Рішення

від 30.05.2012 по справі 5009/1624/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/50/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.12 Справа № 5009/1624/12

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Наір", м. Запоріжжя

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Югспецсервіс-2", смт. Кушугум, Запорізький район, Запорізька область

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 30.01.2012р.

ОСОБА_2, довіреність б/н від 30.01.2012р.

Відповідача: не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югспецсервіс-2»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наір»480060,00 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві. Як на нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог посилається на договір про поставку авіаційного полива № 1 від 21.03.2012р., ст. 525, 526, 670 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 28.04.2012р. було порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 30.05.2012р.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (755-15 ). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 N 17 ( v5710632-09) (зареєстрований в міністерстві юстиції України 16.02.2011 за N 1.3/6-49/5710).

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином сповіщені судом про дату, час та місце судового засідання.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

25.05.2012р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач визнає позов в повному об'ємі та просить суд розглянути справу без участі його представника.

В судовому засіданні, розпочатому 30.05.2012р., представники позивача підтримали позовні вимоги в повному об'ємі, пояснили, що заявлена до стягнення сума є передплатою по договору, яка сплачена позивачем на користь відповідача і, що відповідач не виконав в установлений договором строк взяті на себе зобов'язання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Судове засідання, за клопотання представника позивача, велося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи закінчено 30.05.2012р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі, в присутності представників позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити покупцю (позивачу) паливо для реактивних двигунів марки ТС-1 або РТ, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти паливо згідно умов договору.

Відповідно до п. 3.1,1. договору, розрахункова кількість палива становить 38,1 метричних тон.

Відповідно до п. 3.2.1. договору, вартість партії палива становить 480060 грн.

Згідно до п. 2.2. договору, поставка здійснюється протягом 1 робочого дня, наступного за днем здійснення 100% оплати вартості палива.

27 березня 2012 року відповідачем було виставлено рахунок № 16 на оплату 480060 грн. вартості палива.

28 березня 2012 року, згідно платіжного доручення № 1395, позивач сплатив на користь відповідача 480060 грн.

12.04.12 р. відповідач надіслав на адресу позивача лист, яким повідомив, що відповідач не має можливості ані поставити придбане паливо, ані повернути суму передплати.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 480060 грн. передплати.

Згідно зі ст. 530 ГПК України, якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який отримав суму передплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі товару або повернення суми передплати.

Відповідач не виконав свої договірні зобов'язання.

Таким чином, сума передплати, здійсненої позивачем, складає 480060грн.00коп., підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Наір»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югспецсервіс-2»підлягає задоволенню.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як з його вини спір доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 530, 625, 693 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 49 , 75, 82, 84, 85, 87 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Наір»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югспецсервіс-2»задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югспецсервіс-2»(70450, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Леваневського, 2, код ЄДРПОУ 34856003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наір»(69000, м.Запоріжжя, Аеропорт, код ЄДРПОУ 31154545) 480060 (чотириста вісімдесят тисяч шістдесят) грн. 00 коп. здійсненої передплати, 9601 (дев'ять тисяч шістсот одна) грн. 20 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Присутнім в судовому засіданні представникам позивача роз'яснено порядок направлення (отримання) рішення суду (ст. 87 ГПК України).

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет