Постанова

від 29.05.2012 по справі 3939/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2012 р. № 2-а- 3939/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Старостіна О.Ю.,

відповідача - Щербатюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колективної науково-виробничої та комерційної фірми "КОРУШ" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.03.2012 р. № 0002772302.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги, надала аналогічні обставинам справи пояснення та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що позивачу було визначено відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення- рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом було встановлено, що на підставі наказу від 20.02.2012 р. № 497, виданого ДПІ у Київському району міста Харкова, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI проведено документальну виїзну позапланову перевірку Колективної науково-виробничої та комерційної фірми "КОРУШ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Електроспецтех" за період: березень та вересень 2010 року, ТОВ "Промбудмонтажінвест" за період: червень 2011 року, ТОВ "Техенергоресурс" за період: вересень 2010 року, ТОВ "Тех-Агроремпоставка" за період: з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р., ТОВ "Промтехноопт" за період: серпень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 03.03.2012 року №756/235/19466675.

Колективна науково-виробнича та комерційна фірма "КОРУШ" не погодилась з актом перевірки та надала на нього заперечення, в результаті розгляду яких ДПІ у Київському району міста Харкова повідомила, що висновки акту перевірки щодо взаємовідносин з ТОВ "Електроспецтех" за період: березень та вересень 2010 року, ТОВ "Тех-Агроремпоставка" за період: з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р. підлягають перегляду.

Висновки, що викладені в акті №756/235/19466675 від 03.03.2012 з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Промбудмонтажінвест" за період: червень 2011 року та ТОВ "Промтехноопт" за період: серпень 2011 року вважають вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки та враховуючи рішення по розгляду заперечень на акт перевірки ДПІ у Київському району міста Харкова було прийнято податкове повідомлення -рішення від 21.03.2012 року № 0002772302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 14360 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2146 грн.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень в судовому засіданні, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про те, що товариством позивача було завищено податковий кредит на суму 14360 грн., а саме по взаємовідносинам з ТОВ "Промбудмонтажінвест" за період: червень 2011 року на суму 5780,00 грн. та ТОВ "Промтехноопт" за період: серпень 2011 року на суму 8580,00 грн.

Відповідно до акту перевірки, вищезазначений висновок податкового органу був зроблений на підставі того, що Колективна науково-виробнича та комерційна фірма "КОРУШ" (далі - КНВКФ «Коруш») в період червень 2011р. була заподіяна по ланцюгу з ТОВ "Промбудмонтажінвест". Співробітниками ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова був здійснений виїзд за юридичною адресою ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», в результаті чого було складено довідки № 562/2-12 від 07.06.2011р. та № 625/26-12 від 25.06.2011р. про не встановлення місцезнаходження платника податків. Враховуючи матеріали перевірок ТОВ "Промбудмонтажінвест", встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. Таким чином, перевіряючими зроблено висновок, що правочини укладені та такі, що виконувались, від імені ТОВ "Промбудмонтажінвест", з підприємством КНВКФ «Коруш»не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, в зв'язку з чим в порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435-ІУ від 16.01.2003р. (зі змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених КНВКФ «Коруш», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Також, відповідно до акту перевірки Колективна науково-виробнича та комерційна фірма "КОРУШ" за період серпень 2011 року була заподіяна по ланцюгу з ТОВ "Промтехноопт". Так, співробітниками ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова був здійснений виїзд за юридичною адресою ТОВ «Промтехноопт», в результаті чого була складена довідка № 1081/26-12 від 13.10.2011р. про не встановлення місцезнаходження платника податків. Інформація щодо використання підприємством у своїй діяльності офісних, виробничих, торгівельних, складських приміщень за перевіряємий період у ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на момент складання акту перевірки відсутня. ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова надано висновок, щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ «Промтехноопт»(код ЄДРПОУ 37092055). Так, враховуючи матеріали перевірок ТОВ "Промтехноопт", встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. Таким чином, перевіряючими зроблено висновок, що правочини укладені та такі, що виконувались, від імені ТОВ "Промтехноопт", з підприємством КНВКФ «Коруш»не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства та в порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435-ІУ від 16.01.2003р. (зі змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених КНВКФ «Коруш», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними .

Згідно з п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

З матеріалів справи вбачається, що між КНВКФ «Коруш»та ТОВ "Промбудмонтажінвест" було укладено договір підряду № 16/05 від 16.05.2011 р., відповідно до умов якого замовник - КНВКФ «Коруш»доручає, а "підрядник" - ТОВ "Промбудмонтажінвест" приймає на себе виконання робіт, а саме демонтаж трубопроводів та обладнання у виробничих цехах.

Роботи були виконанні ТОВ "Промбудмонтажінвест", про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, який був підписаний обома сторонами. Сторони претензій один до одного не мали.

ТОВ "Промбудмонтажінвест" позивачу була видана податкова накладна № 305 від 30.06.2011 р. на суму 34678,63 грн. в т.ч. ПДВ 5779,77 грн.

На підтвердження оплати робіт до матеріалів справи надане платіжне доручення № 207 від 13.12.2011 р. на суму 34678,63 грн.

Таким чином, господарські зобов'язання сторонами виконані належним чином по договору № 16/05 від 16.05.2011 р.

Між КНВКФ «Коруш»та ТОВ «Промтехноопт»01.08.2011 р. було укладено договір № 43, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Промтехноопт»зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності, а покупець - КНВКФ «Коруш»зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити за ці товарно-матеріальні цінності на умовах вказаного договору. Відповідно до специфікації поставлених товарів, це шаф електричний ЯРП -1, ящик електричний ЯРП - 2, вартість всього 6481,51, в т.ч. ПДВ 1080,25 грн.

Товар був поставлений та оплачений, що підтверджено накладною № 179 від 11.08.2011 р. та платіжним дорученням № 117 від 10.08.2011 р.

На підтвердження поставки товару ТОВ «Промтехноопт»позивачу видана податкова накладна № 426 від 10.08..2011р. на суму 6481,51 грн. в т.ч. ПДВ 1080,25 грн.

Таким чином, господарські зобов'язання сторонами виконані належним чином по договору № 43 від 01.08.2011р.

15.08.2011 р. між КНВКФ «Коруш»та ТОВ «Промтехноопт»було укладено договір № 59, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Промтехноопт»зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності котел ДЕ 10/14 в комплекті з пальником та арматурою, економайзером ЄБ 1-94, ЄБ-2-142, а покупець - КНВКФ «Коруш»зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити за ці товарно-матеріальні цінності на умовах вказаного договору. Відповідно до специфікації поставлених товарів, вартість котла ДЕ 10/14 в комплекті з пальником та арматурою, економайзером ЄБ 1-94, ЄБ-2-142 складає 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн.

Товар був поставлений та оплачений, що підтверджено накладною № 212 від 29.08.2011 р. та платіжними дорученнями № 131 від 29.08.2011 р. та № 134 від 31.08.2011 р.

На підтвердження поставки товару ТОВ «Промтехноопт»позивачу видана податкова накладна № 914 від 29.08..2011р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн.

Таким чином, господарські зобов'язання сторонами виконані належним чином по договору № 59 від 15.08.2011р.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за червень та серпень 2011 року.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Зауважень щодо оформлення первинної документації по взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ "Промбудмонтажінвест" в тому числі, податкових накладних, контролюючим органом у акті перевірки не наведено.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладной.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

При судовому розгляді підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотиві актів, складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача -ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ "Промбудмонтажінвест", де відображені судження податкової інспекції, що усі правочини ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ "Промбудмонтажінвест" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними до "вигодонабувача".

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435-ІУ від 16.01.2003р. (зі змінами та доповненнями) та п.2 , п. 6 ст. 198, п. 1ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

На підставі вищенаведених обставин справи та приписів закону, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято без врахування всіх обставин та з порушенням норм чинного законодавства України, а отже воно є таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні й такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні неню документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Колективної науково-виробничої та комерційної фірми "КОРУШ" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 21.03.2012 р. № 0002772302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колективної науково-виробничої та комерційної фірми "КОРУШ" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 108, код ЄДРПОУ 19466675) судовий збір в розмірі 166,00 (сто шістдесят шість гривень) .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2012 року.

Суддя І.С.Чалий