Постанова

від 31.10.2006 по справі 07/4110а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/4110а

                              ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                              

                                                                                                        Справа №  07/4110а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2006 р.

9год., м. Черкаси

За позовом державної податкової інспекції м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю „Цукор-продукт”

та до комерційного господарського товариства з обмеженою відповідальністю „Славутич”

про визнання договору недійсним.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Долженкова І.М.

Представники сторін:

від позивача: Ігнатенко С.М. - за довіреністю від 06.07.2006р.;

від першого відповідача: Карпов В.Ю. –за довіреністю від 10.07.2006р.;

від другого відповідача: не прибули.

Заявлено позов про визнання недійсним на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР укладеного між відповідачами письмового договору від 01.08.2003р. №556 (далі - спірний договір).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірний договір був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, оскільки мета другого відповідача у цьому договорі була спрямована на ухилення від спати податків, про що означають факти, встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2005р. у справі №08/3681, яким були визнані недійсними з 11.02.2002р. рішення виконавчого комітету Черкаської районної ради від 26.12.1991р. №203 „Про державну реєстрацію комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю „Славутич”, рішення засновників цього товариства, оформлене протоколом від 11.02.2002р. №6, про затвердження нового складу правління,  статут товариства та його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.08.1997р. №32450491.

У засіданні суду представник позивача позов підтримав з вказаних у ньому підстав.

Перший відповідач проти позову заперечив, зазначивши при цьому, що з огляду на вимоги п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу” позивач не мав права на звернення до суду з таким адміністративним позовом, оскільки останній не містить вимоги про стягнення у доход держави усього одержаного за спірним договором. До того ж, за твердженням першого відповідача, таке стягнення з нього усього одержаного за спірним договором є неможливим, бо ним фактично за цим договором були отримані послуги, а не товарно-матеріальні цінності.  

Крім того, перший відповідач заявив клопотання про застосування до заявленої позовної вимоги трирічного строку позовної давності, який на його думку на час подання позову уже сплинув.

У засіданні суду представник першого відповідача підтримав викладені вище заперечення проти позову.

Другий відповідач був повідомлений про дату, час і місце засідання суду, проте його представник у судове засідання не з'явився. Письмово заперечення проти подову другий відповідач не подав.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача і першого відповідача, суд встановив наступне.

У грудні 2005р. Черкаська об'єднана державна податкова інспекція, правонаступником якої є позивач, провела невиїзну документальну перевірку першого відповідача з питань дотримання ним податкового законодавства у взаємовідносинах з другим відповідачем. За результатами цієї перевірки був складений акт від 28.12.2005р.№4050/23-208/30476516.

Перевіркою було встановлено, що 01.08.2003р. відповідачі уклали між собою спірний договір №556, за яким другий відповідач зобов'язався за винагороду  здійснити або організувати супровід вантажу першого відповідача згідно із його заявкою.

Спірний договір від імені другого відповідача підписав Коротушенко П.О.

Виконання спірного договору відповідачі оформили актами здачі-приймання виконаних другим відповідачем для першого відповідача робіт (наданих послуг) від 30.09.2003р. №ОУ-0000072, від 31.10.2003р. №ОУ-0000075, від 05.11.2003р. №ОУ-0000077, від 20.11.2003р. №ОУ-0000078, від 15.12.2003р. №ОУ-0000085, від 30.12.2003р. №ОУ-0000096, від 08.01.2004р. №ОУ-0000001, від 20.01.2004р. №ОУ-0000009, від 12.02.2004р. №ОУ-0000010, і податковими накладними від 30.09.2003р. №128, від 31.10.2003р. №140, від 05.11.2003р. №142, від 20.11.2003р. №143, від 15.12.2003р. №151, від 30.12.2003р. №168, від 08.01.2004р. №1, від 20.01.2004р. №15 і від 12.02.2004р. №16.

За надані послуги перший відповідач повністю розрахувався із другим відповідачем у безготівковій формі через установу банку, що підтверджується виписками останнього із особового рахунку першого відповідача. При цьому понесені першим відповідачем витрати на оплату послуг були включені ним до складу валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2005р. у справі №08/3681, яке набрало законної сили, були визнані недійсними з 11.02.2002р. рішення виконавчого комітету Черкаської районної ради від 26.12.1991р. №203 „Про державну реєстрацію комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю „Славутич”, рішення засновників цього товариства, оформлене протоколом від 11.02.2002р. №6, про затвердження нового складу правління, статут названого товариства та його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.08.1997р. №32450491.

При цьому вказаним рішенням господарського суду Черкаської області було встановлено, що особи, названі в останній редакції статуту комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю „Славутич” як засновники, у тому числі і Коротушенко П.О., не мають жодного відношення до цього товариства.

Рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2005р. у справі №08/3681 на час проведення відповідачем перевірки позивача набрало законної сили і є чинним і по цей час

Другий відповідач у листопаді 2003р. подав позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2003р. і з цього часу більше податкові декларації не подавав, що означає про не нарахування ним податку на додану вартість із здійсненої ним на виконання спірного договору господарської операції з надання першому відповідачу послуг, зокрема, в листопаді, грудні 2003р. і в 2004р.

Постановою господарського суду Черкаської області від 25.10.2005р. у справі №01/4575а якою було припинено комерційно-господарське товариство з обмеженою відповідальністю „Славутич” як юридичну особу, у зв'язку з неподанням ним починаючи з листопада 2003р. до органів державної податкової служби податкових декларацій.

18 листопада 2005р. Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі рішення господарського Черкаської області від 31.08.2005р. у справі №08/3681 було анульовано з 11.02.2002р. свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю „Славутич”, про що був складений акт від 18.11.2005р.  №253/15.

Станом на час розгляду господарським судом цієї справи другий відповідач не був ліквідований, по що свідчить довідка із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 20.10.2006р.

.Стаття 67 Конституції України встановлює, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України „Про податок на додану вартість” у редакції, яка була чинною у 2003р., особа, обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є платником податку на додану вартість. Об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Підпункт 7.2.4 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом. У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

З викладених вище обставин та норм законодавства слідує, що другий відповідач, укладаючи та виконуючи спірний договір, переслідував мету ухилитися від плати податків з операції продажу першому відповідачу послуг.

Спрямованість мети спірного договору з боку другого відповідача на ухилення від оподаткування є достатньою ознакою суперечності мети укладення цього договору інтересам держави і суспільства.

За змістом ст. 49 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р., який був чинним на день укладення спірного договору, недійсним є договір, який укладено з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такого договору залежать від наявності умислу –у обох сторін чи однієї, від виконання договору –обома сторонами чи однією. Якщо договір укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання договору обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за договором, а в разі виконання договору однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за договором повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсного договору, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р. За змістом частини 2 ст.5 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. цей Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Отже, у даному випадку не можна застосовувати публічно-правові санкцій, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р., і були чинними на момент укладення спірного договору, але відсутні в Цивільному кодексі України від 16.01.2003р.

З 1 січня 2004р. публічно-правові санкції визнання недійсним договору, укладеного з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за договором –із сфери цивільно-правового регулювання перенесені у сферу господарського-правового регулювання. Стаття 208 Господарського кодексу України за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадає зі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р.  Разом з тим її застосування судом при вирішенні спору можливе в разі посилання позивача як на матеріально-правову підставу позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідних грошових сум. У даному випадку позивач на вказану статтю Господарського кодексу України  не послався.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу передбачено, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Непред'явлення позивачем вимоги про стягнення в доход держави коштів, одержаних за спірним договором не означає, що позивач не мав прав на звернення і з вимогою про визнання спірного договору недійсним.

Статтею 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У даному випадку позивач дізнався про укладення спірного договору лише у грудні 2005р. під час проведення перевірки першого відповідача, тому на час звернення позивача з позовом трирічний строк позовної давності ще не сплив.

Таким чином, позов підлягає задоволенню. Судовий збір в сумі 3грн. 40коп. підлягає стягненню з другого відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними укладений товариством з обмеженою відповідальністю „Цукор-продукт” з комерційним господарським товариством з обмеженою відповідальністю „Славутич” договір від 01.08.2003р. №556.

Стягнути з господарського товариства з обмеженою відповідальністю „Славутич” (вул. Жовтнева, буд. 62, с. Сагунівка, Черкаський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 14185718, поточний рахунок №26007200083001 в Черкаській філії АКБ „Промекономбанк”, МФО 354875) в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкаси (вул. Хрещатик, буд. 235, м. Черкаси, ідентифікаційний код 01292306) для зарахування на реєстраційний рахунок ВДК у м. Черкаси №31110095600002 в управлінні державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, - 3грн. 40коп. судового збору.

Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ                                                                                                   Дорошенко М.В.