Ухвала

від 15.05.2012 по справі 2а-17219/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р.Справа № 2а-17219/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників позивача Погорєлової А.В., Єрьоменка А.В.

представника відповідача Буряківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012р. по справі № 2а-17219/11/2070

за позовом Приватного підприємства "СПС"

до Західної міжрайонної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "СПС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.12.2011 року №0000680700.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "СПС" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 02.12.2011 року №0000680700, згідно якого Приватному підприємству "СПС" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 р. на 123769,20 грн., та за лютий 2011 р. на 185048, 25 грн., разом на 308817,45 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 201.1 ст. 201, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 129 Конституції України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року замінено первісного відповідача, Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова, на його правонаступника - Західну міжрайонну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "СПС"зареєстровано як суб'єкт господарювання-юридична особа, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та зареєстровано платником податку на додану вартість.

У період з 10.11.2011 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "СПС"з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення господарських відноси з платником податків -постачальником ПП "Максі-А"(код за ЄДРПОУ 32676129) за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р.

За результатами перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова складено акт №2658/07-12/31062161 від 15.11.2011 року (а.с. 92-103, т. 1), згідно висновків якого, в діяльності платника податків - Приватного підприємства "СПС" податковим органом виявлено факти порушень:

- ч.ч.1, 5 ст.203, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: вчинення правочину з ПП "Максі - А", який не спрямований на реальне настання відповідних правових наслідків;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, що були виписані ПП "Максі-А" в межах нікчемного правочину на суму 123.769,20грн. за січень 2011р. та на суму 185.048,25грн. за лютий 2011р.

На підставі зазначеного акту перевірки № 2658/07-12/31062161 від 15.11.2011 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесено податкове повідомлення рішення № 0000680700 від 02.12.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 р. на 123.769,20 грн., та за лютий 2011 р. на 185.048,25 грн., а разом на 308.817,45 грн. (а.с.6 т.1).

Фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало відображене в акті № 2658/07-12/31062161 від 15.11.2011р. судження суб'єкта владних повноважень про віднесення ПП "СПС" до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, котрі були складені в межах нікчемного правочину з ПП "Максі-А".

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 28.07.2008р. між позивачем, Приватним підприємством "СПС"(в якості Покупця) та Приватним підприємством "МАКСІ-А" (в якості Постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки № 28/07/08, предметом якого є поставка товару: прянощі, спеції, сушені трави та сушені овочі, харчові добавки (а.с. 36-38 т.1).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним правочином позивачем надано складені ПП "Максі-А"видаткова накладна №1 від 04.01.2011р. на суму 742615,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 123.769,20гр.), податкова накладна № 1 від 04.01.2011р. на загальну суму 742.615, 20 грн. (в тому числі ПДВ - 123.769,20 грн.), видаткова накладна №2 від 01.02.2011р. на суму 1.110.289,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 185.048,25грн.), податкова накладна № 1 від 01.02.2011р. на загальну суму 1.110.289,50 грн. (в тому числі ПДВ - 185.048,25 грн.).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

При цьому нікчемність договору поставки № 28/07/08, укладеного позивачем з ПП "Максі-А", податковий орган обґрунтовує на підставі висновків проведеної перевірки діяльності контрагента позивача - ПП "Максі-А" якою встановлено факт нікчемності правочинів, вчинених даним суб'єктом господарювання.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки факт фіктивного підприємництва відносно ПП "СПС", ПП "Максі-А", відсутність товару у спірних правовідносинах, факт використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісність товару з напрямом господарської діяльності не підтверджено належними доказами; невідображення ПП "Максі-А" або його контрагентами у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи: додатковою угодою № 3 від 01.10.2010 року до Договору поставки № 28/08/08 від 28.07.2008 року, даними складського обліку, а саме: Звітом про рух номенклатури на складі з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, податковими накладними, тощо. Доказів того, що придбані у ПП "Максі -А" товари та послуги не були використані в господарської діяльності Приватного підприємства "СПС", відповідачем до суду не надано.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, факт використання ПП "СПС" у власній господарській діяльності придбаних у "Максі-А" товарів підтверджується подальшою реалізацією продукції, а саме: передані Приватному підприємству «Парфюм» для переробки на умовах давальницької сировини і матеріалів в готову продукцію - приправи, желе та киселі; отримана від ПП "Парфюм" готова продукція була реалізована наступним покупцям: ТОВ «Віал-Маркет» (що підтверджується Договором на поставку продукції № 24 від 16 січня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2102/00002 від 21.02.2011р. на суму 5450,92 грн., податковою накладною № 317 від 21.02.2011 року на загальну суму 5450,92 грн. (в тому числі ПДВ - 908,49 грн.), видатковою накладною №0903/00002 від 09.03.2011 року на суму 5925,90 грн., № 98 від 09.03.2011 року на загальну суму 5925,90 грн. (в тому числі ПДВ - 987,65 грн.) та видатковою накладною №0903/00021 від 09.03.2011 року на суму 4632,52 грн., податковою накладною № 101 від 09.03.2011 року на загальну суму 4632,52 грн. (в тому числі ПДВ - 772,09 грн.), ТОВ «Північ-Центр ЛТД» (підтверджується Договором на поставку продукції № 95 від 30 грудня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2102/00024 від 21.02.2011 року на суму 17496,89 грн., податкової накладної № 333 від 21.02.2011 року на загальну суму 17496,89 грн. (в тому числі ПДВ - 2916,15 грн.), видатковою накладною №0903/00016 від 09.03.2011 року на суму 16799,27 грн., податковою накладною № 120 від 09.03.2011 року на загальну суму 16799,27 грн. (в тому числі ПДВ - 2799,88 грн.), ТОВ «Укр-Трейд» (підтверджується Договором на поставку продукції № 23 від 16 січня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №0903/00020 від 09.03.2011 року на суму 4509,14 грн. податковою накладною № 100 від 09.03.2011 року на загальну суму 4509,14 грн. (в тому числі ПДВ - 751,52 грн.), ЗАТ фірма «Бакалея» (підтверджується Договором на поставку продукції № 28 від 08 січня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2903/00027 від 29.03.2011 року на суму 74035,78 грн., податковою накладною № 719 від 29.03.2011 року на загальну суму 74035,78 грн. (в тому числі ПДВ -12339,30 грн.), ФОП ОСОБА_4 (підтверджується Договором на поставку продукції № 9 від 09 січня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2803/00020 від 28.03.2011 року на суму 50223,91 грн., податковою накладною № 638 від 28.03.2011 року на загальну суму 50223,91 грн. (в тому числі ПДВ - 8370,65 грн.), НВЦ «Сігма» (підтверджується Договором на поставку продукції № 77 від 20 березня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2903/00029 від 29.03.2011 року на суму 76962,14 грн., податковою накладною № 721 від 29.03.2011 року на загальну суму 76962,14 грн. (в тому числі ПДВ - 12827,02 грн.), видатковою накладною №2202/00005 від 22.02.2011 року на суму 168662,10 грн., податковою накладною № 100 від 29.03.2011 року на загальну суму 168661,10 грн. (в тому числі ПДВ - 28110,35 грн.), ТОВ «КОМПАНИЯ ГЕФЕСТ» (підтверджується Договором на поставку продукції № 43 від 27 січня 2009 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №0203/00020 від 02.03.2011 року на суму 630148,80 грн., податковою накладною № 51 від 02.03.2011 року на загальну суму 630148,80грн. (в тому числі ПДВ - 105024,80 грн.), видатковою накладною №32802/1 від 28.02.2011 року на суму 194853,00 грн., податковою накладною № 531 від 28.02.2011 року на загальну суму 194853,00 грн. (в тому числі ПДВ - 32475,50 грн.), ФОП ОСОБА_5 (підтверджується Договором на поставку продукції № 48 від 01 січня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2903/00023 від 29.03.2011 року на суму 49138,98 грн., податковою накладною № 715 від 29.03.2011 року на загальну суму 49138,98 грн. (в тому числі ПДВ -8189,83 грн.), ТОВ «Чудо база» (підтверджується Договором на поставку продукції № 38/06/ Ю-ч від 01 серпня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2802/00003 від 28.02.2011 року на суму 85455,78 грн., податковою накладною № 464 від 28.02.2011 року на загальну суму 85455,78 грн. (в тому числі ПДВ -14242,63 грн.), ТОВ «ВИЗИТ-СЕРВИС 2005» (підтверджується Договором на поставку продукції № 69 від 01 грудня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2303/00016 від 23.03.2011 року на суму 100578,29 грн., податковою накладною № 530 від 23.03.2011 року на загальну суму 100578,29 грн. (в тому числі ПДВ - 16763,05 грн.), видатковою накладною №2302/00007 від 23.03.2011 року на суму 158124,30 грн., податковою накладною № 530 від 23.03.2011 року на загальну суму 158124,30 грн. (в тому числі ПДВ - 26354,05 грн.), ТОВ «Ларєв» (підтверджується Договором на поставку продукції № 92 від 31 грудня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2802/00014 від 28.02.2011 року на суму 112561,49 грн., податковою накладною № 481 від 28.02.2011 року на загальну суму 112561,49 грн. (в тому числі ПДВ - 18760,25 грн.), ТОВ «Стандарт» (підтверджується Договором на поставку продукції № 88 від 03 січня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2903/00025 від 29.03.2011 року на суму 79911,94 грн., податковою накладною № 717 від 29.03.2011 року на загальну суму 79911,94 грн. (в тому числі ПДВ- 13318,66 грн.), ТОВ «Чернігівська чайна компанія»(підтверджується Договором на поставку продукції № 30/12 від 30 грудня 2010 року, а сам факт поставки вказаної продукції видатковою накладною №2303/00013 від 23.03.2011 року на суму 53000,02 грн., податковою накладною № 527 від 23.03.2011 року на загальну суму 53000,02 грн. (в тому числі ПДВ - 8833,34 грн.).

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Також колегія суддів зауважує, що частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Індастріал Девелопмент" та ТОВ "Маркон груп ко" на підставі договорів комісії № 21/03/11К від 21.03.2011 року та поставки № 01/04К від 01.04.2011 року підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 435 846 грн.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за договором поставки № 28/07/08 від 28.07.2008 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, та як наслідок правомірність віднесення до складу податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року на загальну суму ПДВ 308817,45 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0000680700 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0000680700 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про визнання такого рішення протиправним та його скасування є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012р. по справі № 2а-17219/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2012 р.