Рішення

від 29.05.2012 по справі 5011-33/3711-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/3711-2012 29.05.12

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Н2О Груп»

про стягнення 95 236,08 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 01/12 від 09.04.2012р.

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" до товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О Груп" про стягнення 95 236,08 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі усної домовленості між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" та товариством з обмеженою відповідальністю "Н2О Груп", згідно заявок на ремонт та виставлених рахунків на оплату приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" перерахувало на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О Груп" кошти для ремонту автомобілів в розмірі 95 236,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4020 від 27.12.2011 року, № 360 від 27.01.2012 року, № 380 від 27.01.2012 року, № 448 від 01.02.2012 року та № 446 від 01.02.2012 року.

В порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства товариство з обмеженою відповідальністю "Н2О Груп" не надало приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" послуги з ремонту автомобілів та не повернуло отримані кошті.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О Груп" безпідставно отриманих коштів в розмірі 95 236,08 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/3711-2012, розгляд справи призначено на 10.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.04.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, невиконанням сторонами вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 22.05.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.05.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 29.05.2012 року.

В судове засідання 29.05.2012 року з'явився представник позивача та надав заяву про зміну підстави позову, відповідно до якої просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О Груп" 95 236,08 грн. на підставі ст.ст. 612, 906 ЦК України, а також 1 904,72 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі усної домовленості між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" та товариством з обмеженою відповідальністю "Н2О Груп", згідно заявок на ремонт автомобілів № 0000001005 від 08.12.2011 року, № 0000000037 від 20.01.2012 року, № 0000000040 від 24.01.2012 року, № 0000000042 від 25.01.2012 року, № 0000000014 від 11.01.2012 року та виставлених рахунків на оплату № 936 від 09.12.2011 року, № 0000000062 від 20.01.2012 року, № 0000000070 від 24.01.2012 року, № 0000000072 від 25.01.2012 року, № 0000000027 від 11.01.2012 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" перерахувало на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О Груп" кошти для ремонту автомобілів в розмірі 95 236,08 грн. відповідно до платіжних дорученнь № 4020 від 27.12.2011 року, № 360 від 27.01.2012 року, № 380 від 27.01.2012 року, № 448 від 01.02.2012 року та № 446 від 01.02.2012 року.

За своєю правовою природою, відносини, що склалися між сторонами відповідають положенням договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 3 ст. 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо (строк) термін виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача були направлені листи від 02.02.2012 року №№ 020212-84/Д, 020212-85/Д, 020212-86/Д, 020212-87/Д та № 020212-89/Д з вимогами про повернення коштів, у зв'язку з ненаданням послуг з ремонту автомобілів. Проте зазначені листи відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 95 236,08 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О Груп" (02232, м. Київ, вул. Милославська, 4, кв. 147, ідентифікаційний код 36657225) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І.Леніна, 15-А, ідентифікаційний код 33908322) заборгованість в розмірі 95 236 (дев'яносто п'ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 08 коп. та 1 904 (одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 72 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 31.05.2012 року.