Рішення
від 30.05.2012 по справі 5011-5/3314-2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/3314-2012 30.05.12 За позовом Приватне підприємство "Парк нових технологій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБК Будмашсервіс"

про стягнення 121 860,04 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.02.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Парк нових технологій" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБК Будмашсервіс" (далі -відповідач) про стягнення 121 860, 04 грн., в тому числі 39 000, 00 грн. основного боргу, 3 047, 34 грн. пені, 39, 00 грн. інфляційних втрат та 40 773, 70 грн. 120 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору зворотної фінансової допомоги № 1/1 від 30.07.2010р. він надав відповідачу зворотну фінансову допомогу, яка не була повернута останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості та нарахованої на її суму пені, штрафу, інфляційних збитків та 120 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/3314-2012, розгляд справи призначено на 04.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р., у зв'язку з неявкою відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 23.04.2012 р.

09.04.2012 р. через відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог (виправлення технічної помилки), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 121 860,04 грн., в тому числі 39 000,00 грн. основного боргу, 3 047, 34 грн. пені, 39 000,00 грн. штрафу, 39,00 грн. інфляційних втрат та 40 773, 70 грн. 120 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р., у зв'язку з неявкою відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.05.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 30.05.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 30.05.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 30.05.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2010 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) було укладено Договір зворотної фінансової допомоги № 1/1, відповідно до п. 1.1. якого кредитор надає позичальнику зворотну фінансову допомогу на суму 39 000, 00 грн. на строк з 30.07.2010 р. до 04.08.2010 р.

30.03.2011 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору зворотної фінансової допомоги №1/1 від 30.07.2010 р., пунктом 1.1. якої сторони погодили, що кредитор продовжує строк надання позичальнику зворотної фінансової допомоги на суму 39 000, 00 грн. на строк з 30.03.2011 р. до 15.04.2011 р.

Відповідно до п. 2.3. Додаткової угоди, якщо позичальник своєчасно не повернув зворотної фінансової допомоги, він зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф у розмірі 100 відсотків від суми заборгованості, а також 120 відсотків річних від простроченої суми.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано відповідачу 39 000, 00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку позивача від 30.07.2010 р.

У свою чергу, відповідач зобов'язання з повернення суми отриманої фінансової допомоги не виконав, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони встановили строк надання позичальнику зворотної фінансової допомоги на суму 39 000, 00 грн. з 30.03.2011 р. до 15.04.2011 р.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв суму зворотної фінансової допомоги, однак в обумовлені строки не повернув її позивачеві, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 39 000, 00 грн. штрафу на підставі п. 2.3. Додаткової угоди та 3 047,34 грн. пені на підставі п. 10.3 Договору.

Дослідивши зміст Договору та додаткової угоди до нього, суд відмічає, що зазначені угоди не містять п. 10.3. та не передбачають відповідальності боржника у формі пені.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка відноситься до заходів забезпечення зобов'язань, та зважаючи на приписи ст. 547 ЦК України, відповідно до якої правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача пені, оскільки така форма відповідальності не була передбачена сторонами.

Що стосується вимог про стягнення штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних, то як зазначалось вище, сторони п. 2.3. Додаткової угоди визначили, що якщо позичальник своєчасно не повернув зворотної фінансової допомоги, він зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф у розмірі 100 відсотків від суми заборгованості, а також 120 відсотків річних від простроченої суми.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач, нарахував відповідачу 39 000, 00 грн. штрафу та 40 773, 70 грн. 120 % річних, розрахунок яких є вірним.

Також, позивач нарахував 39, 00 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є меншим від вірного (541, 06 грн.), однак, зважаючи на те, що позивач не заявляв клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, а також не уточнював останніх, суд задовольняє позов у цій частині в межах заявленої до стягнення суми у розмірі 39, 00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо повернення наданої позивачем фінансової допомоги, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищезазначеного.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи. покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБК Будмашсервіс" (03194, м. Київ, вул. Зодчих, б. 20; код. ЄДРПОУ 33944402) на користь Приватного підприємства "Парк нових технологій" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, б. 17, код ЄДРПОУ 32376542) 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 39 (тридцять дев'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 40 773 (сорок тисяч сімсот сімдесят три) грн. 70 коп. 120 % річних та 2 376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 24 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2012 р.

Суддя В.С. Ломака

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення30.05.2012
Оприлюднено07.06.2012
Номер документу24462746
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5011-5/3314-2012

Ухвала від 19.03.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ломака В.С.

Рішення від 30.05.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ломака В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні