Постанова

від 15.05.2012 по справі 3250/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2012 р. № 2-а-3250/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ-ПРОМ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківській

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання його неправомірним

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ВІАЛ-ПРОМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001862305 від 16 лютого 2011 року, яке виписане на ТОВ «ВІАЛ-ПРОМ»(код ЄДРПОУ 34390857) на підставі акту перевірки № 233/2305/34390857 від 25.01.2012 року.

В обґрунтування позову вказано, що податкове повідомлення-рішення № 0001862305 від 16 лютого 2012 року, яке виписане на підставі акту перевірки № 233/2305/34390857 від 25.01.2012р., у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 43986,00 (сорок три тисячі дев'ятсот вісімдесят шість грн. 00 коп.) за основним платежем у сумі 43985,00 грн. за штрафними санкціями у сумі 1,00 грн. підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1, зі змінами та доповненнями, підприємством ТОВ «Віал-Пром»(код ЄДРПОУ 34390857) занижено податок на додану вартість на загальну суму 43985,33 грн.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Віал-Пром»(код ЄДРПОУ 34390857) (надалі за текстом ТОВ «Віал-Пром») щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсатбуд»(код ЄДРПОУ 37144087) (надалі за текстом ТОВ «Інсатбуд») за червень 2011 року.

За результатами проведення перевірки ТОВ «Віал-Пром»був складений акт № 2305/34390857 від 25.01.2012р. яким встановлено порушення п.198.2., п.198.3., п. 198.6. cm. 198, п. 201.1., п.201.4. cm. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), підприємством ТОВ «Віал-Пром»(код ЄДРПОУ 34390857) занижено податок на додану вартість на загальну суму 43985,33 грн., а саме: підприємством ТОВ «Віал-Пром», відсутній факт реального вчинення господарських операцій за червень місяць 2011 року із:

- ТОВ «Інсатбуд»(код ЄДРПОУ 37144087) на загальну суму податкового кредиту 111381,41 грн.

- КП «Жилкомсервіс» (код ЄДРПОУ 34467793) на загальну суму податкового зобов'язання 39141,28 грн.

- ПАТ «Рембудсервіс» (код ЄДРПОУ 14061407) на загальну суму податкового зобов'язання 28254,80 грн.»

Після отримання акту перевірки позивач подав до податкового органу заперечення на акт перевірки за № 03/02/12 від 03.02.2012р.

09.02.2012р. у приміщенні ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з участю представників позивача комісією відповідача були розглянуті заперечення на скаргу, які розглядались формально, тим більше, що всі заперечення позивача не були розглянуті в повному обсязі, а у підсумку висновки акту комісією залишені без змін.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001862305 від 16 лютого 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 43986,00 (сорок три тисячі дев'ятсот вісімдесят шість грн. 00 коп.) за основним платежем у сумі 43985,00 грн. за штрафними санкціями у сумі 01,00 грн.

Суд зазначає, що підставою винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення є твердження відповідача викладене в акті перевірки, а саме: в розділі «З»(аркуш 3-4 Акту) вказує на те, що «співробітниками ВПМ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведені наступні оперативні заходи», на підставі чого «від начальника ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва отримано відповідь - почеркознавчу експертизу, згідно якої декларації з ПДВ підприємства ТОВ «Інсатбуд»виконані не гр.. ОСОБА_1, який є директором в ТОВ «Інсатбуд», та в подальшому вказує на господарсько-фінансові взаємовідносини ТОВ «Інсатбуд»з іншими підприємствами: ТОВ «БК Флайбуд», ТОВ «Поділля Еко-Буд»за рахунок яких, воно формувало податковий кредит, та перераховувало гроші до ТОВ «Фондова Компанія «Логік», яке не є платником ПДВ.

На підставі чого перевіряючі роблять висновок, що «такі факти свідчать про нереальність здійснення фінансово-господарської операції між ТОВ «Віал-пром»та ТОВ «Інсатбуд».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом між підприємствами ТОВ «Віал-Пром»(Замовник) і ТОВ «Інсатбуд»(Підрядчик) укладено договори підряду на виконання капітального ремонту фасадів будівель, поточного ремонту житлового фонду комунальної власності Дзержинського району м. Харкова.

1) № 2П від 15.06.2011 року (капітальний ремонт фасаду житлового будинку за адресою пр. Правди 7);

2) № ЗП від 15.06.2011 року (поточний ремонт житлового фонду комунальної власності Дзержинського району м. Харкова);

3) № 411 від 15.06.2011 року (капітальний ремонт фасаду будинку по вул. Мироносицька, 2).

Відповідно до умов угоди ТОВ «Інсатбуд»виписано (оформлено) накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що факт розрахунку, за виконані роботи, фактичне виконання робіт сторонам по справі не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так ТОВ «Інсатбуд»за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та ТОВ «Інсатбуд»на підписання договору тощо в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акти перевірок, що декларації з ПДВ підприємства ТОВ «Інсатбуд»виконані не гр.. ОСОБА_1, який є директором в ТОВ «Інсатбуд», що останній мав взаємовідносини з підприємствами ТОВ «БК Флайбуд», ТОВ «Поділля Еко-Буд»за рахунок яких, воно формувало податковий кредит, та перераховувало гроші до ТОВ «Фондова Компанія «Логік», яке не є платником ПДВ, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Інсатбуд»правочинів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Інсатбуд», так і на час судового розгляду останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»№996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит це - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено п.п 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Інсатбуд», які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення -рішення від 16.02.2011 року № 0001862305 винесено ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ-ПРОМ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання його неправомірним - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 16.02.2011 року № 0001862305.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 травня 2012 року.

Суддя Спірідонов М.О.