Рішення

від 30.05.2012 по справі 5011-5/4100-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/4100-2012 30.05.12

За позовом Приватного підприємства "Рось"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віттар"

про стягнення 7 865,97 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Рось" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віттар" (далі -відповідач) про стягнення 7 865, 97 грн. боргу за Дистриб'юторською угодою № 31/10000669 від 04.01.2009 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеної між ним та відповідачем Дистриб'юторської угоди позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім у повному обсязі в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по його оплаті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/4100-2012, розгляд справи призначено на 18.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін, відкладено на 16.05.2012 р.

15.05.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі, а також письмові пояснення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін, відкладено на 30.05.2012 р.

У судове засідання 30.05.2012 р. представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Так, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 30.05.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 р. між Філією Холодокомбінату № 4 ПП "Рось" (виробник) та ТОВ "Віттер" (дистриб'ютор) було укладено Дистриб'юторську угоду № 31/1000069, відповідно до п. 1.1. якої виробник продає, а дистриб'ютор купує й оплачує продукти харчування в асортименті. Асортимент, кількість, ціна, вказується в накладних, що є невід'ємними частинами даної угоди.

Відповідно до п. 2.12. Угоди дистриб'ютор зобов'язаний здійснювати 100 % оплату за товар протягом 16 календарних днів з моменту відвантаження товару та в межах обумовленого ліміту згідно п. 2.9.

Згідно з п. 11.1. Угоди вона набирає сили з 31.12.2008 р. і діє до 31.12.2009 р. Закінчення угоди не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даної угоди.

В період 2009 -2010 років позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 692 539, 17 грн. згідно з видатковими накладними:№ 3 від 06.01.2009 р, № 45 від 29.01.2009 р., № 136 від 12.03.2009 р., № 155 від 17.03.2009 р., № 173 від 24.03.2009 р., № 190 від 02.04.2009 р., № 227 від 09.04.2009 р., № 260 від 14.04.2009 р., № 273 від 16.04.2009 р., № 295 від 23.04.2009 р., № 332 від 29.04.2009 р., № 369 від 06.05.2009 р., № 431 від 14.05.2009 р., № 431 від 14.05.2009 р., № 461 від 19.05.2009 р., № 497 від 22.05.2009 р., № 513 від 26.05.2009 р., № 530 від 28.05.2009 р., № 581 02.06.2009 р., № 590 від 04.06.2009 р., № 642 від 10.06.2009 р., № 659 від 11.06.2009 р., № 692 від 16.06.2009 р., № 731 від 22.06.2009 р., № 822 від 01.07.2009 р., № 842 від 03.07.2009 р., № 878 від 08.07.2009 р., № 885 від 09.07.2009 р., № 932 від 15.07.2009 р., № 963 від 17.07.2009 р., № 1000 від 22.07.2009 р., № 1036 від 27.07.2009 р., № 1082 від 03.08.2009 р., № 1141 від 11.08.2009 р., № 1174 від 18.08.2009 р., № 1224 від 27.08.2009 р., № 1258 від 03.09.2009 р., № 1317 від 17.09.2009 р., № 1358 від 29.09.2009 р., № 1375 від 06.10.2009 р., № 1431 від 02.11.2009 р., № 1440 від 13.11.2009 р., № 1461 від 02.12.2009 р., № 1467 від 09.12.2009 р., № 1475 від 17.12.2009 р., № 12 від 14.01.2010 р., № 39 від 04.02.2010 р., № 84 від 26.02.2010 р., № 101 від 11.03.2010 р., № 119 від 17.03.2010 р., № 173 від 01.04.2010 р., № 189 від 07.04.2010 р., № 236 від 14.04.2010 р., № 274 від 21.04.2010 р., № 317 від 29.04.2010 р., № 371 від 06.05.2010 р., № 424 від 12.05.2010 р., № 491 від 20.05.2010 р., № 527 від 26.05.2010 р., № 579 від 31.05.2010 р., № 615 від 04.06.2010 р., № 674 від 10.06.2010 р., № 756 від 17.06.2010 р., № 890 від 02.07.2010 р., № 1007 від 15.07.2010 р., № 1096 від 22.07.2010 р., № 1141 від 26.07.2010 р., № 1264 від 04.08.2010 р., № 1370 від 12.08.2010 р., № 1430 від 19.08.2010 р., № 1625 від 21.10.2010 р.

Як стверджує позивач, та чого не спростовано відповідачем, останній повернув частину товару на суму 432, 33 грн., у зв'язку з чим зальна сума поставлено товару за вказаними накладними складає 692 106, 84 грн.

Крім того, відповідач перерахував в оплату отриманого товару 713 344, 87 грн., що підтверджується виписками банку по особовому рахунку позивача, долученими до матеріалів справи.

За твердженням позивача, та чого також не спростовано відповідачем, станом на 06.01.2009 р. за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 29 104, 00 грн. за договірними відносинами попередніх років, у зв'язку з чим, враховуючи вищевказані оплати товару та його часткове повернення, у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 7 865, 97 грн., про що сторонами також було підписано Акт співставлення розрахунків від 07.04.2011 р.

21.11.2011 р. позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату товару у сумі 7 865, 97 грн., яка останнім була залишена без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.12. Угоди дистриб'ютор зобов'язаний здійснювати 100 % оплату за товар протягом 16 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Таким чином, з огляду на приписи зазначеного пункту відповідач мав протягом 16 днів з моменту отримання товару за накладними: № 3 від 06.01.2009 р, № 45 від 29.01.2009 р., № 136 від 12.03.2009 р., № 155 від 17.03.2009 р., № 173 від 24.03.2009 р., № 190 від 02.04.2009 р., № 227 від 09.04.2009 р., № 260 від 14.04.2009 р., № 273 від 16.04.2009 р., № 295 від 23.04.2009 р., № 332 від 29.04.2009 р., № 369 від 06.05.2009 р., № 431 від 14.05.2009 р., № 431 від 14.05.2009 р., № 461 від 19.05.2009 р., № 497 від 22.05.2009 р., № 513 від 26.05.2009 р., № 530 від 28.05.2009 р., № 581 02.06.2009 р., № 590 від 04.06.2009 р., № 642 від 10.06.2009 р., № 659 від 11.06.2009 р., № 692 від 16.06.2009 р., № 731 від 22.06.2009 р., № 822 від 01.07.2009 р., № 842 від 03.07.2009 р., № 878 від 08.07.2009 р., № 885 від 09.07.2009 р., № 932 від 15.07.2009 р., № 963 від 17.07.2009 р., № 1000 від 22.07.2009 р., № 1036 від 27.07.2009 р., № 1082 від 03.08.2009 р., № 1141 від 11.08.2009 р., № 1174 від 18.08.2009 р., № 1224 від 27.08.2009 р., № 1258 від 03.09.2009 р., № 1317 від 17.09.2009 р., № 1358 від 29.09.2009 р., № 1375 від 06.10.2009 р., № 1431 від 02.11.2009 р., № 1440 від 13.11.2009 р., № 1461 від 02.12.2009 р., № 1467 від 09.12.2009 р., № 1475 від 17.12.2009 р. здійснити відповідний розрахунок.

Що стосується видаткових накладних № 12 від 14.01.2010 р., № 39 від 04.02.2010 р., № 84 від 26.02.2010 р., № 101 від 11.03.2010 р., № 119 від 17.03.2010 р., № 173 від 01.04.2010 р., № 189 від 07.04.2010 р., № 236 від 14.04.2010 р., № 274 від 21.04.2010 р., № 317 від 29.04.2010 р., № 371 від 06.05.2010 р., № 424 від 12.05.2010 р., № 491 від 20.05.2010 р., № 527 від 26.05.2010 р., № 579 від 31.05.2010 р., № 615 від 04.06.2010 р., № 674 від 10.06.2010 р., № 756 від 17.06.2010 р., № 890 від 02.07.2010 р., № 1007 від 15.07.2010 р., № 1096 від 22.07.2010 р., № 1141 від 26.07.2010 р., № 1264 від 04.08.2010 р., № 1370 від 12.08.2010 р., № 1430 від 19.08.2010 р., № 1625 від 21.10.2010 р., то враховуючи ненадання доказів пролонгації Угоди на 2010 рік, суд дійшов висновку, що товар за ними було поставлено в позадоговірному порядку.

Таким чином, в цій частині позовних вимог необхідно керуватись приписами ч. 1 ст. 181 ГК України, відповідно до допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів, а при визначенні строків оплати поставленого за ними товару, - приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю його вартості, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віттар" (03040, м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 86, код ЄДРПОУ 31899201) на користь Приватного підприємства "Рось" (09000, Київська обл., Сквирський район, місто Сквира, вулиця Р. Люксембург, будинок 14, код ЄДРПОУ 32191954) 7 865 (сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 97 коп. боргу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2012 р.

Суддя В.С. Ломака