Ухвала

від 28.05.2012 по справі 2-60-2012-0123-02

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/3969/2012Головуючий суду першої інстанції:Бондаренко А.А. Доповідач суду апеляційної інстанції:Курська А. Г.

"28" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКурської А.Г. СуддівЧистякової Т.І. Макарчук Л.В. При секретаріБірковському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

15 грудня 2011 року ОСОБА_6 звернувся до Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_7 про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2011 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуто 389395,98 грн., а також судові витрати 2790 грн., у зв'язку з тим, що кошти у розмірі 295722 грн. ОСОБА_7 отримав від договору купівлі-продажу нежилого приміщення, діючи за дорученням від власника майна, а саме, позивача по справі. Зазначеним рішенням колегії суддів, на користь позивача було стягнуто з відповідача гроші, отримані від імені та у інтересах доверітеля (уповноваженого), а саме 295722 грн., згідно до ст. 625 ЦК України також стягнуті інфляційні нарахування на суму боргу та три відсотки річних за період з 22 листопада 2008 року по 31 січня 2011 року, з яких сума боргу 295722 грн., три відсотка річних 19496,04 грн., а також судові витрати, що разом складає 389395,98 грн. В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_7, на підставі ст. 1214 ЦК України, процентів за користування безпідставно збереженими грошима відмовлено за необґрунтованістю. Зазначене рішення набуло чинності. У зв'язку з тим, що до цього часу рішення суду не виконано, відповідач безпідставно утримує та користується не належними йому грошовими коштами, ОСОБА_6 просив суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування, а також 3 % річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, що виникли після ухвалення Апеляційним судом Автономної Республіки Крим відповідного рішення за період з 01 лютого 2011 року по 15 грудня 2011 року, а також просив суд, стягнути з відповідача на його користь відповідно до ст. 1048 ЦК України 3 % річних від суми з врахуванням облікової ставки НБУ за період з 22 листопада 2008 року по 14 грудня 2011 року, у розмірі 85465,12 грн., а всього 108103,43 грн.

Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2012 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ін НОМЕР_1, пас НОМЕР_3, зареєстрованого - АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 пас НОМЕР_4, ін НОМЕР_2, зареєстрованого - АДРЕСА_2 за кошти (інфляційні нарахування, а також три відсотка річних) за період з 01 лютого 2011 року по 15 грудня 2011 року, у розмірі 22638 грн. 31 коп., а також судові витрати 226 грн. 38 коп.

У іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2012 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 12 березня 2012 року подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2012 року, як такого, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року у разі якщо апеляційну скаргу подано на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має право робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості і того, що відповідач як боржник, який не виконав рішення суду про повернення позики, не виконує грошового зобов'язання, тому повинен нести передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання, відшкодувати позивачеві збитки внаслідок інфляції та сплатити 3 % річних.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується і визнає їх законними та обґрунтованими, оскільки вони не суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 11 лютого 2011 року ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_7 з позовом про стягнення 295722 грн., які він отримав від купівлі-продажу нежитлових приміщень, діючи за довіреністю від власника майна - позивача; процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 65560 грн.; 3 % річних із застосуванням коефіцієнту інфляції, що відповідає сумам 19469,04 грн. та 74204,94 грн., а в цілому 454956,58 грн.

Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2011 року у задоволенні позовних вимог про витребування грошових коштів, придбаних без достатніх правових підстав, відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2011 року за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2011 року скасовано та ухвалено нове, про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 389395,98 грн. та судові витрати 2790 грн. (а.с. 6-7).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а позов пред'явлений про відшкодування шкоди завданої невиконанням рішення суду про стягнення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Набрання законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу та відкриття виконавчого провадження не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а боржник несе обов'язок відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час до виконання рішення суду про стягнення грошового боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки чинне законодавство не повязує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження в його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань та не виключає відповідальності за порушення строків розрахунків, то доводи представника відповідача, про те, що сплата інфляційних нарахувань та 3 % річних може бути лише як невідємна частина вимоги про сплату основного боргу, є необґрунтованими, так як ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доводи представника відповідача про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявність рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 суми боргу у розмірі 350324,40 грн., який як боржник також не виконує грошове зобов'язання перед кредитором ОСОБА_7, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки сама по собі ця обставина не виключає права кредитора ОСОБА_6 на звернення до суду з позовом про застосування відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання боржника перед ним - кредитором.

Клопотання представника апелянта про застосування строку позовної давності до суми пені, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки в цій частині вимог суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_6 і рішення сторонами не оскаржується.

Колегія суддів, дослідивши інші доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для їх задоволення і вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, правовідносини сторін перевірив на підставі матеріального закону, що підлягав застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки встановлених судом правовідносин, а оскаржуване рішення суду від 01 березня 2012 року постановлено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, то передбачених ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підстав для його скасування, не вбачається.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 310, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді: