежень в часі щодо декларування податкового кредиту після дати, з якої виникає право на податковий кредит.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних в період з червня 2008 року по квітень 2010 року податкових накладних.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року суттєво скоротив право платника податку на включення податкових накладних минулих періодів до податкового кредиту звітного періоду, а саме, - з 1095 днів до 365 днів.

Прикінцеві та перехідні положення Податкового кодексу України не містять норм щодо поширення дії норми п.198.6 ст.198 на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. З огляду на це суд вважає, що визначені статтею 198 ПКУ строки для формування податкового кредиту застосовуються лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011р.

Вищезазначене узгоджується з нормою статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (стаття 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (стаття 7).

Зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. При такій дії відбувається перегляд, корекція попередніх рішень щодо таких фактів вже відповідно до нового закону чи іншого нового нормативно-правового акта. Таким чином, зворотної дії не можуть мати не тільки закони, інші нормативно-правові акти, які встановлюють юридичну відповідальність (санкції юридичних норм), а й усі інші закони, нормативно-правові акти (диспозиції та гіпотези норм, що в них містяться). З наведеного припису випливає, що не можуть мати зворотної дії юридичні норми, які встановлюють нові права й обов'язки чи заборони, оскільки порушення таких прав, невиконання таких обов'язків, недотримання таких заборон завжди є новим видом правовідносин, які регулюються нормативно-правовим актом, який встановлює нові права й обов'язки чи заборони.

В розділі 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) суд зазначив, що закріплений у частині першій статті 58 Конституції України принцип дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно -правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведене, вважає, що в діях позивача відсутні порушення норми п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та, відповідно, відсутній факт неправомірного включення до податкового кредиту сум згідно податкових накладних, з дати виписки яких минуло 365 календарних днів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0000591540 від 23 серпня 2011 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Медичних Технологій" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000591540 від 23 серпня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Медичних Технологій" (61001, м. Харків, вул. Смольна б. 32, код 33818941) витрати по сплаті судового збору у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім грн. 23 коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 травня 2012 року.

Суддя Волошин Д.А.